Красивих барвистих павичів можна побачити у селі Яськи Одеського району. А вирощує їх у себе птахівник-любитель В'ячеслав Сухий. Ще у його господарстві є фазани, декоративні курочки та навіть ставок із золотими рибками. Чоловік називає це своїм захопленням для душі. Допомагає йому у всьому дружина, разом вони доглядають за пташиним міні-царством та зробили зі свого подвір'я куточок живої природи. Біляївка.City все бачили та показують своїм читачам.
Екзотичні павичі у селі - це реально?
Розпочалося все близько семи років тому, розповідає В'ячеслав. Саме тоді у його господарстві з'явилася перша пара павичів. Але перед тим чоловік розібрався, які умови їм потрібні, чим харчуються. Все-таки це екзотична птиця і перше, що спадає на думку, - вона потребує особливого догляду. Однак, за словами господаря, павичі не такі вже й вибагливі, як ми думаємо.
Перше, що він зробив, це побудував пташник та просторий вольєр, щоб у птиці було достатньо місця для вигулу. Адже загальна довжина дорослого павича з хвостом може сягати до трьох метрів.
- У їжі ці птахи невибагливі. Раціон такий самий, як у курей, основна його частина - це зернові культури, - пояснює пан В'ячеслав. Головне, щоб було вдосталь місця, затишок, сухо та без протягів.
Павич-самець, якого виростив В'ячеслав
Сьогодні у чоловіка мешкає дві пари павичів, вид називається індійський. Його особливою рисою є яскраве забарвлення та розкішний віялоподібний хвіст, завдяки якому за павичем закріпився імідж одного з найкрасивіших птахів.
Цікаво, що таким королівським хвостом можуть похвалитися лише павичі-самці. У дівчат їх немає, та й забарвлення у них набагато скромніше - попелясто-коричневе. Оперення самців навпаки вражає насичено синіми, смарагдовими, рудими кольорами.
- Однак і самці такі красиві не цілик рік, - зазначає наш герой. - Своїм хвостом він хизується лише у шлюбний період, коли тепло. А ближче до осені це шикарне хвостове пір'я відпадає.
- Взимку поступово відростає нове, щоб навесні самець з'явився перед дамами у всій красі. Причому він не просто розкриває хвіст, а трясе ним, щоб привернути увагу дівчат. Мої павичі між собою живуть мирно. Поводять себе інтелігентно, як благородні птахи.
Ми зустрілися з паном В'ячеславом якраз у той період, коли хвости у самців повністю сформувалися. Однак хизуватися ними вони не захотіли. Чоловік це пояснює тим, що одомашнені павичі звикають до своїх господарів, а от чужі люди їх бенжежать, і тут не до позування.
Відтоді, як чоловік почав вирощувати цих екзотичних птахів, пройшло близько семи років. І за цей час вони дали своє потомство. Одна самка, каже він, несе близько 5-7 яєць за сезон та висиджує пташенят так само, як курка.
- Щоб у павичів з'явилося гарне пір'я та довгий хвіст, має пройти півтора-два роки. До цього часу вони мають таке ж забарвлення, як самки.
Окрім павичів, у господарстві чоловіка є декоративні міні-курочки, а також не менш красиві, ніж павичі, - алмазні та золоті фазани. Самці-фазани відрізняються дуже красивим пір'ям та яскравими кольорами, звідти й така назва. Для них на ділянці теж є свій окремий вольєр.
Красунчики-фазани
Декоративні курочки
Без любові нічого не вийде
На запитання, що його мотивує займатися такими екзотичними видами птиці, наш герой відповідає, що це захоплення для душі та краси. На Одещині він знайшов своїх однодумців, птахівників-любителів, які живуть у селі Мирне та Кулевча. Це можливість обмінятися досвідом, порадами та потомством.
Таке захоплення пана В'ячеслава підтримує його дружина Рита. Вона допомагає йому опікуватися домашнім господарством. І теж зазначає, що екзотична пташка - це не забава, а відповідальність, постійна турбота та любов. Якщо людина до цього не готова, то краще не братися, щоб не нашкодити живій істоті.
А декілька років тому господарі облаштували на своєму подвір'ї власний міні-ставок з золотими рибками, які плавають там цілий рік.
За словами чоловіка, особливість цього виду рибок у тому, що вони легко переносять низькі температури і можуть зимувати у штучній водоймі. Лише обов'язково потрібно встановити компресор, щоб насичувати воду киснем. А в сезон - там квітнуть лілії.
- Ідея із садовим ставком належить чоловіку, а я допомагала її втілювати, - підсумовує дружина. - Ми все у житті робимо удвох, як ті мурахи. Саджаємо квіти, доглядаємо за господарством, робимо ремонт. Лише я жартую, що він майстер, а я - підсобник.
Такі люди - це сіль нашої землі, нашої Одещини, які навіть попри всі випробування намагаються створювати красу та робити світ кращим.
