У понеділок, 27 жовтня, стало відомо про загибель біляївця, уродженця села Мирне, 34-річного Дмитра Валерійовича Шевченка. Понад рік він вважався зниклим безвісти.
Дмитро народився 23 лютого 1991 року в селі Мирне Одеської області. У 1998–2007 роках навчався у місцевій загальноосвітній школі. Після дев’ятого класу вступив до Одеського професійно-технічного училища, де здобув спеціальність столяра. Робочий шлях почався на ТЕЦ в Одесі.
Таким світлим та добрим згадують Дмитра всі, хто його знав
За словами цивільної дружини, біляївчанки Марини Підмазко, з якою вони прожили разом десять років, Дмитро став на військовий облік ще у 2023 році. Пройшов медичну комісію, був зарахований до резерву, отримав інформацію, що поки в ньому немає потреби.
Після загибелі друга, теж захисника України Олександра Холявка, Дмитро шукав для себе змогу бути корисним, тоді його шлях привів на завод, де серед іншого відправляли воду захисникам. Там він працював на різних посадах: від вантажника до оператора пульта. Робота була дуже виснажливою, працював понаднормово, інколи ледве не добу на ногах та у важкій праці.
Майже рік чекав на службу — бо був справжнім чоловіком, який не ховався від свого обов’язку захищати Батьківщину. У 2024 році поновив документи й отримав повістку.
Після навчання був направлений на донецький напрямок, де служив на посаді стрільця — помічника гранатометника 4-го десантно-штурмового батальйону військової частини А0224.
Фото зі служби: Дмитро вперше приміряв військову форму
Під час одного з виходів на позиції в районі села Костянтинівка Покровського району Донецької області зв’язок із Дмитром обірвався.
— Це сталося 1 вересня 2024 року, — пригадує Марина. — Рік і два місяці пошуків, надій, звернень, десятки прочитаних груп у соцмережах, запитання до тих, хто повернувся з полону — усе в надії почути: “живий”. Я не вірила до останнього, що з ним могло статися щось погане. Була надія…
Після процедури впізнання тіла та проведення ДНК-експертизи з найближчими родичами підтвердилося найгірше.
— Дмитро був надзвичайно доброю, золотою, щирою людиною, — каже Марина. — Турботливий, відповідальний до мене, до друзів. Якщо почитати спогади та коментарі його знайомих — усі говорять про нього однаково. І всі так само не можуть повірити, що війна забрала таку світлу людину.
У Дмитра залишилися мама, дружина, рідні та друзі, для яких ця втрата є невимовно болючою.
Поховають Дмитра у селі Мирне, на Алеї Слави загиблих Героїв. Про дату та час поховання повідомлять додатково.
Згадаємо Дмитра в молитвах — щоб його душа знайшла спокій та світло у вічності. Підтримаємо його рідних, які втратили найдорожчу людину.
Хочете більше цікавого та корисного - підтримуйте роботу Біляївка.City на кнопці підтримки (зверху), а також залишайтеся з нами на зв'язку, підписуючись на сторінки у Facebook, Instagram, Viber та Youtube, про природу, біорізноманіття та туризм Пониззя Дністра – дивіться тут.
