У 19 столітті Біляївка своїм величним храмом на честь Успіння Пресвятої Богородиці славилася на всю губернію. Про церковну дзвіницю, пишність внутрішнього оздоблення, урочистий хресний хід, спів хору, про чудові служби із захопленням і теплотою згадували старожили.
Відомо, що перед закриттям Успенського храму в 1937 році його настоятелем був протоієрей Мерчанскій Павло Григорович. Його дружина була однією з дочок святого праведного Іони Одеського. Тому можна припустити, що, приїжджаючи до своїх дітей, у храмі здійснював служби і сам святий.
Коли до воріт храму з наміром поглумитися над ним і зруйнувати купол прийшли комуністи, на їх дорозі встав отець Павло. Але, на жаль, один довго протистояти такій руйнівній силі він не міг. Біля воріт храму протоієрея розстріляли, а купол – знесли.
Під час війни за румунів в 1943 році храм на деякий час знову відкрили. Румуни ж і займалися реконструкцією. Усередині були поставлені 4 колони, на яких згодом і звели купол. Священики тут довго не затримувалися. Так, змінюючи настоятелів одного за іншим, чинним храм простояв до 50-х років.
Останнім священиком в Успенському храмі, перед іншим його закриттям, був отець Михайло. Наступив день, коли мали зняти хрест з купола храму.
Свято-Успенський храм, Біляївка, 1960-ті роки
Народу тоді зійшлося багато. Деякі дуже раділи з того, що відбувалося. Однак, хоч радіючі й були атеїстами, бажаючих лізти знімати хрест серед них не було. Зняв хрест чоловік на прізвище Лісогор. Ще й продемонстрував, тримаючи хрест у руках, що нічого з ним не трапилося, буцімто й блискавка його не вразила, й залишився він живий. Та ненадовго. Невдовзі почав пиячити та життя своє закінчив під тином. З тих пір приблизно років на п'ятдесят церковне життя храму припинилося.
У ньому чого лише не було – майстерня, автоколона тощо. Храм був розорений. Єдине – на одній зі стін була фреска із зображенням святого Онуфрія. Чим його не намагалися замалювати, замазати, зафарбувати – образ все одно проявлявся. Хіба це не Чудо?
В родині жительки міста Ганни Довженко зберігалося старовинне Євангеліє Успенського храму. Коли почалося розкрадання храму, таємно виніс його, а потім вже передав родині Довженків.
Батько родини довгий час був старостою храму. Перед смертю він заповів своїм дітям передати Євангеліє в храм, коли він знову запрацює.
Зараз це Євангеліє знаходиться на своєму місці –в алтарі храму. У 90-х роках, коли поступово їх почали знову відроджувати, у Біляївці питання про відродження Свято-Успенської церкви мешканці піднімати не поспішали. Адже в місті вже діяв один – Свято-Миколаївський.
Але з часом питання про відкриття на території міста другого, раніше діючого Свято-Успенського храму, піднявся. Процес цей був довгим і складним. Але спільними зусиллями та з Божою допомогою рішення повернути храм православній громаді міста люди таки добилися.
Своє друге життя храм отримав з приходом до нього настоятеля отця Володимира (Підгаєцького). Тепер тут проходять богослужіння, працює недільна школа, церковна община часто ініціює різноманітні заходи в громаді. Ще на території храму є музей, де зберігаються різноманітні речі місцевого побуту.
Автор фото Володимир Підгаєцький
