Золоті ворота – одне з архітектурних чудес древньої столиці України. Найстаріша києво-руська споруда, яка збереглась до наших днів. Унікальна пам’ятка древнього зодчества часів Київської Русі.
Краса і велич Золотих воріт справляла незабутнє враження. Навіть посли французького короля Генріха І, що приїхали сватати Анну Ярославну, були приголомшені цією брамою.
Музей «Золоті ворота»
Головними свідченнями про стан Києва і зокрема Золотих воріт у середині ХVІІ століття є замальовки голландського художника Абрагама ван Вестерфельда. Цей талановитий митець був художником при дворі литовського гетьмана Януша Радзивіла і став свідком народно-визвольної війни 1649-1651 років. Свої враження і переживання Абрагам передавав у вигляді малюнків. Так, згідно зі збереженими копіями його робіт, Золоті ворота у 1651 році іще мали склепіння над проїздом, вціліли арки та рештки надбрамної церкви.
Історична реконструкція
Реєстрові козаки, що володіли Києвом з середини 1652 року, починають відновлення оборонних споруд міста. Для захисту від поляків і турків було споруджено Старокиївську фортецю. Основою слугували залишки фортифікації Київської Русі, зокрема було реконструйовано Золоті ворота і досипано оборонні вали. На верхніх майданчиках встановлювались гармати.
Золоті ворота та пам’ятник Ярославу
У середині ХVІІІ століття велич золотої брами починає руйнуватись. у 1750 році було прийнято рішення засипати їх землею для збереження від руйнувань. Під час археологічних розкопок під Золотими Воротами було знайдено багато скелетів людей, частин давньої зброї. Нападники запекло штурмували головну браму Києва. Та насправді нікому ніколи так і не вдалось взяти Ворота.
Майже на 80 років стіни брами були поховані під земною товщею. І от на початку 20-х років ХІХ століття було розпочато археологічне дослідження Києва. Золоті ворота були однією з першочергових задач, поставлених перед вченими. Під керівництвом археолога-аматора Кіндрата Лохвицького було розкрито із землі дві паралельні стіни завдовжки 25 метрів і майже 8 метрів заввишки. Сучасники побачили сім пар фасадних пілястр, що прикрашали стіни зсередини. Простір між колонами був оздоблений двоступінчастими нішами. Після ряду робіт з реконструкції, 25 червня 1834 року відбулось урочисте відкриття пам’ятки і її освячення.