Війна залишає невидимі шрами на душах дітей. Не даремно існує термін "дитина війни". Навіть якщо дитина в безпеці, вона переживає стрес через розлуку з друзями, домом.
Але є травми набагато глибші. Вони так само переживають, бояться, плачуть. Одна з таких історій - з Маріуполя.
Склянка води вдень і шматочок печива ввечері — таким був раціон п’ятирічного Артура в Маріуполі, охопленому війною. Коли мама хлопчика Міранда, змогла евакуюватися з ним у Нікополь, дитина помирала від виснаження.
Крапельниці, гаряча їжа та мамина турбота врятували Артура. Але після жаху пережитих обстрілів хлопчик перестав розмовляти та посміхатися. «Після того, що він побачив і почув, після вибухів та уламків, він повністю замовк, — каже 23-річна Міранда, тримаючи маленьку долоню сина у своїй. — Близько другої години ночі він встає, намагається тікати і ховатися. Тому що в цей час зазвичай по Маріуполю стріляв літак».
Міранда цілує синові ручку.
Маленька Кіра каже:
- Якщо вони бабахнуть, я не знаю, що буду робити. Це наші? Це наші?! Мені страшно!
Як допомогти дитині пережити страх війни?
Ми писали інструкцію, як говорити з дитиною про війну. Однак у багатьох випадках не обійтися без професійної психологічної допомоги. Зокрема, є проєкт UNICEF "Поруч". Це онлайн та очні групи психологічної підтримки для підлітків 13-17 років та батьків, чиє звичне життя зламала війна. Психологи працюють для того, щоб досвід кожного та кожної не залишився непереборною травмою на все життя.
Якщо бажаєте стати частиною проєкту, скористайтеся ботом в телеграм @SafeRoomHelp_bot.
