Сьогодні їх у Біляївській громаді шестеро. Тих, хто пройшов ІІ-у світову війну, здобував перемогу. Відбудовував зруйновану державу. Пережив та побачив на своєму віку багато випробувань. Ми вітаємо їх з важливим для них та громади днем та розповідаємо, як їм сьогодні живеться, хто вони, та як дбає про них громада.
Біляївка провела в окупації 962 дні! Майже 2000 солдат пали під Біляївкою, захищаючи її у 1941 році. Імена багатьох з цих героїв не встановили до цього часу. Всього Біляївка втратила у роки війни 816 жителів, 357 з них – призовники 1944-го року, яких без досвіду, підготовки, без обмундирування кинули в бої в останні дні війни. Біляївській район віддав на захист миру 6000 людей. Майже кожен п’ятий учасник бойових дій у ІІ-ій світовій війні з Біляївки побував у полоні, а після звільнення пройшов радянські табори та на все життя отримав тавро "неблагонадійний\неблагонадійна".
На стелі в центрі Біляївки викарбувані імена всіх, хто повернувся з тієї війни Героями. Майже щороку туди додаються нові імена. І сьогодні в громаді залишилося всього шість Героїв, четверо - учасників бойових дій, двоє - прирівнені до них.
Циганок Микола Семенович, м. Біляївка
Справжній полковник. Людина-легенда. На фронт Микола Семенович пішов у 1942 році. Отримав спеціальність у спеціалізованій авіаційній школі Свердловська. Зробив вісім бойових вильотів, під час останнього був важко поранений.
Брав участь у визволенні Одеської області, Харкова, Донбасу, Правобережної України, у форсуванні Дніпра. Закінчив війну у Відні.
За героїчні подвиги нагородили Орденом Червоної Зірки, орденом Вітчизняної війни 1 ступеня, медаллю "За бойові заслуги".
Демобілізувався ветеран у 1948 році. Микола Семенович є гордістю нашої громади. Був головним ініціатором створення Президії міської організації ветеранів. Кожен раз, коли ветеран виступав останнім часом, він говорить, що пишається сучасними військовими України, які боронять її волю на Сході України.
А ще він просто добра, хороша Людина з великим серцем, якого люблять та поважають містяни.
Шуляк Михайло Спиридонович, м.Роздільна, почесний мешканець Біляївки
Юним вісімнадцятирічним юнак, з другої спроби він потрапив на фронт, брав участь у визволенні півдня України, зокрема, міста Біляївка, був поранений, потрапляв в оточення ворожих сил, але, долаючи усі негаразди вижив, проявляючи мужність в боях за рідну землю. Попри поважний вік, а йому 95, Михайло Спиридонович сяє оптимізмом та завжди ділиться спогадами про війну:
- Найстрашніші речі пам’ятаю й до сьогодні, перемога давалася важко, але жага до життя надавала сили. Сьогодні дуже важливо пам’ятати уроки історії, мужність і героїзм солдат, які власне життя поклали за звільнення рідної землі.
Котлова Євгенія Афанасіївна, м. Біляївки
Євгенія Афанасіївна минулого року відзначила свій 95ий ювілей. Не зважаючи на поважний вік і випробування, які їй довелося пройти за життя: війна, голод, втрата рідних, вона й досі сповнена оптимізму, має чудову пам'ять і почуття гумору.
На війну вона пішла добровольцем, їй було лише 16 років. Одразу потрапила до діючої армії, а з нею – на Карельський фронт, Ленінград, Третій Український фронт, Карпати, Альпи, Східна Європа. Двічі була поранена.
Останні сім років жінка прикута до ліжка, не може ходити через поламану шийку стегна. І це для неї найбільша мука. Говорить, що якби не ця проблема, ще б вернула гори і була першою помічницею по господарству та на городі.
Втім дякує Богу, що в неї є родина, яка про неї піклується: невістка Тетяна, яка стала рідною дочкою, онуки, правнуки, племінники.
Коваленко Севастьян Афанасійович, м.Біляївка
Йому 95 виповнилося у січні. Воював Севастян Афанасійович на Третьому Українському фронті, служив у полковій роті зв’язку. У бою отримав поранення. У чоловіка чудове почуття гумору, яке не раз його виручало в житті. Жартує про свій вік. На запитання, чи пам’ятає, скільки йому виповнилось, відповів: "Так, 65".
Більше 20 років опікується ветераном донька, з тих пір, як він повністю втратив зір. І хоч опіки від рідних вистачає, він радіє кожному гостю, дякуючи за візит, бесіду та приємні слова.
Зінаїда Андріївна Вербицька, с.Широка Балка
Зінаїда Андріївна – прирівняна до учасників бойових дій. Оскільки у 1942 році її, ще маленькою 4-річною дівчинкою, разом з мамою забрали виконувати земляні роботи. Згідно з архівними даними, де потім занотовували події, вони жили у таборі під відкритим небом, харчувалися бруквою. У таборі померла мама Зінаїди Андріївни, а батько загинув на фронті.
Іванова Клавдія Іванівна, с.Мирне
Жінка також прирівняна до учасників бойових дій. Її історія почалася з народження у німецькому концтаборі. Її батьків вивезли туди на примусові роботи. Родом вони були з Житомирщини.
З Німеччини родина повернулася вже після перемоги. Все життя вона пропрацювала у колгоспі. Зараз найбільша радість та втіха для жінки – правнучка Полінка.
За словами голови ГО “Біляївська міська організація ветеранів” Анатолія Любчака, Біляївська громада дбає та піклується про ветеранів протягом всього року, а не лише на свята.
- Я двічі на місяць відвідую учасників бойових дій з Біляївки, такі ж обов'язки покладені на старосту села Мирного - прийти, запитати, чи все в порядку, чим потрібно допомогти, чи всі ліки є, чи вистачає продуктів. Відзначу, що Біляївська міська рада кілька разів на рік через матеріальну допомогу підтримує учасників бойових дій - на дні народження, у свята. Розповідаю про це, щоб мешканці знали - наша громада пам'ятає про подвиг ветеранів, цінує його та намагається віддячити своєю увагою та піклуванням.
Обов'язково, з дотриманням усіх санітарних вимог, завтра відвідають учасників бойових дій з подарунками, квітами та словами вдячності представники громади.
