Після ракетного обстрілу одного із сіл Одещини в нашій групі з’явилося досить цинічне повідомлення. Комусь здалося, що росія обстріляла територію поруч з селом, бо там, нібито, стоять військові. Жінка запитувала “хіба немає для них місця у посадках та полях”. Після цього повідомлення на нас обрушився шквал телефонних дзвінків та повідомлень, в яких обурені співрозмовники розповідали, в яких умовах сьогодні воюють їх рідні – і заради кого?
Перш, ніж продовжити далі, хочеться нагадати – лише кожен 20-ий ракетний удар росії був нанесений по військовому об'єкту, - СБУ.
Інші 19: по житлових будинках, школах, лікарнях, закладах культури, університетах тощо. У місця, де не було жодного військового.
І така ситуація буде тривати доти, доки саме українські військові не виб’ють ворога з нашої території, зокрема з окупованого Криму. Саме він був та залишається основним плацдармом обстрілів Одещини.
Далі. Саме ж міноборони рф відзвітувало, що вони стріляли по нібито базі збереження боєприпасів. Що є цілковитим брєдом. Бо місцеві прекрасно знають, що нічого в місці обстрілів, окрім зерна цьогорічного врожаю, там не зберігалося.
Терористу не потрібно приводів, щоб здійснювати свою терористичну діяльність. Він буде нападати та бити по мирним мешканцям допоки не здійснить задумане, або поки його не зупинить більша сила. Ця сила – наші військові.
Як можна бути такими невдячними
Коли в громаді прочитали повідомлення мешканки села, то обурилися десятки тих, чиї діти, чоловіки, брати, доньки, сестри захищають країну від навали чорної сили рашистів.
Вони телефонували та ділилися своїми історіями:
- Мій син не був вдома з січня, він кадровий військовий, він там, звідки не можна. Моя дитина спить на сирій землі, його товариші без рук, без ніг, без очей, з бригади залишилися одиниці – заради кого?! Наче наші діти – не люди, у нас за них не болить серце, наче вони роботи, які мають обслуговувати тих, хто так і не зрозумів – у країні війна, яку не ми розв’язали.
- Мій брат пішов добровольцем. У нього все є: квартири, машини. Міг відкупитися. Втратив здоров’я, бачив, як гинуть побратими, закривав очі не одному хлопчику 23-26 років, які навіки заснули, захищаючи рідну землю. Він у шпиталі, як дитина радів, що там є світло, вода, холодильник. Такі прості радощі на передовій – це мрія, як наче з іншого життя.
- Наші хлопці сплять на землі, вони в туалет не можуть сходити навіть в інше місце, бо ворог обстрілює 24\7. Голову показав – немає голови. Вони зробили подвиг вже, зупинивши ворога, коли ніхто в світі в це не вірив. Зупинили ціною життів тисяч молодих хлопців та дівчат, щоб …[тут було багато нецензурних слів]….говорили, що вони мають бути в чистому полі, як мішень?!
- Люди тут, у тилу, навіть не розуміють, яке пекло там, на передовій фронту, як з цілої бригади залишається кілька людей, а що переживають ті, про чиїх чоловіків нічого не відомо – мертвий він, чи живий. Як можна бути такими невдячними?!
Переважно українські військові як раз і живуть в полях та посадках, навіть без порад деяких "доброзичливців"
Ця історія нагадала багатьом ситуацію останніх восьми років, коли військових могли не впустити в автобус, хоча держава гарантувала їм пільговий проїзд. Водії запитували: "а я тєбя посилал на єту войну?"
Хоча саме добровольці та армія зупинили її вісім років тому та для всієї країни створили ілюзію, що війни не існує. Хоча провокації та обстріли з російської сторони не припинялися ні на день, як продовжували гинути наші захисники.
Схожа ситуація нещодавно трапилася в Одесі. В медичному закладі Одеської області лікар вимагав від поранених бійців Збройних Сил України придбати ліки власним коштом та кричав на них.
«Лікар, який був на чергуванні сказав, що ліків немає і сунув хлопцям список, якій треба придбати. Контуженим, обгорілим, пораненим людям вночі дали папірець і послали в аптеку», – написала тоді волонтерка з Одеси Яна Тітаренко.
Спочатку лікарю виписали догану, потім звільнили. А він так і не зрозумів, що ж сталося. За що таке покарання, адже ніякої проблеми немає.
Завдяки тобі, військовий, Україна все ще стоїть
Україна двічі вразила світ. Вперше у 2014 році, коли добровольці зупинили окупацію всієї країни. Добровольці - без професійної армії.
Росія змогла тоді захопити Крим – у період безвладдя, коли екс-президент янукович втік, зрадивши свою країну, вибори наступного президента ще не відбулися, а на території Криму стояла військова база росії. Також тоді росіяни захопили під свій контроль частину Донецької, Луганської та Херсонської областей.
Вдруге, 24 лютого 2022 року, коли українська армія дала відсіч другій армії світу, що планувала захопити Київ за три дні.
Завдяки військовим ми продовжуємо боротьбу. І лише побачивши готовність до оборони – нас почав підтримувати світ.
А як ми можемо подякувати нашим військовим за їх подвиг? Чи взагалі у нас є культура вдячності? У США, наприклад, люди підходять до військових і кажуть: «Thank you for your service» – «Дякую за службу». А у нас?
Подяка
Можна так само просто подякувати за службу, якщо ви зустрічаєте на вулиці, у громадському транспорті військового, який їде на ротацію та короткий перепочинок вдома.
В Україні ще кілька років тому започаткували жест пошани “завдяки тобі”– прикладати руку до серця, як спосіб подякувати людям у формі на вулиці, чи будь-де, не порушуючи при цьому особистого простору ветеранів чи військових.
Ініціативу «завдяки тобі» підтримали відомі українські музиканти, викладачі, письменники, актори, журналісти.
Так, до челенджу долучилися Джамала, Сергій Жадан, Андрій Хливнюк, Ярмак, Юрій Макаров, Роман Вінтонів (Макл Щур), Осман Пашаєв, Римма Зюбіна, Саша Кольцова, Віталій Дейнега, Антон Слєпаков та інші.
Для багатьох з військвих важливо знати, що люди їм вдячні за все, що вони пройшли: за страждання, за втрату здоров’я, спокою, втрату близьких, побратимів.
Пріоритет
Якщо військова людина звернулася до вас на робочому місці, де б це не було, в магазині, в школі, в установі, в транспорті, в лікарні – надайте йому пріоритет, виявіть емпатію та доброзичливість.
Нещодавно була історія в соцмережах про військову, яка хотіла підстригтися у барбершопі (чоловічій перукарні). У неї було всього кілька вільних годин перед потягом, була по формі, хотіла гарну коротку стрижку. Їй відмовили, бо це політика установи – стригти тільки чоловіків.
Дівчина-військова пішла, але з розпачом написала: я пішла на війну, а кілька здорових, вилощених чоловіків залишилися в умовно мирному місті, відмовивши мені тому, що я дівчина.
Не робіть так. В таких питаннях емпатія до захисника чи захисниці має бути вищою, ніж правила.
Підвезіть
Про те, що у військових, які на ротації є зовсім мало часу на все – пишуть чимало бійців. Іноді хлопцям дають звільнення на пів доби — добу, а логістика забирає багато часу. Пропонуйте підвезти військових, якщо бачите, що вони голосують на дорозі.
Не лізте в душу, але й не мовчить
Часто не знаходиться слів, як підтримати тих, хто був у пеклі. Але й ігнорувати їх досвід не потрібно. Запитайте: як ти, чи можу чимось підтримати, допомогти, можливо, щось потрібно, я можу чимось бути корисним\корисною?
Бувають випадки, коли, дійсно, вам скажуть: все ок. Тоді не потрібно допитуватися. А інколи можуть попросити купити щось для однополчан – каву, сигарети. Зробіть це.
Приділіть час знайомим військовим
Показуйте, що ви переживаєте, готові підтримати. Відгукуйтеся, якщо вони хочуть зустрітися, поспілкуватися, побути разом, щоб відчути зв'язок з мирним життям.
Бережіть конфіденційність військових
Якщо ви знаєте, що десь є наші військові, що зайняли оборонну позицію – мовчить про це, як партизани.
Якщо ви отримали якусь інформацію, яка може ідентифікувати військового в тилу ворога, зашкодити йому – не поширюйте її.
Не постіть фото та відео без дозволу, показуючи, що ви благодійник, що підтримує ЗСУ. Притримайте цю інформацію до перемоги.
Робіть саме то, про що вас просять
Не варто робите те, що вам здається правильним. Військовим видніше, що вони від вас просять. Якщо вони просять не постити відео прильотів – то це має логічне пояснення. Це для вас “кущі та ворота”, а для ворога – ймовірна ціль.
Допомагайте наближувати перемогу
Ми писали, що є десятки способів задонейтити на ЗСУ, підтримати армію. Інколи підтримкою може бути навіть і те, що ви вчасно подумаєте та не будете говорити слова, які можуть поранити наших захисників чи їх рідних. Бережіть гідність свою та людей, які кладуть тіло та життя за нашу країну.
Хочете більше цікавих статтей, новин, пояснювальних матеріалів, розповідей про надихаючих людей - підтримуйте роботу Біляївка.City за посиланням, а також залишайтеся з нами на зв'язку, підписуючись на сторінки у Facebook, Instagram, Viber та Youtube.
А ще можна підписатися на наш сайт у розділі Google New. Просто натисніть на повідомлення, що під цією статтею 👇
Будемо разом 🤗!
