Аднан, Данило і Максим — троє юних кікбоксерів, що займаються у Теплодарі. У спорт вони прийшли ще з дитсадка і зізнаються, що уроки інколи можуть пропустити, але тренування — ніколи. Ринг для них — як другий дім, а спорт став частиною життя, без якої вони себе вже не уявляють. Саме ця любов і впертість привели хлопців до перших великих перемог. Вони неодноразово ставали призерами обласних та всеукраїнських турнірів, а цьогоріч увійшли до збірної України й представили нашу команду на світовій арені.
Це був чемпіонат світу з кікбоксингу серед аматорів за версією WTKA (Всесвітньої асоціації кікбоксингу).
Прим.ред. Кікбоксинг — це бойовий вид спорту, у якому поєднуються удари руками й ногами.
Змагання проходили в Італії, у містечку Марина-ді-Каррара, з 22 по 26 жовтня. Там зібрались понад 1800 учасників із 37 країн. Україна приїхала потужною командою: у складі збірної було 162 кікбоксери, і серед них три спортсмена із Теплодара — п’ятнадцятирічний Аднан Аль-Альван, шістнадцятирічний Данило Кузубяк і тринадцятирічний Максим Іжак. За підсумками турніру наша збірна виборола друге загальнокомандне місце, поступившись лише власникам рингу — італійцям.
— Це серйозний результат, — визнає тренер Микола Євдокименко, — треба враховувати, що у наших хлопців це перший такий досвід на світовому рівні. Звісно, було багато хвилювання. Інша країна, чужа мова, тисячі учасників. За один день п’ять-шість боїв. Бувало, що виходиш з одного бою і одразу відправляють на інший. Це дуже вимотує. Але вони молодці, впорались!
Фото з особистого архіву команди
Перший тренер пишався б ними
Спортсмени кажуть: сьогодні ними точно пишався б їх перший тренер — Олександр Алексійчук. До нього вони прийшли ще зовсім маленькими, у чотири–п’ять років. Саме він із першого заняття прищепив хлопцям любов до спорту, познайомив із різними видами боксу, навчив основам самооборони та повіз на їхній перший турнір. Але головне — він був тим, хто щиро повірив у них, коли для інших це здавалося лише дитячим хобі. На жаль, три роки тому тренер раптово пішов із життя через тяжку хворобу.
Відтоді відповідальність за команду взяв на себе Микола Євдокименко. Теж вихованець Олександра, кікбоксер з багаторічним досвідом, переможець обласних та всеукраїнських змагань. Сьогодні він — наставник, який продовжує справу свого тренера.
— Три роки тому я по-справжньому усвідомив, наскільки нелегка робота тренера, — згадує Микола. — Це не просто вчити ударам. Це відповідати за дітей, за їхній характер, за їхню безпеку. Це знаходити підхід до кожного і кожної. Знати їх сильні сторони, бачити потенціал, підтримувати їхній ріст крок за кроком.
Від аматорів до професіоналів
Усі спортсмени унікальні. Кожен приходить у спорт зі своїм темпераментом, своїм ритмом, своїм шляхом. І троє наших героїв — Аднан, Данило і Максим — найкращий цьому доказ: абсолютно різні, але однаково віддані справі.
П’ятнадцятирічний Аднан Аль-Альван – різносторонній спортсмен. Окрім кікбоксингу, він займається баскетболом, футболом, волейболом, а ще тривалий час практикував тайський бокс. Саме на майстрів муай-тай із Таїланду, провідників цього бойового мистецтва, Аднан прагне рівнятися.
Кікбоксер Аднан Аль-Альван
Шістнадцятирічний Данило Кузубяк хоче стати професійним кікбоксером і брати участь у великих комерційних турнірах. Його ціль — одного дня потрапити на арену One Championship, міжнародної компанії, яка проводить топові бої у світі бойових мистецтв.
Кікбоксер Данило Кузубяк
Сьогодні Данило не впускає жодної можливості заявити про себе. Після чемпіонату світу хлопець вже встиг побувати на чемпіонаті Європи в Німеччині і привезти додому три срібних медалі.
А тринадцятирічний Максим Іжак мріє отримати звання майстра спорту з кікбоксингу до завершення школи. Чи стане кікбоксинг його головною справою в майбутньому — хлопець поки не вирішив. Він також розглядає шлях моряка, який обрали багато його рідних. А у вільний від рейсів час – бачить себе тренером, хоче мотивувати та бути прикладом для інших.
Кікбоксер Максим Іжак
Найважче: виходити на ринг проти друзів
За кожною такою мрією стоїть маленький вогник, який хлопці носять у собі з дитинства. А за кожною медаллю — сотні годин у залі, мозолі на кулаках і впертість, що не дозволяє зупинитися.
Та навіть із таким запалом бувають моменти, коли хлопцям справді важко.
Наприклад, коли доводиться виходити на ринг проти друзів. А таке трапляється досить часто.
Фото з особистого архіву команди
— На всеукраїнських чемпіонатах я вже не раз потрапляв у спаринг із хлопцем з Полтави, — розповідає Аднан. — У житті ми добре спілкуємось, але на рингу немає друзів.
Втім, наставник Микола пояснює, що це природна частина шляху спортсмена.
— Кікбоксинг — це спорт. У звичайному житті хлопці можуть дружити, але під час поєдинку вони суперники. Головне — не піддаватися емоціям, а, як досвідчені бійці, показати техніку і гідний бій.
Фото з особистого архіву команди
Проте це лише частина труднощів, з якими стикаються юні бійці. Є ще страх перед першим виходом, хвилювання перед важливими поєдинками, втома після багатогодинних тренувань. І саме тут кожен виробляє свої маленькі правила, щоб триматися в тонусі.
Лайфхаки від тренера Миколи Євдокименко:
1. Якщо стресуєш перед боєм — відволічись. Не думай про поєдинок, не накручуй себе. Послухай музику, поговори з кимось, перемкни увагу. Головне — не зациклюватися на страху.
2. Під час бою постійно змінюй техніку і будь універсальним. Суперник не повинен знати, яким буде наступний удар. Непередбачуваність — це перевага, яка часто вирішує результат бою.
Підтримка, якої бракує
Результати маленької команди з Теплодара дійсно вражають.
Як виявилось, запрошення поїхати на чемпіонат світу наші земляки отримали ще торік, коли показали відмінний результат на всеукраїнському турнірі. Тоді від поїздки довелось відмовитись: команда просто не мала коштів. А за рік вони ще краще підготувались і разом з батьками зібрали гроші на дорогу, проживання і участь у чемпіонаті. Так, завдяки власним зусиллям та батьківській підтримці, їхня мрія про світову арену нарешті стала реальністю.
Але тренер зізнається: щоб і надалі представляти Україну на міжнародних змаганнях, команді потрібна стабільна підтримка.
Разом з тим, після успіху команди на чемпіонаті світу, на спортсменів звернули увагу на місцевому рівні. Теплодарська міська рада вже розпочала реставрацію спортзалу, щоб юні кікбоксери тренувалися у гідних і безпечних умовах. Це важливий і давно потрібний крок, який дає можливість команді зростати швидше й ставити перед собою ще амбітніші цілі.
Якщо ви хочете підтримати команду юних кікбоксерів з Теплодара – зв’яжіться з тренером Миколою Єкименко за номером: 0978042564.
Хочете більше цікавого та корисного - підтримуйте роботу Біляївка.City на кнопці підтримки (зверху), а також залишайтеся з нами на зв'язку, підписуючись на сторінки у Facebook, Instagram, Viber та Youtube, про природу, біорізноманіття та туризм Пониззя Дністра – дивіться тут.
