18 березня 2026 року минає три роки, як перестало битися серце нашої дорогої і рідної людини, найкращої сестри, мами, бабусі, тітки, хрещеної, мудрої наставниці й шанованої у Біляївці освітянки — Алли Василівни Іванченко. У день її світлої пам’яті рідні просять згадати її добрим словом і тихою молитвою.
Час не зменшує болю втрати, а лише вчить жити зі спогадами, у яких вона назавжди залишається доброю, мудрою, люблячою, надзвичайно сильною духом і життєрадісною людиною.
Алла Василівна народилася 28 серпня 1947 року і все своє життя віддала служінню людям та освіті. Майже пів століття — 49 років вона пропрацювала вчителем хімії та біології, понад 20 років очолювала Біляївську школу №2, вкладаючи в розвиток закладу свої знання, сили, досвід і душу.
Її поважали колеги, цінували учні та батьки, як мудрого керівника, сильного педагога і Людину з великим серцем. Її професійний шлях був відзначений численними нагородами, серед яких — почесний знак "Відмінник освіти України".
Алла Василівна завжди була опорою для своєї родини. Старша з трьох сестер, вона відчувала особливу відповідальність за близьких, підтримувала, допомагала і щедро дарувала свою любов. З великою турботою виховала онуку, була уважною сестрою, тіткою, хрещеною, найкращою мамою і бабусею. Її оптимізм, життєва сила і внутрішнє тепло назавжди залишаються з нами.
На жаль, її вже немає поруч, але вона продовжує жити у наших серцях, у вдячній пам’яті, у всьому доброму, що залишила після себе.
Віримо, що її світла душа нині з Богом, а нам залишається берегти пам’ять про неї, згадувати з любов’ю, вдячністю і молитвою.
Просимо всіх, хто знав Аллу Василівну, згадати її у цей день добрим словом та молитвою за Царство Небесне. Вічний спокій її душі та світла пам'ять.
Безмежно любимо, пам’ятаємо, сумуємо…
Усі рідні та близькі
