На головному фото – родина з Біляївки Кузьмич Іван та Ольга. Понад три місяці вони шукають свого сина. Він воював на Донеччині, у 79 десантно-штурмовій бригаді. 5-го листопада 2024-го року вийшов на позиції, після цього з ним обірвався зв’язок. Відтоді серце батьків розриває два жахливих слова: “Зниклий безвісти”. Що це значить? Де може бути людина, яка отримала цей статус? Як діяти рідним у таких ситуаціях? Кому можна вірити, та як не натрапити на шахраїв? Біляївка.City ділиться порадами від офіційних представників та родин, які пройшли подібні випробування.
“Зниклі безвісти” – статус, що присвоюється людям, доля яких невідома. Їх немає ні серед полеглих на полі бою або вбитих під час ворожого обстрілу, ні серед тих, хто перебуває у неволі.
Поміж безвісти зниклих 33-річний біляївець Іван Кузьмич. Його батьків Біляївка.City зустріли на акції в Одесі.
– Спочатку ми шукали через побратимів з тої самої бригади, вони допомогли вийти на замкомбата та інших вищих посадовців, – розповідає мати Ольга Кузьмич, – також подавались у всі офіційні організації: найперше звернулись до поліції, потім до Міністерства внутрішніх справ (МВС), Служби безпеки України (СБУ), Координаційного штабу, Національного інформаційного бюро (НІБ) та Міжнародного Комітету Червоного Хреста (МКЧХ). Поки ніхто нічого конкретного не відповідає.
Відвідування акцій на підтримку зниклих безвісти та полонених – ще один обов’язковий ритуал родини. Анонси таких заходів скидають в спільний чат бригади, де служив їх син. Раніше вони вже їздили на мітинги у Києві, де збирались рідні саме десантних бригад. Нині регулярно відвідують акції в Одесі.
На відео: Біляївка.City побували на акції на підтримку військових, цивільних, які зникли безвісти
– Як мені відомо, за три роки повномасштабної війни повернули додому лише 11 десантників, це дуже низька статистика. Вони вважаються елітними військами, і росія не хоче їх міняти, – каже Ольга, – наша мета натиснути на Червоний Хрест, Координаційний штаб, ООН, які захищають права людей. Я думаю, що саме ці структури можуть щось змінити, вони мають пряме відношення до обмінів.
Попри суперечливі думки щодо ефективності акцій та можливої шкоди від них, наразі більшість представників офіційних структур дозволяють та підтримують такі заходи.
– Ми розділяємо прагнення родин говорити про своїх близьких, але закликаємо до виваженого підходу, – каже Юлія Павлюк, керівниця Центрального регіонального центру Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, – наразі акції-нагадування – це важливий інструмент для привернення уваги суспільства та міжнародних організацій до проблеми військовополонених і зниклих безвісти. Водночас варто розрізняти інформаційний розголос та деструктивні дії. Якщо акція перетворюється на мітинг із критикою державних органів, це може зіграти на користь країні-агресорці, посилюючи її пропаганду. Надмірна увага до конкретного оборонця іноді може ускладнити переговорний процес або створити додаткові ризики для самої людини в полоні. Тому просимо всі дії узгоджувати з Координаційним штабом, аби забезпечити максимальну ефективність у справі повернення.
Успішний досвід родини Куртєвих
Найбільшої мотивації родинам зниклих безвісти та полонених надають новини про чергові обміни та повернення захисників додому. Вони бачать, що їх старання не марні, і щиро вірять наступного разу побачити в списках свою близьку людину.
Так, майже два роки чекала на свого коханого Ярослава Хаджи з Рені, і таки дочекалася. Її хлопець (нині чоловік) Олександр Куртєв – захисник Зміїного, потрапив в оточення в перший день повномасштабної війни. Тоді всі думали, що він та його побратими загинули, але незабаром в російських каналах опублікували відео з полоненими у Севастополі, там Ярослава і впізнала свого обранця.
– На той момент (перший місяць повномасштабної війни) не було конкретної організації, яка б займалася військовополоненими, я не знала, куди звертатися, – згадує Ярослава, – тоді вирішила об’єднатися з дружинами морських піхотинців Зміїного та діяти разом. Першим, куди ми зателефонували, було Міністерство оборони України. Там вже нас трохи скоригували та підказали, що робити, аби наших хлопців внесли спочатку до бази безвісти зниклих, а потім – присвоїли статус військовополонених.
Далі Ярослава разом з батьками чоловіка діяли за наступним алгоритмом:
1. Звернулися до місцевої поліції, подали Олександра у розшук. Слідчі відкрили кримінальне провадження.
2. Зателефонували до військової частини та попросили надати всю відому інформацію щодо Олександра.
3. Звернулися до Служби безпеки України.
4. Одразу після створення у березні 2022-го року НІБ – Національного інформаційного бюро з питань військовополонених та зниклих осіб – подали туди заявку.
5. Звернулися до Міжнародного Комітету Червоного Хреста.
6. У травні 2022-го року запрацював Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими.
Окрім цього вони зареєстрували особистий кабінет на сайті Координаційного штабу. Його можна авторизувати через Дію та внести усі дані про захисника, з яким був втрачений зв’язок. Згодом працівники Координаційного штабу будуть оновлювати інформацію в цьому кабінеті та публікувати там будь-яку актуальну інформацію щодо людини, яку розшукують. Наприклад, там можуть вказати місце утримання полоненого за результатами свідчень від звільнених оборонців з полону.
– Цей сайт дуже зручний у використанні, – каже Ярослава, – там є спеціальна “Дорожня карта” для родин безвісти зниклих, полонених та загиблих. У кожному випадку покроково розписано, куди звертатися та що робити у різних ситуаціях.
7. Паралельно Ярослава досить активно вела соцмережі, у яких нагадувала про важливість обмінів.
8. Відкритість та медійність дівчини привернула увагу журналістів. Її запросили дати декілька відеоінтерв’ю про боротьбу за визволення коханого.
9. Регулярно брала участь в мирних акціях на підтримку зниклих безвісти та військовополонених.
10. Ініціювала мирні акції-нагадування про захисників Зміїного за кордоном. Ярослава знайшла активних та небайдужих українців в різних країнах, зокрема у Швеції, Польщі, Туреччині, Іспанії, Австралії, Німеччині. Вона надіслала їм унікальні прапори “Zmiinyi defenders” та попросила виходити на акції і нагадувати світу про мужність українців і необхідність їх повернення з полону.
- Бажаю кожній родині, яка потрапила в таку ж ситуацію, якнайшвидше дочекатися своїх рідних. Головне – не втрачайте надії, вірте, моліться, нагадуйте про ваших близьких, стукайте в усі двері, і вас почують, як почули мене! - каже дівчина.
Де може бути людина, яка зникла безвісти
У полоні
У грудні 2024 року уповноважений з прав людини Дмитро Лубінець повідомив, що у російському полоні перебуває понад 16 тисяч цивільних українців. Офіційних даних щодо того, скільки наразі у полоні військових, немає. Влітку 2024-го російський диктатор володимир путін озвучував цифру у 6465 українських захисників.
Загалом, з початку повномасштабної війни між Україною та росією відбувся 61 обмін полоненими. Київ повернув додому 4131 людину, це військові, цивільні, а також іноземні громадяни. Останній обмін полоненими відбувся 5 лютого у форматі 150 на 150. Це був другий обмін з початку 2025 року.
У розшуку за СЗЧ
За офіційною статистикою, від 2022 року в Україні зареєстровано 60 тисяч випадків СЗЧ і близько 30 тисяч дезертирства. Якщо у бригаді налічується 3-5 тисяч людей, то кількість солдатів, які самовільно залишили військові частини, можна прирівняти до 20 бригад.
У листопаді 2024 президент підписав закон про добровільне повернення на службу. Це можливість для військових, які вперше стали СЗЧ, поновитись на службі та уникнути покарання.
Наразі законом скористалося близько 8 тисяч солдатів, а термін добровільного повернення до в/ч продовжили до 1 березня 2025 року.
Скільки людей в Україні вважаються зниклими безвісти
На початку лютого 2025 року Уповноважений з питань зниклих безвісти за особливих обставин повідомив, що наразі триває розшук 62 948 людей. Це військовослужбовці, їх найбільше, а також цивільні, зокрема й діти. Ця цифра постійно коливається, оскільки може з'явитися інфомація, що людина перебуває у полоні або встановитися, що вона загинула. Станом на лютий 2025 року встановлено місце знаходження й ідентифіковано тіла загиблих – це 10 291 особа.
У Реєстр вноситься інформація переважно щодо людей, які зникли в зоні бойових дій або на окупованих територіях. Розшук людини триває до того часу, поки не буде встановлено, де вона перебуває або де поховане її тіло (чи останки). Так само з полоном. Інформацію щодо перебування військового мають підтвердити відповідні органи, які цим займаються. Лише після цього його можуть виключити з Реєстру.
Алгоритм дій для пошуку зниклих безвісти військових
Військовий вважається зниклим безвісти:
- якщо він не повернувся після бойового завдання, його побратими не можуть точно визначити, боєць потрапив у полон чи загинув на полі бою;
- якщо побратими кажуть, що військовий ймовірно потрапив у полон, але немає достатньо доказів;
- якщо побратими свідчать, що військовий ймовірно загинув, але через бойові дії немає можливості повернутись до місця зникнення і забрати тіло.
Після зникнення військового починається службове розслідування, військова частина передає інформацію до територіального центру комплектування, а він – повідомляє рідних про зникнення військового.
Порада 1: Зверніться до офіційних органів
1. Найперше потрібно звернутися до територіального центру комплектування, від якого мобілізувалася людина. Це допоможе встановити, чи є офіційна інформація про його статус (зниклий безвісти, в полоні, загинув). Сповіщення має прийти від військової частини. Отримавши його, треба дізнатися останнє місце перебування захисника, обставини зникнення, координати, де він виконував завдання.
Якщо родина змінила місце проживання, і військовий повідомив про це свою в/ч, надав дані, які внесли в його особисту картку, то сповіщення прийде до ТЦК за новим місцем реєстрації родини. Якщо ні, то сповіщення про зникнення надійде до того територіального центру комплектування, який призивав військового.
2. Подайте заяву до відділення Національної поліції за місцем проживання про розшук людини, яка зникла безвісти за особливих обставин. Вкажіть слідчому максимально повну інформацію, яка вам відома:
- паспортні дані, номер військової частини, посаду, номер військового квитка, інформацію, яка міститься на особистому жетоні. Якщо ви нічого не знаєте про місце служби вашого рідного, зверніться до ТЦК, від якого він мобілізувався, щоб отримати ці дані;
- останнє місце перебування військового, обставини зникнення, координати, де він виконував завдання;
- особливі прикмети (татуювання, шрами, пірсинг і т.д.), особисті речі, які він міг би мати із собою (мобільний телефон, документи, прикраси) тощо.
Увага: заяву можуть написати не лише родичі, а також друзі, побратими, староста села, де проживав військовий.
Поліція відкриє справу за фактом зникнення людини. Обов'язково збережіть реєстраційний номер заяви, а також отримайте витяг із ЄРДР, де буде зазначено ПІБ слідчого.
На цьому етапі можуть попросити здати генетичний матеріал для експертизи ДНК. Це не означає, що людина загинула. Але ситуації бувають різні, і краще, щоб ДНК-зразки вже були у базі. Зробити це можуть лише найближчі родичі зниклого (відбираються у біологічних батьків або дітей). Якщо вони перебувають за кордоном, зразки можна здати у пунктах збору на базі закордонних представництв Державної міграційної служби.
3. Зверніться до Національного інформаційного бюро (НІБ). Бюро від початку війни збирає інформацію про зниклих безвісти українців, незаконно переміщених, полонених та загиблих. Цілодобова гаряча лінія: 1648, для дзвінків з-за кордону +380 44 287-81-65. Також можна заповнити онлайн-форму на сайті або написати на електронну пошту: [email protected].
Порада 2: Пошук через організації, які займаються зниклими безвісти
Інформацію про зниклого можна подати ще до низки структур, які офіційно уповноважені займатися пошуком, а також можуть скоординувати, що робити, куди ще звертатися. До них належать:
- Міжнародний комітет Червоного Хреста. Організація веде реєстр військовополонених та може звернутися до рф із запитом для встановлення зниклої особи. Гаряча лінія: 0-800-300-155, більше інформації на сайті.
- Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими. Працює під керівництвом Головного управління розвідки. Гаряча лінія: 0 800 300 529, +38 (044) 390 43 90 (дзвінків з-за кордону). На сайті є дорожня карта з алгоритмом дій для рідних. Також можна зареєструватись в особистому кабінеті та надати всю інформацію про зниклу людину в розділі "Надати додаткову інформацію".
- Координаційний штаб – це основний орган, який займається поверненням наших військовополонених, - каже Юлія Павлюк, керівниця Центрального регіонального центру Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, - у регіонах діють громадські приймальні, де фахівці надають детальні консультації та допомагають родинам полонених, зниклих безвісти та загиблих оборонців. Там родини отримують роз’яснення щодо всіх необхідних дій.
- Об’єднаний центр з пошуку та звільнення полонених при СБУ. Контакти: (067) 650-83-32, (098) 087-36-01.
- Уповноважений з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин. Телефон 0 800 103 333. З-за кордону можна зателефонувати за номером: +38 095 896 04 21. Телеграм-канал уповноваженого.
- Робоча група ООН з насильницьких або недобровільних зникнень. Потрібно заповнити анкету за посиланням.
- ГО "Група Патріот", яка займається пошуком зниклих та поверненням полонених. Гаряча лінія 0 800 339 247, телеграм-канал. У вихідні дні повідомлення приймають у Viber і Telegram за телефоном: (095) 896-04-21.
Важливо: рідним рекомендують подавати заявки в усі офіційні організації, які займаються пошуком людей.
Порада 3: Пошук через соцмережі: від чого краще утриматися
Соціальні мережі стають першими дверима, куди починають "стукати" рідні після зникнення військового. Але підписники у фейсбук-групах – це не орган, який буде шукати вашого рідного. Максимум у таких групах (йдеться про групи зниклих безвісти конкретної бригади) можна сконтактувати з іншими родинами, уточнити якісь дані, обмінятися важливою інформацією.
Важливо: уникайте публікації особистих даних, які можуть зашкодити.
Не слід публікувати фото зниклого, особливо в військовій формі. Його особисті дані, номери військової частини, бригади, звання, локацію, де проходить службу. Ці дані збирає ворог та шахраї. В деяких випадках це може бути "ведмежою послугою" для людини.
"Було дуже багато випадків, коли наші бійці виходили на окуповані території, перевдягалися в цивільний одяг, переховувалися серед місцевих чи втрачали зв'язок, але потім через тривалий час виходили на нас. Пішли на три дні, а повернулися через 2 тижні. А рідні вже панікують, постять фотографії. Це "ведмежа послуга" і прекрасна допомога контррозвідці ворога", – пояснив представник Координаційного штабу Петро Яценко.
Порада 4: Контактуйте з тими, хто міг бути поруч із вашим рідним
Знайдіть побратимів чи командирів, які могли бути з вашою близькою людиною. Їх контакти краще взяти і зберегти заздалегідь, коли стало відомо, в якій бригаді/підрозділі служить ваш рідний, хто є його прямим командиром, заступником командира. Через них можна з'ясувати причину, чому він не виходить на зв’язок. Наприклад, бійці могли затриматися на завданні, але з ними тримають зв'язок по рації (користуватися телефонами небезпечно). Може не бути мобільного покриття, розрядився телефон, павербанки.
Якщо так сталося, що у вас немає контактів командира і побратимів, можна зателефонувати на гарячу лінії бригади, в якій служить військовий. Знайти її можна на офіційних сторінках бригади у соцмережах або, вбивши у гугл-пошуку. Наприклад, "гаряча лінія 28 бригади", "гаряча лінія 110 бригади".
Порада 5: Будьте наполегливими, але терплячими
Родини радять не втрачати віру і набратися терпіння. Насамперед, аби розуміти, чому з військовим тривалий час немає зв'язку, може знати його безпосередній командир.
За словами Марини К., сестри захисника з Біляївської громади, її брат не виходив на зв'язок два місяці. У родини був контакт командира, який тримав родину в курсі ситуації.
– Зазвичай брат знаходився на завданні не більше тижня. Ми знали, що протягом цього часу у нього буде вимкнений телефон, але йшов другий тиждень, а брат так і не з'являвся в мережі. У голові були лише страшні думки, вирішила написати його командиру. Він одразу відповів, що хлопці живі, затримуються на завданні. Людина була з нами на зв'язку два місяці, відповідала на кожне повідомлення, чесно говорила, що ситуація складна, але вони роблять все, щоб її вирішити. Це нас і тримало, хоч, відверто, були сумніви, що від нас приховують щось погане. Врешті, через два місяці з номера того самого командира надійшов відеодзвінок, дзвонив брат –стомлений, брудний, з бородою, яку ніколи не носив, але живий!
Пошук та ідентифікація зниклого через ДНК-екпертизу
В ситуації, коли встановлюється, що людина загинула, і потрібно провести ідентифікацію останків, необхідна ДНК-експетиза. Також, зазначають у МОЗ, це потрібно тоді, коли знаходять військового без особливих ознак і документів із собою. У такому випадку тіло підлягає опису, фотографуванню, також у нього беруть ДНК. Якщо встановлюється, з якої він частини, хто його рідні, то, відповідно, слідчі органи інформують їх про необхідність здачі ДНК-зразків.
За інформацією омбудсмена Дмитра Лубінця, ця процедура здійснюється лише за постановою слідчого і за рахунок держави.
🔸Для того щоб здати біологічні зразки, рідним потрібно мати із собою паспорт, для дитини – свідоцтво про народження.
🔸Взяти зразки можуть безпосередньо у відділеннях судово-медичної лабораторії за дорученням слідчого, який веде справу про зникнення і вносить відповідне клопотання до суду.
🔸Далі за рішенням суду відбувається забір, перевірка та встановлення наявності/відсутності співпадіння геномної інформації.
🔸ДНК-зразок родича відправляють до централізованого автоматизованого обліку генетичних ознак людини, де в автоматичному режимі проводять порівняння ДНК-профілів. Якщо виявляють збіги, про це інформують орган, який призначив експертизу та проводить досудове розслідування, та родичів загиблої особи.
"Люди можуть сумніватися не лише у тому, чи у них правильно взяли зразки, а й у тому, чи все відібрано коректно у загиблого. Щоб аналіз ДНК повторно провели безплатно, потрібно обґрунтувати, чому експертиза була зроблена з порушеннями процедури, а на практиці це майже неможливо зробити", – зазначає адвокатка Маріса Скуба в коментарі УНІАН.
Також родина може звернутися до приватної експертної установи. Однак там проводять ДНК-аналіз на підставі постанови слідчого або прокурора.
Шахрайські схеми під час пошуку зниклих безвісти
У складні часи непростим емоційним станом родин, які шукають рідних, користуються шахраї. Вони відстежують у соцмережах повідомлення людей про зниклих безвісти або полонених родичів, а потім нібито від імені офіційної особи (Координаційного штабу, міжнародної організації, представника росії) обіцяють сприяти звільненню людини, організувати телефонну розмову або надати інформацію. Схеми різні, мета одна – виманити гроші або особисті дані у рідних, які готові на все, щоб врятувати людину. Найпоширеніші схеми такі:
✖️ "Внесення до списку на обмін". Шахраї видають себе за представників офіційних організацій або посередників і обіцяють включити військового до списку на обмін за певну суму грошей.
✖️ "Ваш рідний у госпіталі". Схема така – рідним повідомляють, що зниклий перебуває у тяжкому стані і потрібні перевести гроші на лікування.
✖️ Виманювання банківських даних. Під виглядом допомоги шахраї намагаються отримати доступ до карток, на які надходять виплати, та привласнити кошти.
✖️ Вимагання неіснуючого боргу, залякування. Телефонують родині загиблого і вимагають повернути борг. Якщо рідні відмовляються перераховувати кошти, починають погрожувати, тиснути псизологічно.
✖️ Викуп. Реальна історія, яку викрили правоохоронці на Харківщині. Шахрай виманював гроші у рідних загиблих військових, представляючись працівником СБУ. Він переконував, що військовий насправді живий та перебуває у полоні. За 10 тисяч доларів зловмисник обіцяв організувати його викуп.
Пам’ятайте:
Жодна державна структура не вимагає гроші за "допомогу" у визволенні військовополонених чи пошуку зниклих безвісти.
Не передавайте особисті дані, номери карток чи будь-яку конфіденційну інформацію невідомим особам. Не спілкуйтеся з підозрілими акаунтами в соцмережах.
✖️Фейкові пости. Будьте уважні до дописів і перевіряйте їх, перш ніж поширити. Нерідко шахраї використовують фото поранених бійців з проханням зібрати кошти на лікування. У дописі вони пишуть, що картка належить матері, дружині або ж самому військовому, насправді ж донати йдуть аферистам.
✖️Гадання. З початку повномасштабної війни так звані ворожки, екстрасенси та тарологи стали активно просувати свою діяльність через соцмережі. Їх навіть можна побачити у єдиному телемарафоні, де вони за допомогою карт роблять прогнози про події на фронті та дату перемоги.
Біляївка.City раніше вже досліджували цю тему. Серед тих, хто користується послугами ворожок були й родини зниклих військових. Для них це соломинка, за яку люди хапаються, щоб дізнатися хоча б якусь інформацію про рідну людину.
У мережі також є багато журналістських розслідувань про те, як ясновидці роблять бізнес під час війни. Для експерименту журналісти за допомогою штучного інтелекту створюють фото нібито зниклого військового, а потім по черзі звертаються до декількох ворожок, які, по-перше, "не бачать", що перед ними фото неіснуючої людини, по-друге, видають про неї кардинально різну інформацію.
По суті, ворожки не несуть відповідальність за свою діяльність, яку, до речі, часто здійснюють офіційно, зареєструвавши відповідний КВЕД. Закону, який би регулював їх діяльність, також немає. Є кримінальна відповідальність за шахрайство, але у суді потрібно довести факт та надати докази, що вас ввели в оману з метою отримання грошей без надання реальної послуги.
Матеріал створено в межах проєкту Львівського медіафоруму за підтримки ЮНЕСКО та народу Японії. Проєкт є частиною ширших зусиль ЮНЕСКО, спрямованих на підтримку безпеки журналістів та свободи вираження поглядів в Україні. Автори несуть повну відповідальність за підбір і виклад фактів, що містяться в публікації, а також за висловлені в ній думки.
Хочете більше цікавого та корисного - підтримуйте роботу Біляївка.City на кнопці підтримки (зверху), а також залишайтеся з нами на зв'язку, підписуючись на сторінки у Facebook, Instagram, Viber, Telegram та Youtube, про природу, біорізноманіття та туризм Пониззя Дністра – дивіться тут.
А ще можна підписатися на наш сайт у розділі Google News. Просто натисніть на повідомлення, що під цією статтею 👇
