Територію Біляївки прибирають всього десять двірників. Усі вони — жінки. Серед них є педагог, комірник, оператор поштового зв’язку, доярка. Їх робочий день починається о п’ятій ранку. Усі святкові дні — робочі, а вихідний — один на тижні. Дівчата дуже хочуть, щоб курці припинили кидати недопалки під ноги, а мешканці міста не висипали сміття поруч з контейнерами.
За словами жінок, майже кожну з них в цю професію привели сімейні обставини. Марія Баранович раніше працювала оператором в поштовому відділенні, після декрету їй не вдалося повернутися на роботу. Пішла у двірники. Ріта Амелькіна за фахом педагог і комірник зі стажем. Приїхала в Біляївку до дітей з Казахстану у 2010.
— Ми власну теплицю поставили, але вона не завжди дохід приносила, — говорить Ріта. — Тому я влаштувалася на роботу. Тут зручний графік — до двох годин. Встигаю і в теплиці попрацювати. Зарплатня невисока, але стабільна.
Отримують двірники 3100 гривень, коли працюють у святкові дні — виходить до 3500.
— Це небагато, але краще прибирати своє місто. Знаю, бо працювала у господаря, — розповідає Тетяна Зайчковська. — За 300-400 гривень за день треба весь двоповерховий будинок прибрати, вікна, двері, ванну, кухню вимити, ще й баню або сауну на додачу. Обсяг роботи великий, а платня мізерна.
Є серед дівчат і пенсіонерки. Вони не покидають роботу, бо хвилюються, що на маленьку пенсію не проживуть.
Валентина Деменко в колективі дев’ять років, до цього працювала на фермі. Там, стверджує, набагато важче.
Марія Скіпор — двірник з найбільшим стажем — 16 років. Вона прийшла одразу, як створили комунальне підприємство. До цього була робітницею на полі. Жінка згадала, що раніше її колегою була бухгалтер.
— Уявляєте, начальники мітлами працювали!
Марія дивувалась: чому освічена людина, а таких вона зараховувала до начальників, почала прибирати вулиці?
За словами дівчат, інколи вони виходять і о четвертій, щоб встигнути швидше все зробити. До дев’ятої кожна прибирає свою ділянку. Вони немаленькі, і на кожній чекають свої сюрпризи.
— Двоє мають прибрати всю Успенську: від початку і до центру, — пояснюють жінки.
Обідають наші двірники з дев’ятої до десятої. В цей час вони збираються у вагончику, що знаходиться біля стадіону першої школи.
— Це наш другий дім, — зауважують, показуючи нам свої скромні апартаменти.
Складається він з двох приміщень. В першому зберігається знаряддя праці та інший інвентар. В другому вони облаштували зону відпочинку. Тут можна присісти за стіл, зігрітися у мороз і почаювати.
У вагончику є куточок для чаювання. Дівчата розповіли, що чайник на жіноче свято їм подарував начальник Олександр Тьоса
Після обідньої перерви починається спільна робота по місту, яка триває до другої дня. Дівчата метуть доріжки, громадять та сапають у квітниках, саджають нові квіти, поливають старі. Прибирають сміття по місту, вичищають урни, миють пам’ятники, білять бордюри, готують місто до свят.
— Робота настільки специфічна, що прибираємо і трупи тварин, яких збила машина, — зауважують жінки.
Вони говорять, що до фізичної роботи вже звикли. Зізнаються, що важко білувати стелі на автобусних зупинках, вичищати зливові канави. Звідти, окрім купи листя, їм доводиться виносити на своїх плечах мішки зі сміттям. Все традиційне: пляшки, папірці, обгортки. Нелегко прибирати узбіччя доріг. Відстань велика — від "Трьох карасів" і до Трофейної, або з іншого краю Біляївки до заводу "Гармаш". Взимку двірникам мітлу частково замінює лопата. Нею розчищають сніг на пішохідних доріжках.
— Під час ожеледі спочатку розкидаємо пісок, а коли все розтане, змітаємо його у купи і виносимо. Самі ж розкидали, — жартують дівчата.
За словами техніка-озеленювача Олени Бреус, десять двірників для Біляївки – то замало. Вони практично не відпочивають. Мають обов’язкове чергування і лише один вихідний на тижні. У святкові дні працюють, за це отримують подвійну платню.
— Коли екстрені ситуації, я прошу, і дівчата залишаються після свого робочого дня, — говорить Олена Бреус. — Вони молодці.
Хвилює двірників культура поводження жителів зі сміттям. З роками, за їх словами, прогресу вони не помічають.
— Деякі можуть почистити біля курей, собаки, зібрати все на тачку, привезти і висипати під контейнер, — розповідають жінки. — Або коли контейнер повний, сміття розсипають поруч, а мішок забирають. Мішок їм шкода, нас — ні.
Часто бачать наші героїні, як перехожі кидають сміття повз урни і не вважають за потрібне підняти його, донести. Нарікають на таксистів. Останні залишають після себе лушпиння від насіння, пачки від цигарок, недопалки, стаканчики від кави і навіть витрушують прямо на асфальт попільнички. Місце, де вони базуються в центрі, найбрудніше.
Не вітають двірники феєрверк з конфетті. На їх думку, він приносить більше шкоди. Блискучі штучні папірці розлітаються далеко навкруги, осідають у траві, на деревах, у парках, біля річки. Замести, зібрати чи вимести їх практично неможливо.
В своїй професії дівчата знаходять і переваги. Одна з них — робота на свіжому повітрі.
— Я таку музику слухаю, ексклюзив! — ділиться Тетяна. Її ділянка доходить аж до річки. — Птахи співають, жаби їм підспівують, вужі шарудять. А повітря яке!
Жінки вважають, що постійна фізична активність та чисте повітря загартовують, а значить, їх професія може подовжувати життя.
Фото Біляївка.City
