Одеські орендодавці не всім гостям раді в своїй оселі. “Малеча буде бігати, собака гавкати, а сусіди будуть скаржитися”. Біляївка.City дізнавалися, які ще існують упередження щодо здачі квартир в Одесі людям, які належать до категорії внутрішньо переміщених осіб, мають дітей та домашніх тварин.
На цю статтю нас надихнула реальна історія з життя команди Біляївка.City. Журналістка видання запланувала переїзд до Одеси та зіштовхнулася з проблемами пошуку житла. Протягом місяця вона моніторила варіанти квартир на платформах OLX, Dom.ria, а також в різних Телеграм-каналах. Коли телефонувала рієлторам або власникам помешкань, перше, про що запитували, чи немає в неї дітей або тварин. Мовляв, жінкам з дітьми та власникам домашніх улюбленців квартира не здається.
Ще гірше було почути, чи не належить пошукачка житла до категорії ВПО. Пошук житла в ситуації, коли ти одночасно ВПО, маєш дітей та є власницею кота чи собаки, стає завданням з кількома зірочками.
За інформацією міністерки Ірини Верещук, серед ВПО жінки становлять 60%, 25% – діти, 25% пенсіонери й майже 200 тисяч – люди з інвалідністю. Одеса стала прихистком для тисяч українців, які втратили житло внаслідок війни. Йдеться про цілі родини з дітьми, з людьми похилого віку, з тваринами, які залишились без даху над головою.
Як повідомляє Одеська міська рада станом на початок 2024-го року в Одесі зареєструвалися 135 тис ВПО, з них 85,5 тис вимушено переїхали під час повномасштабної війни. Ця цифра врахувала лише тих, хто перебуває на офіційному обліку, загальна кількість ВПО в Одесі явно є вищою. Найперша базова потреба для них – житло. Вони щиро сподіваються на розуміння та підтримку від місцевих, натомість стикаються з купою перешкод, бо власникам помешкань їх “склад сім’ї” не підходить. І потім українці дивуються, коли ВПО їдуть далі, за кордони України, де соціальна допомога та підтримка може бути в рази більшою.
“Можливо ви кішку комусь віддасте?”
Таку фразу почула 38-річна Юлія з Бахмута від господаря однієї з одеських квартир. Вона разом з мамою, чоловіком, двома дітьми та кішкою евакуювались у квітні 2022 року. Восени, коли ситуація в рідному місті стала нестерпною, забрали до себе батьків чоловіка, які до останнього не хотіли виїжджати. Вже у грудні натрапили в одному з телеграм-каналів на фото свого будинку, зруйнованого росіянами.
– Обрали Одесу, бо в нас тут друзі. Ще до нашого приїзду вони нам орендували квартиру, ми лише вислали кошти, – розповідає Юлія, – приїхали в готове для життя помешкання, чисте, з усіма необхідними меблями та технікою, на деякий час питання з житлом було закрите. Але минулого літа власниця попередила, що має намір продавати квартиру, нам довелось шукати нові апартаменти. Тут ми і зіткнулись з низкою проблем: коли чують, що нас шестеро та ще й кішка, обіцяють передзвонити і не дзвонять, або ж вимагають доплачувати за велику кількість людей та тварину (оренда виходила б від 15000 грн на місяць), вносити заставу у розмірі тримісячної орендної плати чи розраховуватись лише в доларах. Крім цього, чим дорожче сама квартира, тим більше необхідно було заплатити за послуги рієлтору, тариф якого – це половина місячної вартості за житло.
Якщо порахувати, лише при заселенні набирається сума мінімум 37500 грн (15000 грн за перший місяць + 15000 грн застава (дехто вимагав в трикратному розмірі, це 45000 грн) + 7500 грн відсоток рієлтора). Навіть враховуючи те, що частину витрат на житло зобов’язується покривати єврейський благодійний фонд “Хесед Шаарей Цiон”, де Юлія разом з родиною стоять на обліку, така сума дуже велика для них, як і для більшості ВПО, які внаслідок російської агресії приїхали починати життя з нуля в новому місті.
– Був також непоганий варіант за 10000 грн напряму від господаря, знайшли на OLX, – згадує Юлія, – домовились про зустріч, нам все сподобалось. Але хазяїна, як і більшість, збентежило, що в нас є кішка. Він спочатку запропонував її комусь віддати, потім наче погодився, ми вже налаштувались на переїзд, а через три дні передзвонив і сказав, що передумав нам здавати квартиру.
Врешті-решт, за три тижні пошуків Юлія разом з родиною таки знайшли через знайомих оптимальний варіант житла – за 8000 грн без залогової суми. Усім, хто стикнувся з такою ж проблемою, радять шукати помешкання від господарів, аби хоч трохи зекономити кошти, а також одразу обговорювати та фіксувати у договорі вартість і термін оренди, щоб в процесі життя не виникало “сюрпризів”.
“З дітьми вас потім не виселиш”
Ще один цікавий аргумент від власників квартир, який чують ВПО, це неможливість їх виселити через наявність дітей. В таку ситуацію потрапила 42-річна Олена, дружина військового, яка на початку повномасштабної війни разом з двома дітьми (5 і 10 років) та собачкою породи чихуахуа евакуювались з Харкова на захід України, оскільки рідне місто нещадно обстрілюється щодня.
– На Закарпатті ми з дітьми прожили близько півтора року. Потім чоловіка після контузії перевели служити в Одесу, і ми вирішили переїхати до нього, – розповідає Олена, – одразу почали шукати квартири на різних ресурсах – OLX, Dom.ria, через рієлторів. Однак це виявилось не так просто, на пошуки пішло близько місяця.
На цей період Олена разом з дітьми та улюбленцем зупинились у знайомих в Миколаєві. Щодня моніторили, телефонували, дізнавались за можливі варіанти. Проте майже кожна розмова завершувалась фразами, що вони не здають сім’ям з дітьми та тваринами.
Найпоширеніші аргументи: “Ми тільки ремонт зробили, собака буде все гризти, обсцикать”, “Малеча буде бігати, собака гавкати, а сусіди жалітимуться”, “З дітьми вас потім не виселиш, якщо ви платити перестанете”. Це вже не кажучи про тих, хто просто кидав слухавку без будь-яких пояснень, почувши про склад родини.
Після низки невдалих спроб до пошуку підключився чоловік Олени.
– Він одразу акцентував, що він військовий і буде жити тут з родиною, - каже жінка, – можливо це вплинуло, але відчувалось, що до нього ставились якось серйозніше. Не дозволяли собі говорити те, що говорили мені.
Зрештою, побратим чоловіка порадив рієлтора, який допоміг знайти квартиру родині. І хоча вона не замінить рідний дім, Олена задоволена і умовами, і ставленням хазяйки. Тому радить, якщо є можливість десь зупинитись, не поспішати, не винаймати перший-ліпший варіант. Гарні господарі, які приймають людей з дітьми та тваринами, здають житло за доступною ціною, існують в Одесі, просто їх треба знайти.
Якщо ви зараз шукаєте помешкання і не маєте рідних або друзів, у яких можна заночувати, залишаємо для вас корисну добірку тимчасових безкоштовних рішень для ВПО на Одещині.
Також сподіваємось, що ця стаття змусить власників житла змінити своє ставлення до жінок з дітьми та з домашніми тваринами. Ми живемо в такий нелегкий час, що завтра кожен з нас може опинитись в ситуації “без даху над головою”. Тож давайте підтримувати і допомагати одне одному!
