Ліда Чмух переїхала до Біляївки 17 років тому. Останні чотири працює тут поштаркою. До того десять років пропрацювала на заводі у Бресті, де виготовляла лампи для Жигулі та КАМАЗів.
Родом жінка з Волині, села Бузаки. В Біляївку переїхала з чоловіком.
- Бо тутечки, - каже, - життя набагато легше.
Про те, що колись буде працювати поштаркою, Ліда ніколи і не думала. В дитинстві мріяла стати будівельником. Втім спеціальність отримала специфічну - електромонтажник-вакуумник деталей та приладів. Тому й пішла на завод:
- Багато земляків працювали на брестському заводі, бо село знаходилось неподалік кордону з Білоруссю.
Спробувати себе у ролі поштарки Ліді в Біляївці запропонувала малознайома жінка. Однак спочатку вона не погодилась: діти були маленькі, та й город необхідно було порати. Минув рік, і Ліда зрозуміла, що час їй йти в люди.
Про теперішню професію зараз говорить так:
- Бувають дні легші, бувають – важчі.
Зізналась, що перші три місяці в неї дуже боліли руки, ноги і коліна. Бо велосипед більше доводилось тягнути, ніж на ньому їхати. Не зважаючи на це, роботу свою вважає не надто важкою.
Працюють поштарки шість днів на тиждень. Вихідний – понеділок. Робочий день розпочинається о дев’ятій. З колегами зустрічають машину з Одеси, приймають пошту, розбирають її і розкладають по дільницях.
У кожної є закріплена ділянка і маршрут.
- Інколи, - говорить жінка, - для зручності ми його змінюємо.
Велике навантаження - в суботу, бо в цей день приходить дуже багато преси і всю її треба вчасно рознести.
Сумка поштарки
На диво, найбільше любить Ліда засніжену зиму. Не любить дощ і болото.
- Не раз велосипед застрягав у багнюці, що аж плакати хотілося, так важко було його витягати.
Через такі прикрощі головна екіпіровка поштарок – гумові чоботи.
Та є ще більш страшні речі, які можуть трапитись в її роботі - це безприв’язні собаки та некеровані водії автомобілів.
- В мене на ділянці люди хороші, - запевняє жінка. – Буваю, їду, голова забита думками, а тут чую: Пенсію! З ними - нікого і нічого не пропущу.
За словами Ліди, найчастіше їй доводиться спілкуватися з літніми людьми. Вони пресу завжди чекають.
- Інколи просять лікаря викликати, - згадує. – А одна бабуся якось попросила допомогти їй щось заколотити. Я подумала, що мова про тісто. А, виявилось, вікно плівкою оббити треба було, щоб вітер не задував.
Час-від-часу запрошують абоненти свою поштарку в гості – чаю попити. Переважно, це теж літні люди, в яких рідні живуть дуже далеко.
- Їм просто хочеться поговорити з кимось, - пояснює Ліда.
Іншим разом хтось пиріжком пригостить або яблучком.
Ліда говорить, що зараз газет та журналів виписують менше. Причина – дорожчає передплата.
- Якщо раніше родина виписувала декілька видань, то сьогодні може дозволити лише одне.
В картках поштарок все зазначено: хто і що передплачує
Щодо вподобань біляївців, то найбільшою популярністю користується Пресс-Кур’єр, виписують також газети Вісті Біляївки, районку, Сім’я, Современная жизнь, Теледом, Копейка. Є запит на журнали Огородник, Спасите наши души, 1000 секретов, Моя прекрасная дача, Люблю готовить.
А от листами люди обмінюються рідко, бо тепер є мобільні та Інтернет. Здебільшого їх надсилають організації, установи, які про щось повідомляють своїх адресатів або вітають листівками зі святами. Останнє, до речі, серед пенсіонерів теж цінується. Щороку трапляються навіть листи Діду Морозу та святому Миколаю. Діти їх кидають у велику залізну скриню, що висить на будівлі пошти.
А нещодавно, розповіла Ліда, вони вийняли з цієї скрині заклеєний конверт без адреси, але з листом всередині: марки є, а титул незаповнений. Це здалося дивним.
Конверт без адреси, але з листом всередині
- Ми вибачаємось, втім довелось листа відкрити, - пояснює поштарка, – і пробігтися очима по тексту. Зміст дуже зворушливий. Літня жінка пише своєму брату."Братік" - так ніжно вона його називає. Розповідає про своє життя: важке і беззахисне. Радить і йому кріпитися. Згадує, як ходила з сусідкою в церкву паски святити. Єдине прізвище, яке написане в листі – Рудьки, які начебто з села Мерла. Можливо, хтось з наших жителів чув про таких, впізнає жінку. Тож, люди добрі, передайте, що лист на пошті. Щоб його відправити, треба вказати адресу. Хтозна, можливо, брат його дуже чекає.
Ще Ліда від імені всіх поштарок Біляївки попросила жителів по-можливості облаштовувати в себе поштові скрині, щоб преса була захищена від негоди і не розліталась. Не заставляти машинами підхід до воріт і обмежувати вихід собак з двору. З усіма іншими перепонами, запевняє вона, справлятись можна.
