Вперше роль Діда Мороза Володимир Кошулько приміряв, коли проходив військову службу у Біляївській військовій частині у 2003 році.
- Це було заохоченням. Командир знав, що я навчався в училищі культури і сказав: Кошулько, хочеш звільнення на Новий рік? Влаштуй свято, побудь Дідом Морозом на ранку для дітей військовослужбовців.
Костюм зібрати, за словами Володимира, було тоді нелегко. Вирішили взяти тулуб, який видавали тим, хто в караулі. Кравчиня Ліля, яка потім грала роль Снігурочки, пошила шапку. А замполіт зміг дістати десь бороду. Єдина, вона була не білою, а коричневою.
- Батьки, звісно, сміялись, коли побачили костюм і бороду. А дітям все подобалось. Вони поспішали розповісти вірша, отримати свій подарунок і сфотографуватися, - говорить Володимир.
Ось, ця, за словами Володимира, шедевральна борода.
Так, Діда Мороза Володимир грав до кінця служби, потім його запросили до районного будинку культури аматором, згодом він очолив БК і надалі щороку напередодні Нового року перевтілювався у цього казкового героя.
- Лише один рік я не був Дідом Морозом, бо поламав ногу і спостерігав за святом з глядацької зали, - згадує він.
З кожним роком, стверджує наш співрозмовник, перевтілюватись у головного новорічного персонажа складніше. І причина не в сучасних дітях, а в батьках. Вони не вірять не скільки у саму казку, і це зрозуміло, а взагалі в те, що чудесам в світі може бути місце. І цей настрій вони передають дітям.
- Мої діти, наприклад, знають, що я не Дід Мороз, а його помічник, - говорить він. - Саме так я пояснив їм. Бо дітей багато, і Дід Мороз всіх одразу може не встигнути привітати. Тобто, необхідний правильний підхід до дітей.
Володимир говорить, що часто під час перевтілення йому допомагає щось на кшталт інтуїції або психологічний контакт з глядачами. І не має значення, діти це або дорослі.
- Одного разу мене запросили на корпоратив, - розповідає. - Я завжди приходжу з подарунками. Привітав усіх словами і не знаю чому, але дістав з мішка куклу, яка, до речі була єдиною серед іграшок, і пішов до конкретної жінки. Теж не знаю, чому саме до неї, але потягнуло щось. Дарую їх куклу, щось ще говорю, а вона раптово починає плакати. Потім вже пояснила, що в дитинстві завжди замовляла Діду Морозу куклу. Але так жодного разу її не отримала, дарували інші іграшки. І ось в 40 років її мрія здійснилась. От скажіть, хіба не чудеса?
Публіка, за словами Володимира, зараз різна, тому часто доводиться йти поза сценарієм. А інколи він взагалі не потрібний. В таких випадках важливо відчути настрій тих, до кого завітав.
- Пам’ятаю, як вітали дітей в притулку в Троїцькому. Я був здивований. Дівчинка, років 16 з такою радістю мені пісню заспівала, так довго розповідала історії зі свого життя. Це торкнуло до глибини душі. А один хлопчик, який перед цим тікав, зізнався мені у всьому, розповів те, про що я навіть питав. Пообіцяв більше не тікати і бути слухняним.
Володимир за багато років здобув в місті імідж справжнього помічника Діда Мороза. І біляївські батьки часто запрошують його додому привітати дітей. Він каже, що не може нікому відмовити, а ще, як виявилось, робить це абсолютно безкоштовно, треба лиш організувати транспорт.
- Мені подобається бути Дідом Морозом. Я отримую задоволення від цього. Коли твоя гра, твої слова змушують людей посміхнутися. Це все душевно і щиро. А такі емоції безцінні.
На момент спілкування, Володимир поділився, що має вже 12 замовлень на Новий рік. І впевнений, що це ще не кінцева цифра. Тепер думає, як спланувати час, щоб виправдати надію тих, хто очікує в новорічну ніч побачити і поспілкуватися з Дідом Морозом.
