За рік до повномасштабної війни родина Володько з Біляївки почала перетвоювати бабусину садибу в селі Маяки на куточок зеленого туризму. На ділянці з видом на Дністер засіяли лаванду, різнотрав'я, облаштували басейн, альтанку з мангалом. Наразі бізнес залишається сезонним, адже головна мрія власників – збудувати на території гостьові будиночки – поки залишається мрією. Разом з тим, родина шукає інші можливості приваблювати відвідувачів, хоч і визнає, що викликів зараз багато.
Вперше ми поговорили з власницею туристичної локації Мариною Володько два роки тому. Старт сімейної справи припав на початок війни, багато планів довелося відкласти. Чи змінилося щось з того часу, які рішення допомагають їм розвиватися, і чи вдається це в умовах війни? Господарі діляться своїм досвідом з читачами Біляївка.City.
Це по-справжньому сімейний бізнес, де працюють всі: батьки, діти та члени родиниФото: архів родини
Блекаути стали головною проблемою сезону
Ідея перетворити бабусин будинок на місце відпочинку – "Vip садибу на Річній" народилася у власників у 2021 році. Будинок стоїть на схилах біля річки, звідки відкриваються неймовірні краєвиди на Дністер, до води – рукою подати. Це було улюбленим місцем відпочинку родини, де вони часто збиралися на свята та вихідні. З часом, коли на прилеглій ділянці з'явився басейн, альтанка, лавандове міні-поле, багато зелені – виникла ідея запрошувати до садиби туристів.
– На початку війни зіграла роль заборона купатися у морі, – розповідає Марина. – Люди почали шукати варіанти безпечного відпочинку біля води. І басейн став для багатьох відпочивальників чудовою альтернативою.
Туристичний сезон у садибі розпочинається на початку літа, коли погода дозволяє купатися і запрошувати відвідувачів. Однак у цьому році серйозною проблемою стали багатогодинні вимкнення світла, адже без нього фільтрація басейну неможлива.
– Фільтри мають очищати воду як мінімум десять годин. Оскільки не було світла, ми робили це спеціальними розчинами. Кожні п'ять-шість днів воду треба було міняти. Просто щоб викачати її та залити нову – займало три дні. Ми намагалися пристосовуватися до графіків, робили все між увімкненнями світла і вдень, і вночі. Деяким гостям вимушені були відмовляти.
Ситуація з електроенергією стабілізувалася аж у другій половині серпня, по суті, під кінець сезону.
На прилеглій території кілька років тому власники заклали невелике лавандове поле. Цьогорічна спека вкоротила сезон цвітіння кущів, говорить Марина. Попит на продукцію теж трохи впав, адже сьогодні лаванду багато хто вирощує, причому цілими плантаціями.
Однак реалізовувати її все ж вдається, люди цікавляться майстер-класами з виготовлення свічок, а серед продукції попитом продовжують користуватися арома-мішечки і свічки.
У планах – збудувати гостьові будиночки
За словами Марини, поки через війну вони не наважуються реалізувати свою головну мрію – побудувати будиночки для відвідувачів. За планами, вони мають бути дерев'яними. Для одного вже заклали фундамент, закупили матеріали.
– Для того щоб садиба працювала не лише влітку, а постійно, повинні бути гостьові будинки. Тоді люди зможуть приїжджати до нас з ночівлею, залишатися на кілька днів. Цей момент зараз найбільше стоїть на заваді усіх планів. З іншого боку, будувати щось в такий час – це великий ризик, атаки на Одещину не припиняються. Однак були відвідувачі, які приїжджали до нас з наметами, місця для цього вистачає. Переночували, а вранці йшли собі рибалити.
Приваблюємо гостей смачною локальною кухнею
У цьому році родина спробувала розпочати сезон не з купання у басейні, а трохи раніше – з весняних пікніків. На території є мангал, тандир, затишна альтанка, яка повністю закривається в холодну пору. Також почали пропонувати гостям місцеві гастрономічні родзинки: юшку, шашлик, маяківський бограч, драники на мангалі. Усі страви господарі готують самі за місцевими та родинними рецептами.
Шашлик маринують у секретній заправці. Драники готує чоловік Марини, білорус за походженням, за рецептом своєї бабусі, яка готувала їх у печі, а він – на мангалі. Ще у їхньому меню є фірмовий маяківський бограч. Він не такий жирний, як карпатський, але зі своїми родзинками.
Ця страва, до речі, перевершила за популярністю місцевий кулінарний бренд – юшку. Відвідувачі прорекламували її, і після цього інші гості почали просити приготувати саме цю страву.
– Ми зрозуміли, що є люди, які хочуть готувати собі самі, а є ті, хто приїхав просто насолодитись відпочинком і скуштувати вже готових смаколиків. Для організованих груп готуємо комплексний обід зі страв на мангалі. Крім того, можна влаштувати прогулянку до Білого озера, а коли група повертається – на неї вже чекає накритий стіл. Як показують відгуки, такий формат відпочинку "зайшов" нашим гостям. Раніше ми робили акцент на тому, що вони готують собі самі, але часто люди хочуть просто відпочити і ні про що не думати. У такому випадку ми залюбки приготуємо для них щось смачненьке.
Пиріг з гарбуза, який господарі приготували для гарбуз-фесту
Провели гарбуз-фест
Цієї осені власники садиби вперше організували гарбузовий фестиваль. Замислювались над цим ще минулого року, але після нашої статті на Open Дністер, каже Марина, вони остаточно вирішили, що фестивалю бути.
На гостей чекали різноманітні фотолокації, активності та гарбузове меню – юшка, шашлик, пиріг та напої. Для бажаючих Марина провела майстер-клас з виготовлення свічок із медової вощини, а для дітей організували гарбузовий футбол у басейні. Води там вже немає, а у ворота суперника треба було загнати не м'яч, а справжній гарбуз. Тривав фестиваль майже тиждень, щоб кожен міг приїхати у зручний для себе час.
– Чесно кажучи, ми очікували більше відвідувачів, – говорить Марина. – На початку тижня плани зіпсувала погода, був сильний вітер, різко похолодало. Можливо, відіграло роль ще й те, що вхід був платний. Але ми поставили мінімальну вартість, в яку входили різні страви з гарбуза, майстер-клас, можливість досхочу наробити атмосферних фото у гарбузових локаціях. Можливо, це стало причиною. Скажімо, у господарства "Пан Білан" вхід на гарбуз-фест вільний, але там інший формат: фермер та запрошені майстри отримують заробіток від продажу своєї продукції. Це більш масштабний захід, у нас він вийшов по-сімейному затишний з акцентом на гарбузовому меню та можливістю відчути осінній вайб на природі разом з родиною та друзями.
За словами Марини, для них це був новий і цікавий досвід. Вони зрозуміли, які моменти потрібно врахувати на наступний рік і обов'язково планують проводити такі фестивалі у майбутньому.
Про мрії та плани
– Перетворити все це на сімейний бізнес поки залишається нашою мрією, до якої ми йдемо. Не всі плани зараз є можливість реалізувати, але ми шукаємо інші рішення, щоб розвиватися. Ми відкриті до критики і готові вислухати будь-які пропозиції та зауваження. Зараз також думаємо над активностями, які можна запропонувати гостям у холодну пору року. Вже є ідеї, але поки триматиму інтригу. Слідкуйте за нашими новинами на VIP садиба на Річній.
Біляївка.City бажає креативній родині здійснення мрій, а ми будемо й надалі ділитися історіями для натхнення.
Фото у публікації – Біляївка.City, родини Володько
