Нещодавно мені пощастило знайти у старих одеських газетах повідомлення про Біляївку на зламі двох століть.
У ній йдеться про розвиток мікрорайону, пов'язаного із забезпеченням життя навколо станції Дністер.
"Завдяки своїм грандіозним спорудам та великій чисельності постійних та тимчасових працівників, водопровідна станція "Біляївка" потроху перетворюється на окреме селище. Позавчора за ініціативою керуючого водопроводом Дмитрієва, відбулась закладка будівлі міського народного училища для дітей службовців, що працюють на водопровідній станції. Школа матиме велику залу у 200 квадратних сажнів (один сажень 2,13 метра), з одного боку зали запропонували встановити іконостас. У цій залі планували регулярно влаштовувати читання з ілюстраціями.
З тієї самої суми на розширення водопроводу спорудили новий будинок спеціально для розміщення постійних працівників, в якому одружені працівники мали отримати квартири з трьох кімнат з кухнею, а холостяки- окремі кімнати. Для тимчасових працівників влаштована казарма, яка складалася з двох великих залів та приміщень для підрядника".
Якщо у когось з ваших прадідів, дідусів або членів їх родини залишив світлини та спогади, що доповнять деталі побуту біляівців, їх щоденного життя, тих об'єктів, про які розповів журналіст у 1899 році, будь ласка, надсилайте та розповідайте. Зі свого боку буду Вас інформувати про подальші знахідки.
Аерофотознімок водопровідної станції «Дністер», зроблений льотчиками Люфтваффе. 1944 р.
Загін міліції, охорона водопровідної станції "Дністер". 1939 р.
Підписка про нерозголошення таємниці працівника водопровідної станції "Дністер". Кінець 1940-х років.
