Майорівчанка Тетяна Савченко вирощує в своєму саду інжир і цього року зібрала рясний врожай його плодів. Отримала жінка і гарний врожай лохини, яка теж не притаманна нашому регіону. Ми розпитали господиню, як це їй вдалося.
Тетяна Савченко називає себе городником-любителем.
- Я давно помітила, все, що саджу, в мене приживається, - зазначає Тетяна.
В неї і в будинку, і на подвір’ї невеликі оранжереї квітів. Особлива гордість - власний сад, в якому декілька сортів яблук, вишень, черешень, абрикос, слив, винограду. А чотири роки тому його поповнили екзотичні рослини - знайомий подарував Тетяні три кущі синього інжиру.
Ось така краса на подвір'ї у Тетяни
- Я, зізнатися, не вірила, що щось вийде. А кущі не лише прижилися, ще й рясно родять, - розповіла вона.
Тепер господиня може поділитися власним досвідом щодо його догляду. За її словами, інжир любить сонце і воду. Остання в період спеки має прям стояти навколо куща. Він не примхливий, його не атакують хвороби і шкідники. Тобто обробку препаратами проводити не треба. Виходить дійсно екологічно чиста продукція. Єдине, чого боїться інжир – морозу. Тому з осені його треба добре утеплювати.
- Я підрізаю кущ і потім утеплюю. Спочатку робила це підручними засобами. Йшло у хід все, що було у господарстві – фуфайки, старі шуби. Але є спеціальні матеріали, які можна придбати у магазинах.
В цьому році, поділилась Тетяна, інжир вродив дуже рясно. Вона пригощає ним своїх колег на роботі, знайомих односельчан, передає дітям та онукам. Адже плоди інжиру не лише смачні, а джерело корисних вітамінів та мінералів.
Планує Тетяна висадити інший сорт інжиру – зелений. Каже, що його обіцяли їй подарувати добрі люди.
Ось такий інжир у Тетяни Савченко. Тут він ще не зрілий
Порадувала в цьому році господиню і лохина, яку вона висадила лише у березні. Саджанці придбала в одному з магазинів насіння на одеському "Привозі".
- Лохині треба кислий ґрунт, - пояснює жінка. – Я напередодні підготувала спеціальний для саджанців котлован, застелила плівкою, щоб туди не потрапляла інша земля, обклала його шишками, зробила дренаж з соснового гілля. Замовила спеціальний ґрунт (з сосновим опадом) і висадила сажанці. Сама не очікувала, що у середині літа вже збиратиму врожай.
Ось така лохина
Є в саду майорівчанки і жимолость. Але не звичайна - духмяна, а саме та, яка дає ягоди. Вони теж дуже корисні.
Ростуть у господині два кущі гранату. Плодів з нього вона поки не збирала. За прогнозами, вони мають з’явитись вже наступного року.
Також висадила Тетяна ківі. Кущ прижився, але для врожаю, як пояснила жінка, треба досадити ще декілька, щоб відбувалося опилення.
В планах - поповнити сад хурмою. Господиня навіть підготувала вже місце для висадки сажанців.
Ми запитали Тетяну, скільки часу треба приділяти саду-городу, щоб мати врожай.
- Все любить догляд. І наші дерева, і екзотичні. Я, наприклад, не піду відпочивати, якщо знаю, що треба полити мої рослини. Буває, й до 11 ночі пораюся.
Тетяна говорить, що свій врожай або сажанці вона не продає, більше їй подобається пригощати та дарувати їх. Припускає, що, можливо, це теж якимсь чином впливає на об’єми врожаю. Адже, хто ділиться, тому ще більше прибуває.
