Ця пташка – абориген дністровських хащів. Вона зустрічається на всіх мілководних ділянках, де ці птахи знаходять собі їжу.
Це птах з родини ібісових. Найбільш відомий представник цього виду – священний ібіс – не одне тисячоліття живе поряд з людиною. І ще за 3000 років до нашої ери давні єгиптяни поклонялися йому, як символу бога Тота, покровителя писемності та науки.
Вважалося, що приліт ібіса пророкує багатий врожай. Вони прилітали перед сезонним розливом річки Ніл. Свіченням глибокої шани, яку висловлювали давні єгиптяни цим птахам є величезні некрополі муміфікованих птахів, які були знайдені археологами.
Орнітологи вважають коровайку уособленням таємничості. Перш за все, за її незвичний облік. Дивний довгий дзьоб, який дугоподібно загнутий донизу. Барвистий наряд та карі очі з обідком навколо них.
А ще – за їх обережність та прагнення до усамітнення. Наживо побачити коровайку дуже важко – вона добре ховається та дуже пильно спостерігає за територією, аби не натрапити на людей.
Ще про цю пташку кажуть, що вона здатна розпізнавати “добрих” та “поганих” людей. Останнім пернаті не потрапляють на очі взагалі.
Запитання, на яке орнітологи не знають відповіді до цього часу, чим саме коровайки керуються, коли обирають місця для гніздування, чому селяться на тих чи інших територіях. Одне є спільне – шукають старі дерева чи високі сідала.
Фото В.Кучеренка
