Ця жінка не уявляє свого життя без танцю і говорить, що танцює навіть подумки. Віталіна Федорова – хореографиня, навчає мистецтву танцю у Біляївці та Теплодарі не лише дітей, а й жінок і разом з ними виступає на сцені. Її постановки наповнені патріотичними мотивами. Навіть латиноамериканську бачату вона поставила під українську пісню, чим приємно здивувала журі та організаторів конкурсу. Однак перша освіта жінки зовсім не пов’язана з хореографією, і вона вдячна долі, що 20 років тому прислухалась до себе і зробила правильний вибір.
Освіта для батьків
До Теплодару Віталіна переїхала з батьками з міста Кодима, коли їй було 15 років. Танцями займалась з п’яти років, відвідувала музичну школу. У Теплодарі вона продовжила навчання, вже у місцевій танцювальній студії.
У сучасний танець закохала її викладачка цієї студії - Галина Кравцова. Дівчина почала їздити на майстер класи, займатися ще активніше. Тоді і прийшло усвідомлення, що вона хоче не просто сама танцювати, а навчати танцю інших. Але батьки мали щодо цього іншу думку.
- Тато тоді не вірив, що танцями можна заробляти на життя. Хоч вважав мене талановитою. Вони приходили з мамою на всі мої концерти, їздили зі мною на конкурси. Я багато часу проводила на змаганнях, об’їздила майже всі області України. Але, незважаючи на мої чисельні кубки, медалі, батьки вважали, що все ж таки в мене має бути інша освіта, - згадує Віталіна.
Навчатись дівчина пішла на актуальну в той час професію - операторку комп’ютерного набору. Навіть проходила за фахом три місяці практики у Теплодарській міській раді. І хоч працівники міськради казали, що в неї добре виходить, вона вже давно визначилась, чому саме присвятить своє життя.
- Це була освіта для батьків. Коли я закінчила навчання, сказала: все, вибачте, але я бачу себе в іншій професії, - ділиться жінка. - Мені тоді було 19 років, і я вже вела дві групи дітей в студії, де сама колись навчалась.
Невдовзі Віталіна стала студенткою інституту фізичної культури у Харкові, отримала спеціальність фітнес-тренер та тренер сучасної хореографії. Направлення, яке вона обрала, і за яким працює й досі – це хіп-хоп.
У нескінченному танці більше 20 років
За словами Віталіни, навіть якщо вона не танцює фізично, вона танцює подумки. Прокидається під музику і рухи, готує їжу з музикою, вигулює собаку теж з музикою.
Найбільше їй подобається танцювати разом з дітьми, що вона і робить протягом останніх 20 років під час тренувань. З ними, говорить, в неї завжди є контакт і спільна мова. Не має значення, скільки їм років: три, чотирнадцять чи сімнадцять. Діти наповнюють і дарують їй натхнення.
- Зазвичай діти на тренуваннях до 11 класу, а потім вступають до вишів, починається доросле життя, але танець все одно залишається з ними. У мене є учениця, вона вже студентка другого курсу інституту, однак ввечері приїздить додому і поспішає до нас на тренування, займається разом з юніорами, хоч вона і старша. Ось така любов до танцю. Я пишаюсь своїми учнями.
Три роки тому Віталіна відкрила свою танцювальну студію - "Інфініті". У перекладі це означає нескінченність. Гасло колективу: танцюємо нескінченно, нескінченно даруємо щастя.
Її вихованці - постійні учасники і багаторазові переможці різних змагань. Нещодавно колектив повернувся з конкурсу і привіз два Гран-прі: за найкращий танець і найкращу команду.
Збулась мрія про бальні танці
Окрім дітей, навчає танцю Віталіна і жінок. Це була ще одна її мрія, яку вона реалізувала майже три роки тому.
– Я у дитинстві мріяла танцювати бальні танці, але не склалося. На той час уроки бальників були дуже дорогі, і батькам було б важко оплачувати моє тренування. Тому я поставила мету: стану дорослою і прийду до цього. Три року тому вирішила, що вже час, і пішла навчатися на латиноамериканські танці. Так в студії з’явилася доросла жіноча група, з дівчатками ми танцюємо бачату.
За словами тренерки, у маленькому містечку як Біляївка, важко донести до жінок, що танцювати – це корисно, що це позитивні емоції, які необхідні всім. Тому формувалась група не дуже швидко.
- Багато жінок цікавились, запитували, що і як, всім подобалось. Але, мабуть, спрацьовував менталітет, через який не всі наважувались таки прийти і спробувати, - припускає Віталіна. - Однак радує, що ті, хто спробували, залишались.
Жіноча група вже зняла кілька танцювальних відеокліпів, декілька разів виступала на сцені на міських святах, їздила на змагання. Разом з ними на сцені завжди виступає і Віталіна.
– Тренер на сцені – це велика підтримка. Не думайте, я також дуже хвилююсь. Але разом з цим це такий адреналін, до мурашок. Коли бачиш у залі щасливі очі, це найбільший кайф. Доводилось не раз виступати на сцені і з дітьми. Якось одна дівчинка з колективу захворіла, а ми їхали на чемпіонат України, і не можна було підвести дітей. Тому я виходила і танцювала разом з ними.
У грудні 2023 жіноча група брала участь в конкурсі в Одесі. Виступали невеликим складом, не у всіх виходило поїхати, не всі набралися хоробрості. Але здобули дівчата І-ше місце і Кубок симпатій. Їх запросили виступити наступного разу повним складом. Можливо, планує тренерка, вони реалізують цей задум вже влітку.
Латина під українські мотиви
Багато танцювальних постановок Віталіни мають патріотичні мотиви. Проявляється це у рухах, костюмах і, передусім, у музиці.
– Я всією душею люблю Україну і не зважаючи на те, що ми танцюємо сучасну хореографію, намагаюсь підбирати для неї музичні композиції з українськими мотивами. Це подобається дітям, глядачам і додає ще більше емоцій, - пояснює тренерка.
– Навіть коли ми виступали з дівчатами на конкурсі з танцем "Незламна", журі було шоковане, бо вперше побачили виступ з бачатою під українську пісню. Суддя сказав, що ми ризиковані, але їм дуже сподобалось.
Танці не на часі?
Про те, що її творчість, робота важливі, Віталіна ще більше усвідомила з початком повномасштабної війни. Хоча перші пів року після вторгнення вона не працювала.
– Багато моїх учнів після 24 лютого виїхали за кордон або у інші більш безпечні регіони країни. Я не виїжджала, хоч думала про це. З дітьми ми залишались на зв’язку, у нашій спільноті я писала слова підтримки, запитувала, чи всі у безпеці. Але писати про заняття не могла наважитись. Розуміла, що це дуже важкий час, хоч сама залишилась без роботи. Про це почали згодом писати самі батьки. Що діти дуже сумують, їм важко, питають про танці. І у червні ми вирішили відновити заняття.
Спочатку прийшло 10, потім 15 дітей, згодом повернулися з-за кордону інші діти, і колектив знову запрацював на повну. Почали долучатися і нові учні.
– Бо для дітей – це не тільки танці. В школі вони навчаються переважно онлайн, а тут спілкуються, тренуються, знімають відео, збирають допомогу військовим, – пояснює тренерка. – Який би не був час, дітям потрібен командний дух. Дорослим це теж допомагає. Для дівчат – це можливість відпочити душею, відволіктись на час від тривожних думок, наповнитись енергією.
– У нас є в колективі родини військових, і для одного з тат та його побратимів ми зняли відео з танцем, діти передали привітання і отримали відгук. Що захисники ними пишаються, дякували, що піднімають їх бойовий дух. Після таких слів я розумію, що танці і творчість мають сенс і потрібні навіть у важкі часи.
Щодо планів, дуже мріє Віталіна зробити звітний концерт, цього дуже чекають і діти. Ще одна ціль – представити свій командний дух та нескінченний танець на міжнародних змаганнях.
