Дім-робота-дім. Новий рік-Різдво-Новий рік. Години замінюють дні, тижні переходять в місяці та спливають в роки. У дитинстві здається, що з ранку до ночі встигаєш прожити ціле життя. Куди зникає це відчуття в дорослому віці, вирішила дослідити жителька села Усатове Наталія Олійник.
31 серпня вона не хотіла знову жаліти, що літо минуло, наче й не починалося. Коли для неї непомітно минув червень, вона склала собі план, як прожити наступні 62 дні. У списку були різні завдання: зустріти світанок на морі, спостерігати за зірками, поплавати в морі, прочитати нові книги, з'їсти велетенську солодку вату тощо. Чи вдалося їй виконати всі завдання та прожити літо на повну? Наталія Олійник розповіла Біляївка.City.
Наталко, що тебе надихнуло на цю ідею?
Ідея з'явилася ще рік тому. Але чомусь не склалося. Цього року у червні я подумки поверталася до бажання скласти wish-list на літо. Одного вечора мені на очі у ФБ потрапив пост відомого одеського фотохудожника Андрія Рафаеля про зустріч світанку біля Дюка. Мені так захотілося бути учасницею заходу, що я записала його в свій щоденник, підписалася на подію у ФБ, а через годину вже створювала список справ на літо на папері. Потім написала пост на своїй сторінці, щоб не "з'їхати" з обіцянки. Наступні два місяці проживала життя в реалі та у фейсбук під хештегом #62дні_літа
З цього все почалося
З яких незвичних пунктів складався цей план?
Якихось особливо незвичних пунктів не було. Звичайні бажання, на які не вистачало раніше часу, духу, сили волі. Я пересилила себе: прокаталася на оглядовому колесі, провела тиждень без соцмереж, написала листи й відправила звичайною поштою своїм близьким та рідним людям, дивилася на зірки у зорепад, дивилася на хмари, лежачи на траві, як в дитинстві, зібрала гербарій. Ще купу різних справ виконала. В інстаграм кожного дня викладала ранкове фото неба, майже кожне фото з одного ракурсу: схід сонця, який видно з мого ганку (зробила рекламу сусідській телевізійній антені).
Прокидатися до сходу сонця, помічати, як змінюється небо - все це дає відчуття того, що ти живеш
Що було виконати найскладніше?
Найскладнішим пунктом виявилось прочитання десяти книжок. Мабуть, тому, що влітку багато роботи біля дому. Максимум — півгодини в день на читання могла виділити, тому прочитала всього три книжки.
Зробити власними руками ловця для снів чи написати листа та відправити його Укрпоштою - такими були завдання зі списку на 62 дні літа
Як реагувала твоя сім’я, знайомі на твій незвичний літній спосіб життя?
Мої друзі, до речі, активно долучилися до мого марафону. Світанок біля Дюка я зустрічала в компанії своїх подруг і колежанок, зірки на небі — разом з колегами, прогулянки, дні морозива, стрибання через вогнище — все в компанії. Навіть проводи літа були надзвичайні. Тепер у нас є багато спільних літніх історій та пригод, які викликають не просто посмішку. Щодо родини, то вона у мене найкраща. Чоловік і син не просто підтримували, а й допомагали проживати список. Разом ми провели чудовий день на риболовлі, на мій крик дорогою додому: "Ой, соняшники! Мені ж треба фото з ними зробити!" — чоловік з реготом зупинявся, а син фотографував. Таких ситуацій було чимало.
Вчитися бачити щастя в дрібницях
Чи відволікали завдання від роботи та буденних справ?
На буденні справи мій марафон аж ніяк не впливав. Навпаки, після 10 перших прожитих днів "за списком", кожен вечір я щось собі додавала. Були дні, коли за один день проживала декілька запланованих подій. Коли ти налаштована на зміни, бажання здійснювалися дивним чином. Наприклад, звечора на завтра запланувала спекти тортик і з'їсти його. Наступного дня на роботі ввечері нам презентували великий торт, який ми смакували всім колективом. Всесвіт таким чином потурбувався не тільки про моє бажання, а й про здоров'я.
Чи були якісь курйози? Смішні ситуації?
Безліч! Саме вони тепер гріють душу і мені, і моїм друзям, з якими ми проводили час. Наприклад, коли ми зорепад споглядали. Лежимо посеред стадіону, балакаємо, сміємося, а тут зірка така шасть — і ми в крик з реготом. У балачках забували, що зібрались бажання загадувати. Якось вночі плавали. Пливемо, і розуміємо, що разом з нами ще хтось пливе, і не один. Вирішили не панікувати — темно ж, не видно. А вже на березі побачили нашестя медуз.
Виконавши всі завдання, чи відчула себе більш щасливою людиною?
Я взагалі щаслива людина. Навчилася насолоджуватись кожним прожитим днем — всеодно поганим чи гарним. Марафон, який я влаштувала, зробив це літо незабутнім не тільки для мене. Мабуть, саме та думка, що зі мною шаленіли ще декілька друзів, є найприємнішою.
Бути щасливими - легко!
Склала вже план на осінь?
Так, плани на осінь є, але не так голосно заявлені. Взагалі, ця пора року для мене — театральний сезон. Точно знаю, що присвячу осінь створенню затишку в своєму будинку.
Фото з архіву Наталії Олійник
