Здавалося б, що біляївці можуть знайти для себе цікавого в Дніпрі? Житель міста Олег Рогачко випадково для себе знайшов там картину, на якій зображені предки біляївців - селяни села Турбаї, що на Полтавщині.
Під картиною напис, який засвідчує, що саме так виглядали, одягалися наші предки.
Варто нагадати історію повстанців. Початок повстанню поклало збройне захоплення 8 червня 1789 громадою с. Турбаї Градизького повіту Катеринославського намісництва (нині село Глобинського району Полтавської області) панського будинку. Це сталося після того, як під час виїзних засідань Голтвянського нижнього земського суду з порушеннями розглянули скаргу сельчан до власників села Базилевських. Селяни намагалися захистити своє право бути особисто вільними, мотивуючи тим, що є спадкоємцями козацьких родів, натомість Базилевський хотів покріпачити селян, позбавити прав та свобод.
Скарга Базилевського на дії селян
Це скінчилося вбивством панської родини, покаранням судових чиновників, вилученням документації.
Повстання турбаївців відзначалося організованістю, відносною монолітністю (на початковому етапі боротьби), послідовністю соціальних вимог.
Протягом чотирьох років усі питання життя громади, організації протистояння каральним акціям з боку царської адміністрації перебували в компетенції сільського самоврядування на засадах повстанського виборного управлінського органу — "Збірної громадської хати".
Питання принципового характеру, що зачіпали інтереси всієї турбаївської громади, вирішувалися на загальних сходах жителів села.
Першим сільським отаманом обрали Василя Цапка, котрого після його смерті змінив Никифір Тарасенко.
Селяни справедливо поділили земельні угіддя. Упродовж червня—серпня 1789 конфіскували майно Базилевських, встановили стабільні ціни на продукцію, жителям роздали хлібні запаси, вони почали вільно розпоряджатися табунами коней та великої рогатої худоби, значними лісовими масивами, що входили до панських володінь. Водночас у селі організували своєрідний фонд допомоги з метою доцільного використання грошових запасів.
Однак, як часто це трапляється впродовж української історії, у листопаді 1792 фактично відбувся розкол турбаївської громади. 19 червня 1793 група в 60 селян (насамперед заможних) направила лист на ім’я правителя Катеринославського намісництва з рішучим осудом дій односельців під час збройного виступу.
Того ж місяця проти турбаївців застосували військову силу.
За вироком суду 7 осіб засудили до смерті (згодом смертну кару замінили каторгою), інших — до биття батогами й заслання в Сибір. Також було прийняте рішення про примусове переселення турбаївців у степові райони Херсонської губернії і Таврійської губернії, а саме село перейменовано на Скорбне (лише 1919 йому було повернуто попередню назву).
Фото Олега Рогачка
