Головне фото – це для мене символ України та українців. Прекрасна, квітуча земля з чудовими людьми, на якій зустрічаються вкраплення тих, хто цю землю не любить, не береже та не цінує. Фото було зроблене на вулиці Заводській у Біляївці – за кілька кроків від автошколи. Там - мрак та тьма, створена на фоні прекрасної та нетронутої природи.
Здавалося б, протягом останніх років у Біляївці кожен бажаючий за зовсім маленьку платню у 3,20 гривень на місяць може скористатися послугою подворового вивозу сміття. Нічого не потрібно робити. Раз на місяць до вас приїде додому сміттєвоз та забере сміття. Його треба просто виставити за ворота. Комунальники самі завантажать на машину.
Так вивозять сміття з приватного сектору у більшості цивілізованих країн світу.
Люди збирають сміття в домашніх умовах, подекуди ще й сортують його. Вивозять на вулицю згідно з графіком. Його з домашніх баків чи контейнерів вивантажує сміттєвоз. Люди забирають баки чи мініконтейнери на задній двір приватних будинків.
Безумовно, сміття там збирають частіше - кілька разів на тиждень або місяць. Однак і плата - абсолютно інша. Оскільки за все треба платити - зарплату працівникам, купувати бензин, обслуговувати автомобілі тощо.
У Біляївській громаді, окрім того, кожне домоволодіння, яке уклало договір на вивіз сміття з комунальним підприємством "Наш дім", може раз на місяць власним транспортом відвезти сміття на міське сміттєзвалище та здати його на утилізацію без додаткової платні.
А ще можна замовити у комунального підприємства контейнер для себе чи розділити плату між сусідами. Його будуть забирати частіше, але платня, відповідно, буде вищою.
Біляївка почала сортувати сміття та навіть встановила сортувальну лінію, прес. Це непоганий початок, щоб думати - масштабно проблема сміття для нас не найстрашніша, якщо порівнювати з багатьма іншими містами України.
Адже від іншого цивілізованого світу у питаннях утилізації та переробки сміття ми дуже відстали. Кілька років тому я була з візитом в країні, яка вийшла з одного з нами соціалістичного табору, де абсолютно нехтували питаннями екології. Мова про Естонію. Вона стартувала разом з нами з ситуації, коли було два "способи" поводження зі сміттям - створення тотального дефіциту, щоб не було що утилізувати, а також - захаращення усіх околиць та заривання сміття у землю. Зараз майже 90% сміття в Естонії переробляють.
Однак інколи просто опускаються руки та охоплює відчуття повної безнадії. При тому, що є щонайменше три цивілізованих способи здавати сміття - деякі наші мешканці продовжують вивозити його на околиці міста.
Одна з останніх локацій, яке поступово перетворюється на сміттєзвалище - територія за автошколою. Це вулиця Заводська. Видно, що це не одна "людина" привезла сюди сміття, а поставлений на потік процес. Купок сміття - тут з двадцять. Мішки з відходами, будівельне сміття, залишки меблів - у кого піднялася рука на те, щоб перетворювати гарний, квітучий, зелений куточок у таке страхіття?
Звісно, ми повідомили про цю ситуацію комунальників. Вони виїдуть і приберуть. І знову витратять свій час, кошти платників податків усієї громади, щоб прибрати за кількома родинами.
Хоча могли б витратити ці кошти на створення умов для відпочинку, на нові лавки, майданчики, ліхтарі.
От що з нами не так? Де у нас зламався цей механізм - любити, поважати, цінувати місце свого життя?
Напишіть ваші думки у коментарях.
