Цей день почався з того, що я стала свідком розмови, коли варто вітати хлопчиків з днем захисника — 14 жовтня чи 23 лютого. Для будь-якої думаючої людини та патріота своєї держави - це взагалі не предмет для обговорення. Бо саме 14 жовтня не тільки чоловіки, а й українські військові жінки, відзначають свято захисника Вітчизни.
Саме ці люди протягом років війни, яка триває на Сході України, забезпечують нам мирне життя. Напередодні Дня захисника України Біляївка.City попросили учасників АТО Біляївської громади назвати декілька причин, чому, на їх думку, варто захищати Україну.
Олександр Ковальчук
— Головна причина — щоб наші діти, нащадки жили в нормальній країні. Дехто вважає, що треба лишити все, як є. Нехай, мовляв, люди там самі розбираються, як їм краще. Таким я порадив би поїхати в зону АТО і подивитися на те життя. Якщо все так лишити, спокою не буде по всій Україні. Жага влади не знає меж. І те, що відбувається там, може в одну мить опинитися у нас.
Валерій Прущак
— Щоб жити спокійніше, нехай не так добре, як ми усі хочемо, але без страху. Щоб наші діти ходили до школи, не пригинаючись, бо можуть стріляти. Щоб вони навчалися у світлих класах, а не в підвалах. Щоб усім нам не наказували, що треба робити, як думати і говорити.
Олексій Димитров
— Причина лише одна: захищаючи Україну, ти захищаєш свою дружину, дітей, рідних. Адже кордони країни не обмежуються лише Біляївкою. Немає різниці, на заході, сході чи півдні країни трапилась біда. Навпаки, такі ситуації повинні об’єднувати. Українцям треба забути прислів’я "моя хата скраю", і згадати інше: дружній череді і вовк не страшний.
Геннадій Біленко
— Бо для мене слова патріотизм, обов'язок, честь — це не просто слова. Хто думає, що жити на війні — це добре, той нехай поїде туди, на Схід. Швидко зрозуміє, яке це горе. Кордони держави мають бути на замку. Якщо хтось в них вломився — велика біда. І обов'язок кожного чоловіка повернути контроль над кордоном своєї держави.
Григорій Величко
— Я поїхав, бо це мій обов'язок. Є наказ захищати Батьківщину - він не обговорюється. Якщо ти живеш в Україні — маєш, за потреби, захистити свою Батьківщину. Які можуть бути інші думки? Я бачив, як живуть там, де немає влади, де люди в мить залишаються без будинка, в холоді, в голоді. Мир та спокій варті того, щоб їх захищати.
Павло Підгайний
— Я сам родом з Пітера. Прожив там не один рік. Але люблю Україну. Це моя Батьківщина. Моя рідна земля. Якщо ти на ній господар, то ти сам вирішуєш, як тобі жити, на якій мові говорити, як господарювати. Наша історія довела, що кожен раз, коли ми втрачаємо владу над власною державою, ми втрачаєм життя кращих синів та дочок, втрачаємо шанси на розвиток.
Руслан Остафій, капелан, представник УГКЦ
— Ваша реакція, коли на вас напали та хочуть відібрати життя? Ви будете оборонятися та захищати своє власне життя. Така сама ситуація зараз. В двері України постукали. Ми відкрили ці двері та запитали, що трапилося. А в наш дім увірвалися люди, які хочуть вбити господаря, заволодіти його родиною, дітьми.
Господь обирає достойних людей для захисту слабшого: матерів, сестер, батьків. Ми готові простягнути руку, але коли в іншій руці на тебе направили зброю, як бути нам? Ми любимо братів наших, але ми засуджуємо такий вчинок, коли брат підняв на тебе руку зі зброєю. Ми змушені оборонятися. Це не наш вибір. Християнство — це релігія миру та любові, але наш обов'язок захистити слабших.
Олександр Халявко
— Ми живемо у вільній країні. Нікого не можна змусити захищати Батьківщину. Правильне виховання тільки може змусити. Мене в дитсадку, в школі навчили любити Батьківщину.
Максим Бідник
— Чоловіка чоловіком не робить тільки те, що фізіологічно його від жінки відрізняє. Він — чоловік, якщо здатен захистити свій дім, свою родину, свою країну. Взяти зброю до рук та піти на війну, якщо так треба.
Біляївка.City вітає всіх захисників — і чоловіків, і жінок (їх не було на заході в міській раді, де ми спілкувалися з учасниками бойових дій, тому немає в опитуванні - примітка Біляївка.City). Зичимо, щоб з перемогою України повернувся мир на нашу землю. І дякуємо вам, мужні захисники, за наше мирне місто!
Фото на головній - волонтерського фотопроекту "Якби не війна"
