Сьогодні ми з болем спостерігаємо, як війна руйнує історичний спадок України, який десятиліттями створювали наші попередники. Проте не завжди ми самі дбали про нього: багато об’єктів залишилися занедбаними або недооціненими. Ми зібрали п’ять туристичних локацій у Біляївці та околицях, які в європейських країнах давно стали б культурними перлинами, а в нас ризикують просто зникнути.
1. Викрадена спадщина Біляївки
На околиці селища працівників станції "Дністер" у Біляївці, поруч із двоповерховим будинком, розташований курган. За словами старожилів, колись таких насипів було значно більше. У 70–80-х роках тут проводили археологічні розкопки: виявили близько 40 давніх поховань, а найцінніші артефакти передали до музеїв Москви, дещо залишилося й в Одесі.
Фото з Одеського археологічного музею. Напис засвідчує, що у селищі Біляївка Одеської області знайдено поховання сарматського хлопчика перших століть нашої ери.
З усіх населених пунктів пониззя Дністра, яка лежать вздовж берегової лінії, у Біляївці було знайдено чи ненайбільше стоянок та курганів різних історичних епох. І це не дивно, адже тут був дуже зручний спуск до річки, тиха заплава. Життя тут вирувало тисячоліттями. Тепер ми про це, на жаль, змогли б розповісти лише через якісь таблиці та візуалізацію, бо матеріальні свідчення можна знайти хіба що у "чорних" шукачів скарбів.
З відомих та описаних археологами фактів:
🏕️ Палеоліт: перші люди на території Біляївки
- На Зеленому Хуторі, за 0,5 км від північної околиці міста, виявлено стоянку раннього та пізнього палеоліту.
- Ще одна мустьєрська (середній палеоліт) та пізньопалеолітична стоянка розташована за 0,75 км на північ від міста, на правому березі Колударової балки.
- Пізньопалеолітичне місцезнаходження знайдено також біля південної околиці, на мисі лівого берега Дністра поруч із кар’єром.
🏺 Античний період: поселення IV–I ст. до н.е.
У районі Біляївки археологи виявили цілу систему давніх поселень:
- Біляївка I (VI – поч. V ст. до н.е.) — на мисі лівого берега Дністра, поблизу водонасосної станції «Дністер», площею 300×200 м.
- Біляївка II (IV–III ст. до н.е.) — на західній околиці, обмежене великою балкою, площею 100×60 м.
- Біляївка III (I ст. н.е.) — на південному заході поселка, між заплавою та ґрунтовою дорогою.
- Біляївка IV — у 3 км на захід від міста, між дорогою Біляївка–Яськи та берегом Дністра.
- Біляївка V — на городах між двома балками, що впадають у річку.
- Біляївка VI — у 1,5 км на південь, на мисі, площею 80×30 м.
- Біляївка VII — у 2 км на південь, площею 80×80 м.
Окремо виділяються два поселення I ст. н.е. на лівому березі Турунчука — одне біля місця впадіння в Дністер, друге — за 1,5 км угору за течією.
⛰️ Кургани: давні поховання різних культур
- Два кургани — за 3 км на північ, біля Колударової балки.
- Група курганів між містом і балкою Кривий Яр — на відстані 4–5 км, на краю плато.
- Три кургани — за 10 км на північний схід, неподалік Кривого Яру.
- Два кургани — біля північно-східної околиці Біляївки.
- Курган на стоянці «Колудар» — за 1,5–2 км на північ.
- Кургани вздовж дороги на Яськи — кілька груп по обидва боки балки колонії Колуда.
- Далі вздовж лівого берега Дністра — ще низка курганів.
Найвідоміший — курган при в’їзді з боку Одеси, де під час розкопок знайдено 37 поховань, серед них:
- ямної культури,
- сарматські,
- пізньокочовницькі.
🪙 Цікава знахідка
У самій Біляївці була знайдена римська монета імператора Гордіана III (238–244 рр. н.е.), що свідчить про активні контакти цих земель з античним світом.
2. Курган у с.Троїцьке, Яськівської ОТГ
У Троїцькому, що знаходиться неподалік від Біляївки, стоїть один із найзагадковіших курганів Одеського краю — Вознесенський. Колись на його вершині височів дерев’яний хрест, а селяни щороку здійснювали сюди хресний хід у день Вознесіння. Звідти відкривався величний краєвид на Бессарабію та широкі степи.
Цей курган віддавна приваблював шукачів скарбів. Селяни, спокушені легендами, почали копати й випадково провалилися у давню поховальну камеру. Замiсть золота вони знайшли лише людський скелет та величезний глиняний гостродонний кувшин, який і винесли зі страху.
Інший курган у Троїцькому зберіг не менш дивну історію: на сільському кладовищі під час риття могили виявили поховання… у дерев’яній лодці. А у 1973 році археолог Ігор Сапожников відкрив біля Вознесенського кургану стоянку пізнього палеоліту, якій понад 30 тисяч років.
Ці знахідки доводять: Троїцьке — місце, де століттями перетиналися культури й народи. А таємниці його курганів могли б приманювати туристів.
3. Лиманське (Зельц). Найбільший католицький храм півдня
Він знаходиться у Роздільнянському районі, але це місце знаходиться неподалік від крайної точки Біляївської громади — села Градениці.
За інформацією місцевих мешканців, була ініціатива виходців з села відремонтувати будівлю, але завадила одна з релігійних конфесій, бо боялася конкуренції.
На фото – Костел Небовзяття (Успіння) Пресвятої Богородиці, нині тут пасуть корів і кіз. Хоча у свій час це був один із найгарніших костелів Півдня України. Прототипом храму став собор у Зальцбурзі, Австрія, для якого навіть замовили вівтар.
Зведений у 1901 році, костел мав дві вежі висотою 57,9 м. На відміну від більшості одеських храмів, що будувалися з вапняку, він повністю споруджений із дорогої цегли. Німецька громада не шкодувала коштів: загальна вартість будівництва становила 110 000 рублів.
У 1919 році, після приходу червоної армії, храм розграбували, а в приміщенні відкрили сільський клуб. Довгі роки костел стояв занедбаним. Пізніше його використовували як декорації для серіалу «Ліквідація», де знімали кілька ключових сцен.
4. Католицький Костел Різдва Пресвятої Діви Марії стоїть у селі Кам’янка (колишня колонія Мангейм) Вигодянської ОТГ
Костел у Кам’янці не має статусу пам’ятки, яку охороняє держава, і не має офіційних проєктів реставрації чи консервації, повідомляють у ГО «Україна Інкогніта». Костел у Кам’янці нині — руїна.
Німецьку колонію Мангейм (нині Кам’янка) заснували у 1808 році 60 родин із Бадену, Ельзасу, Рейнланд-Пфальцу та Прусії. Колоністи були католиками, тому будували костели.
Храм збудували у 1850 році, а у 1890-му значно перебудували: розширили, добудували високу дзвіницю, і костел перетворився на величну неоготичну церкву. Розміри будівлі складали 47×23,5 м, висота шпилю — 53 м. Головний вхід декорували скромним карнизом та високим порталом. Всередині було шість вівтарів, головний — із білого мармуру, стіни прикрашали картини, а по боках головної зали стояли статуї дванадцяти апостолів та інших святих. Особливістю храму був напівкруглий еркер із п’яти арок на задньому фасаді.
Після приходу більшовиків костел почали знищувати: у 1935 році його закрили, зняли хрести, спалили вівтар і зруйнували орган. До 1941 року приміщення використовували як зерносховище. Під час румунської адміністрації храм на короткий час відновили, але з поверненням радянської влади його знову закрили.
У 1944 році німецьке населення Кам’янки виїхало до Німеччини, а після війни костел кілька років використовували як сільський клуб і місце партійних зібрань. Будівля не реставрувалася й стрімко руйнується.
5. "Панський маєток" (Будинок людини-вовка), с. Василівка Вигодянської ОТГ
Історичний «Панський маєток» у селі Василівка після півторарічної судової боротьби повертається у власність Вигодянської громади. Господарський суд Одеської області визнав недійсним договір купівлі-продажу 2010 року та зобов’язав попереднього власника — ТОВ «Українська кабельна компанія» — повернути будівлю площею понад 2300 м². Причиною стало невиконання зобов’язань щодо утримання об’єкта та його критичний стан, через який у 2023 році на маєток наклали арешт.
Громада розглядає різні шляхи її збереження: залучення інвестора, участь у грантових програмах та розвиток туристичного потенціалу як історичної пам’ятки. Активісти наголошують, що маєток має унікальну історію, пов’язану з родиною Панкеєвих і легендами про «людину-вовка» — знаменитого пацієнта Зигмунда Фрейда.
Сам маєток, зведений у середині XIX століття генералом Василем Дубецьким та перебудований купцем Панкеєвим, колись був однією з найкрасивіших садиб регіону. Попри руїни, місце зберігає свою особливу атмосферу та архітектурну цінність. Місцева громада сподівається знайти оптимальне рішення, щоб урятувати цю частину культурної спадщини від остаточного знищення.
Чи можна зберегти ці скарби? Пишіть ваші думки у коментарях.
Публікація стала можливою за підтримки уряду Великої Британії в межах проєкту «Посилення інформаційної екосистеми в малих громадах України шляхом підтримки незалежних локальних медіа», що впроваджується ГО «Агенція розвитку локальних медіа АБО». Погляди, висловлені в цій публікації, є позицією автора(-ів) і можуть не збігатися з офіційною позицією уряду Великої Британії.
