Щороку свій День народження Біляївка відзначала великим фестивалем народної творчості "Біла лілія", який об'єднував талановитих людей з різних куточків Одещини. Ми щиро віримо, що після перемоги наше місто обов'язково збере народних умільців у таких масштабах, як це було до війни. А поки Біляївка.City вирішили самі "завітати" до наших місцевих майстринь. Читайте та насолоджуйтесь їх захопленнями у нашому фоторепортажі.
Ніна Балтян в'яже літнє взуття з трикотажної пряжі
Вже багато років Ніна Балтян живе у селищі Повстанське, однак народилась дівчина у бессарабському селі Приозерне Ізмаїльського району. Звідти родом і її любов до в'язання. Сім'я Ніни тримала овець та з волокон овечої шерсті вручну добували сировину для рукоділля - натуральну шерстяну нитку.
- Овець на літо ми стригли, потім цю шерсть прали, перебирали та ручним способом робили нитки. Я навчилася прясти ще у дитинстві. Мама прив'язувала на палицю волокно, правою рукою я крутила веретено, а лівою формувала нитку. З цієї нитки спицями потім в'язала носки, шапки, шарфи, - згадує Ніна.
Вже у більш дорослому віці вона почала соромитися свого захоплення. Тоді їй здавалося, що в'язанням займаються жінки у віці, а молодій дівчині не личить таке хобі. Однак з часом Ніна поборола власні упередження та знову почала в'язати.
- Я подумала, чому я маю соромитися того, що мені подобається? В'язання - це вже давно не про бабусь та старість. Зараз стільки стильних та актуальних речей можна зробити за допомогою в'язання - сумки, аксесуари, одяг, - говорить майстриня.
Спочатку Ніна опанувала гачок, адже раніше працювала лише спицями. Ідею з літнім взуттям - шльопанцями, побачила в інших майстринь в соцмережі. Почала шукати відеоуроки на ютубі, але результатом не була задоволена. Каже, усіх секретів та нюансів цього процесу там не знайшла, тому вирішила придбати майстер-клас у досвідченої майстрині, потім пройшла ще один, і почало виходити.
- Звичайна нитка для в'язання не підходить, потрібна трикотажна пряжа. Вона прекрасно тримає форму, тапочки виходять повітряними та фактурними, їх зручно носити на вулиці, як звичайні літні шльопанці. Також можна прати, на зовнішній вигляд це не впливає.
На виготовлення однієї пари, говорить Ніна, потрібен тиждень-два, але швидкість виконання залежить від вільного часу. Своє хобі майстриня планує розвивати, незабаром буде вчитися в'язати великі пляжні сумки та зимові шапки з крупної пряжі.
Наталія Блінова пише картини та мріє про власну виставку
Ми не могли не "зазирнути" до майстерні біляївської художниці та мисткині Наталії Блінової. Жінка була постійною учасницею фестивалю "Біла лілія", де представляла свої картини, а також створювала портрети з натури в режимі реального часу. Біля художниці завжди збирався натовп, одні - стояли в черзі, щоб їх намалювали, інші - намагалися підгледіти за процесом, слідкуючи за кожним рухом художниці.
- Мені легко даються такі портрети, - говорить Наталія, - тут важливо, щоб рука синхронно працювала з очима, тоді всі вийде, але цьому потрібно вчитися.
Художній талант, каже жінка, вона успадкувала від батька. Євген Григорович Троян був професійним скульптором-художником. Саме він був автором пам'ятника "Скорботній матері" у Біляївці.
Талант Наталії, як і колись її батька, сьогодні служить громаді. Майстриня неодноразово брала участь у різних мистецьких проєктах - розписувала зали для музейних експозицій, створювала великодні писанки-інсталяції, писала разом з біляївською молоддю картини для благодійного аукціону на потреби захисників. До війни багато створювала портретів на замовлення, а також представляла свої роботи на збірних виставках, які проходили в Біляївці.
Сьогодні, зізнається художниця, вона мріє про власну виставку.
- Я відчула, що готова до цього і вже почала потроху збирати картини. Одна з моїх останніх робіт присвячена війні, називається "Протистояння". Сьогодні я багато пишу про війну, зокрема і віршів. Практично всі мої роботи супроводжуються поетичними рядками. Слова народжуються в голові спонтанно і ніби доповнюють зображення на полотні. Яким чином це відбувається, я пояснити не можу, вони самі до мене приходять. За всі роки в мене багато назбиралося віршів, можливо, колись трапиться нагода їх об'єднати та видати збірку.
Такі рядки Наталія написала до картини "Протистояння" (на фото):
"Земля кричить, благає Бога ,щоб наші вічні небеса знайшли шляхи до перемоги, бо людські сльози - не роса".
Крім патріотичних мотивів, художниця готує для майбутньої виставки картини у притаманній їй фантазійній тематиці - це образи янголів, моря, різні філософські мотиви. Надихають у цей складний час і такі прості речі, як рідне подвір'я, цвітіння вишні за вікном, улюблені квіти.
- Я по житті людина мрійлива, це можна побачити у моїх картинах, коли ніби все складно, але в душі все одно живе очікування чогось дивовижного, яке от-от станеться, і все обов'язково буде добре.
Алла Радова створює оригінальні іграшки та сумки
"Ця пара поїхала до Штутгарта, Німеччина", - розповідає майстриня Алла Радова з Біляївки про свої іграшки, які роз'їхалися не лише Україною, а й світом.
Займатися хенд-мейдом Алла почала шість років тому. Надихнуло народження племінника Михайлика, для якого зв'язала у подарунок милого зайчика. Майстриня виклала фото в Інстаграм і разом зі схвальними відгуками почала отримувати перші замовлення.
- В'язати гачком я навчилася ще у школі, на уроках праці з Надією Миколаївною Касьяненко. З першим зайчиком допомогла подруга, яка нагадала мені, як це робити. А потім я почала шукати різні уроки на ютуб та вже самостійно опановувала різні схеми.
Дуже швидко у колекції майстрині з'явилися слоники, песики, котики, жирафи. В’язала також для малюків забавні шапочки та пов'язки. У певний момент стали популярними круглі жіночі сумочки, авоськи, і майстриня перейшла на них.
Певний час вона активно просувала свою справу через Інстаграм, створила власний бренд Lulu.knitting та наповнювала сторінку стильним візуалом.
Сьогодні Алла поставила своє захоплення на паузу. У минулому році вона приєдналася до агенції "DОТ - Державний оператор тилу", яка займається тиловим забезпеченням для ЗСУ.
- Останнє замовлення я зробила минулого літа і більше гачок до рук не брала. Зараз увесь свій час та сили віддаю роботі, - говорить вона.
Сподіваємося, що після перемоги у майстрині з'явиться достатньо часу та натхнення, щоб повернутися до улюбленого ремесла та робити ще більше красивих речей, які дарують тепло та затишок.
Валентина Номировська (Сокол) плете трендові сумки з намистин, виготовляє свічки, прикраси
У своїй домашній майстерні жителька Теплодара Валентина створює неймовірно красиві речі - ароматні свічки, прикраси та сумочки з намистин. На питання: "Як все починалося?" Валя відповідає: "Дуже просто - з декретної відпустки!"
У пошуках заняття на період декрету Валя зупинилася на виробах ручної роботи. З одного боку, вони завжди користуються попитом, з іншого - співзвучні її внутрішній творчій натурі. Приблизно паралельно Валя поринула у виготовлення свічок з соєвого воску та прикрас з натуральних каменів - браслети, чокери, перстні.
Нещодавно майстриня почала плести неймовірно красиві "інстаграмні" сумочки з намистин. Це один з хенд-мейд трендів, які сьогодні дуже популярний. На виготовлення однієї сумки, говорить Валя, йде приблизно 1300 бусин, колір та розмір - можуть бути різними.
Окрім традиційних сумочок, Валя почала робити сумки-чохли для телефону та планує поповнити свою колекцію ще одним трендом - це сумка-підставка для кави на ланцюжку.
