У Біляївському ліцеї №1 10 жовтня відбулася непересічна подія — через пів століття після останнього шкільного дзвінка на рідному шкільному подвір'ї зібрався 21 колишній учень. Окрім звичного святкування, вони вирішили пройтися коридорами школи та завітати до актової зали. І хоч через 50 років не всі одразу впізнавали одне одного, декілька слів, пару знайомих жестів миттєво повертали їх у юність.
Джерело: власкор Біляївка.City
Зустрічі випускників — справа звична, коли вам двадцять чи тридцять. А от зібратися разом через пів століття — солідна подія, яка викликає щиру повагу. Випускники 1976 року довели: для справжньої шкільної дружби вік та роки у паспорті не мають значення.
Однією з ініціаторок зустрічі стала Наталія Ревуцька. За її словами, вдалося зібрати 21 випускника, хтось з Біляївки, хтось приїхав на зустріч з Одеси та району. Та багатьох життя розвело по різних куточках світу. Раніше вони вже бачилися на ювілейні дати, остання велика зустріч була аж 15 років тому. Зібрати людей у такому віці — завдання із зірочкою, але тим ціннішою стала кожна хвилина, проведена разом.
Час невблаганно змінює риси обличчя, тому під час зустрічі не всі одразу впізнавали одне одного. Проте варто було комусь заговорити — як по голосу, інтонаціях і сміху миттєво згадували людину, а разом із нею і всі шкільні пригоди.
Зустріч вирішили зробити особливою: повернутися туди, де все починалося. Випускники зібралися на рідному шкільному подвір'ї, пройшлися коридорами та посиділи в актовій залі.
Зустріч випускників школи через 50 років. Біляївка
На зустріч приїхали учні з усієї паралелі, а їх тоді було аж шість — від «А» до «Е». Випускники згадували, що чотири класи були з українською мовою навчання, а два — російською. Цікаво, що попит на навчання саме українською був великий. Не всі охочі встигали туди потрапити.
Особливо тепло цього дня згадували класного керівника 10-В Валентина Носова. Це був його найперший випуск. Для багатьох учнів він став не просто вчителем, а наставником — допомагав з навчанням навіть після закінчення школи.
На жаль, жодного з вчителів, які викладали у цих випускників, вже немає серед живих. Їх згадали поіменно та вшанували хвилиною мовчання: Надія Сніцер, Галина Макарова, Любов Степаненко, Ганна Ганчевська, Надія Ройбул, Олександр Плохов, Олександра Маслова, Володимир Котляренко, Пантелей Пешехонов, Віктор Давлетчин, Олена Каширіна, Володимир Шамотій, Сирбул Віра та інші.
Випускники також щиро подякували нинішньому керівництву ліцею за те, що ті опікуються закладом, вдосконалюють його і гостинно відкрили двері школи для проведення цієї зустрічі.
Обійми, сміх, добрі жарти — атмосфера була такою, ніби цих п'ятдесяти років і не було. Усі погоджувались: скільки б не минуло часу, поруч зі своїми однокласниками ми назавжди залишаємося тими самими юними хлопцями та дівчатами. Бо молодість живе не в цифрах, а у спільних спогадах.
