Міське звалище, яке приносить Талліннському муніципалітету мільйон євро прибутку, сміттєві полігони без неприємних запахів, мотивовані сортувати сміття мешканці – це все про Естонію. Зі сміттям тут роблять навіть більше, ніж десять речей, про які розповість Біляївка.City. Не роблять тільки однієї – не заривають його бездумно в землю.
- Так в Естонії було не завжди, - розповідає Тііна Ілсен, заступниця голови Естонського центру східного партнерства - у спадщину від Радянського Союзу ми отримали демотивованих людей. У нас були стихійні звалища в лісах, на узбіччях доріг, на берегах озер.
Сьогодні Естонія - одна з найчистіших країн Європейського Союзу
Тонни сміття зібрали в рамках акції "Зробимо" у 2008 році. До неї долучилися 50 000 естонців. Сьогодні тут не допускають, щоб сміття гнило та отруювало екосистеми. До нього ставляться як до цінного ресурсу, який приносить прибутки.
1. Вирішення сміттєвої проблеми - пріоритет державної політики
Коли Естонія почала свій шлях до Європейського Союзу, як Україна сьогодні, взяла на себе зобов'язання унормувати різні сфери життя відповідно до європейських норм. Серед іншого мала виконати екологічні директиви - щонаменше 65% відходів відправляти на вторинну переробку. Втім, як розповідають тут, це повністю збігалася з пріоритетами національної стратегії розвитку.
Керта Тіітсо - директорка Таллінського центру утилізації відходів.
Як приклад наводять ситуацію з Таллінським центром утилізації відходів. Директорка центру Керта Тіітсо та фінансистка підприємства Світлана Сугіяйнен розповіли:
- На місці центру утилізації відходів раніше було міське звалище. Приватна компанія "Віолія" разом з місцевим самоуправлінням створили спільне акціонерне підприємство, якому воно належало. У міста було всього 35% акцій. Звалище приносило три мільйони збитків, приватний власник був зацікавлений в тому, щоб збільшувати площі, його не цікавили європейські директиви.
Колишнє сміттєве звалище Талліна. Зараз тут Центр утилізації відходів
Коли"Віолія" пішла з ринку, то муніципалітет викупив її акції. На них претендували інші компанії, але місто скористалося правом першого викупу та прийняло рішення самостійно контролювати це питання.
Центр працює цілодобово
Тут впровадили ефективний менеджмент та вторинну переробку. Загалом це вивело колишне звалище з аутсайдерів ринку в прибуткову компанію. Обіг - 10 мільйонів євро, минулого року центр вже заробив свій перший мільйон прибутку. Його витратять на удосконалення роботи центру.
Окрім того, муніципалітет почав брати участь в тендерах із вивезення сміття. Раніше займалися утилізацією. Ці послуги надають також приватні компанії. Однак участь у тендерах муніципальної служби робить ринок більш гнучким та екологічно орієнтованим. Приватники мають грати за правилами, які встановлює місто.
Всього на цьому звалищі працює в усіх службах 80 осіб. 40 займаються вторинною переробкою, 40 - працює на машинах, що збирають сміття від населення.
2. Мотивують людей сортувати та бути екодружніми
В Естонії є ціла низка правил щодо поводження зі сміттям. Поруч з великими штрафними санкціями, існує система заохочення та просвітництва.
Наприклад, є вимоги для власників ресторанів та кафе. Вони зобов'язані сортувати харчові відходи в окремі контейнери. Не сортуєш - не маєш угоди на вивезення сміття, сплачуєш штрафи. Вони можуть дійти до 3000 євро. Бо рахують не тільки порушення правил благоустрою, а й виконання робіт без ліцензії, створення стихійного звалища тощо.
Так виглядає майданчик для сміттєвих контейнерів поруч з будинком на кілька квартир: обов'язково треба передбачити можливість для сортування сміття
У той же час вартість оренди біоконтейнера всього 1,6 євро. Це недорого для місцевих цін.
Для тих, хто робить ремонт, теж є програма лояльності. Своє сміття можна привозити у пункт прийому. Якщо здав сміття без сортування - заплати до 60 євро за послугу, відсортував - чек може зменшиться до 6-10 євро. Пункт прийому працює 24 години 7 днів на тиждень.
Пункт прийому сміття від населення. Сюди люди привозять габаритне сміття, яке накопичується під час ремонту
У середньому родина, яка мешкає у трикімнатній квартирі, заплатить за вивіз сміття 5-6 євро на місяць.
3. Запровадили депозитну систему
Про неї ми вже розповідали. Коротко нагадаємо, що у вартість будь-якої пластикової, бляшаної або скляної тари додають 10 євроцентів. Ці кошти людина може повернути, якщо донесе пляшку до спеціального автомату.
В Естонії встановили вже 700 таких автоматів. Кожен магазин, в якому площа більше 200 кв.м., має приймати пляшки, маленькі - розмістити інформацію, де знаходиться найближче місце для прийому тари.
Каупо Карба, директор Естонської компанії зі збирання упаковки-вторсировини
Завдяки цій системі минулого року, як розповіли нам Естонської компанії зі збору упаковки-вторсировини (Estonian Deposit Packaging Company), вдалося зібрати 88% від проданих PET-пляшок, 74% алюмінієвих банок, 89% скляних пляшок. Тобто, більшість тари змогли відправити на вторинну переробку.
4. Відправляють пластикову, бляшану та скляну тару на переробку
Тару, яку приймають автомати, привозять на спеціальний завод. Тут є декілька ліній. Наприклад, PET-пляшки пресують, подрібнюють на гранули.
З них роблять нову тару, тканини та безліч корисних речей.
Тут же сортують скляні пляшки за формою та кольором, пресують алюмінієві пляшки для подальшої переплавки.
5.Переробляють біозалишки у компост
Раніше до 2009 року на сміттєвому звалищі Талліна все сміття заривали у спеціальні ангари. На рік туди могло потрапити 170 000 тонн сміття. Тепер більшість - йде на переробку.
У такі ангари-гори (на задньому плані) заривали сміття раніше
- Важливо якісно відсортувати сміття ще до того, як воно потрапить на полігон, - говорить директорка центру утилізації відходів Керта Тіітсо, - коли ми почали брати участь в тендерах та вивозити сміття від населення та установ, це спростило задачу. Ми слідкуємо, що воно було добре відсортоване на місці.
Наприклад, завдяки розподільному збору біовідходів з них роблять компос. Допомагають - місцеві чайки. Спочатку були побоювання, чи не нашкодить це птахам, втім місцеві орнітологи, до яких звернулися представники центру, заспокоїли. Це навпаки рятує птахів від голоду. Естонія стала настільки чистою країною, що поласувати смачним вони можуть тільки тут. Галасливі працівники звалища прилітають вранці, а відлітають увечері, відпрацювавши повний робочий день.
Це локація, де збирають біовідходи
Для того, щоб чайки не розносили відходи, їх накривають деревиною. Таким чином, птахи можуть добути тільки невеличкі шматки їжі.
Уся територія покрита стічними каналізаційними трубами, воду потім очищають. З 20 тонни біовідходів виходить шість компосту. Процес компостування відбувається за німецькою технологією. Повний цикл триває 6-9 місяців.
Готовий компост спочатку продавали тоннами. Потім отримали сертифікат, що це дійсно органічний продукт, пакетують та продають як ґрунт для садівництва. Це в рази збільшило його вартість. Найбільше продуктом цікавляться в Арабських Еміратах, Египті та Ізраїлі.
Чорне золото, яке отримують з біовідходів
7. Продають як альтернативне паливо
Основну масу сміття, яке привозять, дрібнять на фракції. Його зберігають в спеціальних ангарах, щоб було сухим та не розліталося околицями.
Це готове альтернативне паливо. Його купує цементний завод. Він знаходиться неподалік. Раніше працював на сланці. Потім переробили печі, встановили вартісні фільтри та використовують у якості пального сміття. Оскільки паливо потрібне заводу цілодобово, то цілодобово працює полігон. Калорійність сміттєвого палива — від 17 до 20 кілоджоулів. Спалюють все: одяг, пластик, залишки паперу тощо. Щодня на завод відправляють до десяти десять машин палива. Загалом 100 тонн на день. Це один з кроків, як уникнути газової залежності. Промисловість шукає інші види енергії.
8. Добувають кольорові метали
Після спалювання сміття залишається шлак, попіл. Це новий вид сміття, який у подальшому планують використовувати у якості домішків під час будівництва доріг. Така практика існує в Європі. Для цього потрібно внести певні зміни до законодавства. Над цим вже працюють у відповідному міністерстві країни.
Тут добувають кольорові метали
Однак навіть попіл та шлак приносить користь. За спеціальною технікою з нього добувають кольорові метали. Тут знайшли партнерів з Норвегії, які мають спеціальне обладнання. Воно перетворює шлак та попіл на дрібну фракцію, вилучаючи кольорові метали.
- Навіщо добувати нові, розробляти корисні копалини, якщо навіть золото можна знайти у смітті, - говорять тут.
Метал, який відсортовують, направляють також на вторинну переробку.
Попіл та шлак, який залишається - це і є те сміття, що відправляють поки що на захоронення. Завдяки тому, що має міцну структуру, воно не утворює провалів ґрунтів, як це трапляється на сміттєвих звалищах України.
9. Отримують електроенергію
Все, що не вдалося переробити, йде в спеціальні гори-ангари. Поруч є невеличке обладнання, яке збирає газ-метан. З нього виробляють електроенергію та продають в мережу. Це ще одне джерело заробітку, з якого складаються прибутки муніципального підприємства.
Міністанція, яка виробляє з метану електроенергію
10. Не вірять тим, хто каже: у нас сміття немає
Як і в Україні, тут є люди, які хочуть уникнути обов'язку платити за утилізацію сміття. Вони кажуть, що спалюють його, не утворюють відходів. До суспільного діалогу навіть включився один з місцевих міністрів. Він написав статтю, що поки людина жива - у неї є сміття, а коли помирає, саме перетворюється на тіло, яке потрібно утилізувати. Закон - обов'язковий для всіх. Тут всі сортують та заощаджують природні ресурси.
Ще один секрет успіху естонської боротьби зі сміттям - це любов до роботи всіх працівників муніципальної служби, яка одразу відчувається. Наприклад, адміністратори звалища раніше працювали в управлінні міської ради. Вигадували безліч просвітницьких кампаній, які пояснювали важливість сортування сміття. Зараз постійно шукають можливості зробити полігон більш прибутковим та ефективним.
У такій співпраці громадян та влади результат виходить вражаючим: чиста країна, в якій хочеться жити.
Візит до Естонії відбувся у рамках програми для журналістів від Естонського центру східного партнерства та Українського кризового медіацентру.
Фото Галини Халимоник
