Хто з вас не чув відомий радянський міф про те, що нібито радянській владі Україна завдячує приєднанням до неї західних земель? Цю думку в голови мешканців України намагалися вкладати протягом всіх років існування Радянського Союзу. Втім цей міф руйнується одним-єдиним документом, який був підписаний представниками двох частин розділеної між двома імперіями країни. 21 січня 1919 року, за 2 роки до заснування Радянського Союзу (це сталося 22 січня 1922 року) представники Української народної республіки та Західноукраїнської республіки підписали Акт злуки.
Це був перший крок до відновлення української державності на споконвічних українських землях.
Проголошення Акту злуки УНР та ЗУНР 22 січня 1919 року на Софійському майдані в Києві
Внаслідок революції 1917 року в Україні почався підйом національного руху. 20 листопада 1917 року проголошено Українську Народну Республіку, як автономну частину Росії. 22 січня 1918 року УНР отримала повну незалежність, а згодом і міжнародне визнання.
У жовтні-листопаді 1918 року, внаслідок розпаду Австро-Угорщини, на території Галичини, Буковини і Закарпаття постала Західно-Українська Народна Республіка.
Фактично одразу республіки почали перемовини, намагаючись об'єднати тривалий час історично поділені частини українських земель.
Від західноукраїнської частини України делегацію представляли Лонгін Цегельський (праворуч) разом із Михайлом Волошином (посередині) та Іваном Боберським (ліворуч).
У формі Українських січових стрільців, 1918 рік
Формальний бік справи ініціювули представники західної частини України: сформулювали текст передвступного договору і повезли його на переговори з членами Директорії. Переговори відбулися у Фастові. 1 грудня 1918 року підписали так званий Фастівський передвступний або прелімінарний договір з чотирьох статей: обидві сторони задекларували своє прагнення до об’єднання в одну державу. І ще було зазначено, що західноукраїнські землі матимуть автономію.
Текст Акту злуки УНР та ЗУНР, який був зачитаний на Софійському майдані в Києві 22 січня 1919 року
На західному боці були професійні юристи, розповідає історик Андрій Рукас, які прекрасно розуміли, що від того, наскільки чітко буде дотримано дух і букву законів, буде залежати надалі визнання цього факту об’єднання. Тому професійні юристи й доктори права, якими були Цегельський, Бачинський та інші, дуже добре прописали цю процедуру.
3 січня 1919 року відбулося засідання Української національної Ради, парламенту ЗУНР, члени якого одноголосно схвалили текст Фастівського передвступного договору. І тоді було відправлено офіційну делегацію у складі 64 членів для того, щоб на підставі передвступного договору було нарешті урочисто проголошено Акт Злуки. Тому між Фастовом і Києвом ще 3 січня був Станіславів.
Проголошення Акту злуки відбулося в Києві. За кінохронікою, яка дійшла з того часу видно, що тут панує піднесений настрій, ентузіазм.
Уряд УНР надавав фінансову допомогу Західній Україні на закупівлю продовольства, налагодження транспортної системи, військове будівництво і розвиток культури. Натомість УГА влітку 1919 року підтримала Армію УНР в боротьбі з «білими» та «червоними» росіянами.
Сто років нам не вдалося зберегти свою державу. Причин цьому був цілий комплекс. Внутрішні чвари, відсутність злагоджених дій, сильної армії, міжнародної підтримки.
У лютому 1919 урядові установи УНР змушені були залишити Київ, який зайняли більшовики. Згодом більшу частину Західної області УНР окупували польські війська, Північну Буковину – румунські, Закарпаття відійшло Чехословаччині. А після ІІ-ої світової війни обидві частини України були окуповані та протягом майже 70 років не мали власної державності.
Втрата незалежності у результаті більшовицької окупації у подальшому призвела до мільйонних втрат серед українців від Голодомору, репресій та війн.
Після відновлення Незалежності, 21 січня 1990 року в Україні відбулася одна з найбільших у Центрально-Східній Європі масових акцій – “Живий ланцюг” – як символ єдності східних і західних земель України. Вона була приурочена 71-ій річниці Акта Злуки. За неофіційними підрахунками, учасниками «Живого ланцюга» було від одного до трьох мільйонів людей. Узявшись за руки, вони створили безперервний ланцюг від Івано-Франківська через Львів до Києва.
