У підлітковому віці дуже важливим стає соціум, а не лише родина. Для підлітка - втрата звичного кола спілкування, друзів - це велика травма, яка може відображатися на його поведінці, на бажанні вчитися та адаптуватися до нових умов життя.
Батьки втрачають частину авторитету
“По суті, підлітковий вік – це наче ще одне народження дитини, її особистості, – пояснює психологиня Ірина Овчар, яка багато працювала з дітьми та підлітками, які переживають травми війни, – це дуже важкий час, коли дитина фізично складно переживає трансформації, які відбуваються з її тілом, мозком. Для неї дуже важливий соціум, але через війну, втрату контактів, вона залишається в такий важливий період на самоті”.
Батьки, пояснює Ірина, в цей період втрачають частину авторитету. На перший план для підлітків виходить оточення, ровесники. Батьки можуть говорити сотні підтримуючих слів, але одна-дві образи з боку ровесників здатні знищити самооцінку.
“У нормальних обставинах дорослі мали б бути опорою для дітей та особливо підлітків, але у багатьох всі сили йдуть на задоволення базових потреб родини, - пояснює психолог, - батьки чи опікуни впевнені, що зробили для дітей все, щоб вберегти, убезпечити та врятувати. Вони сприймають претензії сина чи доньки, як несправедливі, а підлітки впевнені, що їхні страждання та переживання - знецінюються рідними”.
Водночас, пояснює психолог, батьки - так само травмовані. На дорослих звалилося десятки випробувань з усіх боків: вивчення нової мови, працевлаштування, втрата кола спілкування та соціальних контактів, тривога за рідних в Україні, розлука з близькими. Часто вся опіка за підлітків лягає на одного дорослого.
Відповідно до дослідження українського провайдера 4Service Group “Українські біженці в Європі, підлітки” 53% підлітків виїхали з кимось одним з батьків, найчастіше з мамою, 34% - взагалі без батьків, а з кимось з близьких родичів. Заклопотані своїми справами, дорослі не встигають дати раду з душевними стражданнями своїх підлітків, а фрази “Візьми себе в руки”, “Що ти, як маленький”, “Мені теж не солодко” - вже не працюють.
Для підлітків найголовніше – дружба
Можливо, цей факт засмучує батьків, але для підлітків найважливіше – дружні стосунки. Це природний етап дорослішання, який готує їх до дорослого життя та здорових сімейних стосунків у майбутньому.
Дружба в підлітковому віці працює за принципом "ми і решта світу" — навіть якщо друзі — невідповідна компанія з точки зору батьків.
Якщо ваш підліток хоче постійно бути з друзями, значить, у нього все добре. Приводом для занепокоєння було б, якби молодій людині не було з ким поговорити і вона весь час проводила вдома.
Робін Данбар, професор еволюційної антропології Оксфордського університету, у своїй книзі "Скільки друзів потрібно людині?" стверджує, що наша група друзів не повинна перевищувати 150 осіб - якщо їх більше, ми втрачаємо орієнтацію. У цій групі найважливішими є 5 найнадійніших друзів і членів сім’ї, до яких ми звертаємося в разі потреби. Наступні 15 людей - це ті, смерть яких ми б дуже хвилювалися.
Так, підлітку подобається мати сотні лайків у соцмережах, але він не хоче, подобатися всім. Тому втрата важливих людей з кола спілкування розцінюється, як втрата опори. Коли ваша дитина-підліток втрачає друга, це розбиває її серце. Специфіка підліткового віку полягає в тому, що в піраміді стресу втрата друга оцінюється рівноцінно зі смертю батьків.
У комплексному всеукраїнському соціологічному дослідженні «Підлітки та їхнє життя під час війни: настрої, цінності, майбутнє» 37% опитаних підлітків зазначили, що їм стало важче знаходити нових друзів.
Не варто втішати їх словами, що «Будь-яка дружба закінчується. Це було шкільне знайомство, але у вас залишаться гарні спогади», «Чому б тобі не подзвонити комусь іншому». Важливо не пропонувати рішення на кшталт: «Краще вчитися, аніж думати про друзів». Підліток не чекає від вас, що ви його заспокоєте, або знайдете нових друзів. Дайте йому можливість поплакати та пережити цю втрату.
Знайти нових друзів
Війна спричинила втрату соціальних контактів, які боляче б'ють по підліткам. Їхні друзі, важливі для них люди, виїжджають за кордон, або в інші міста. Не всі діти в змозі знайти собі заміну, закриваються в собі.
Перш ніж спробувати допомогти своїй дитині в ситуації, що склалася, важливо визначити причини, за якими у неї немає друзів. Наприклад, якщо справа у відсутності можливостей завести нові знайомства, ви можете дитині з цим допомогти самостійно. У деяких дітей виходить заводити друзів легко і невимушено – вони скрізь знаходять своє коло спілкування: у школі, у дворі, в спортивній секції і літньому таборі. Іншим же це дається складніше – і в цьому випадку підліткам може знадобитися допомога.
Ева Новак , педагог, терапевт, автор книжок для дітей та підлітків радить батькам допомагати знайти нових друзів через конкретні кроки.
-
Намагайтеся, щоб дитина якомога більше проводив час серед однолітків. Записуйте їх на заняття, збирайте, запрошуйте їх друзів до себе додому, дозволяйте їм ночувати разом і влаштовувати вечірки.
-
Не заперечуйте позитивних почуттів дитини до іншої людини. Іноді ви можете відчувати до них ревнощі, але це залежить від вас, як з цим впоратися.
-
Підкресліть важливість того, щоб ваша дитина мала друзів. Скажіть з гордістю: «Це подруга моєї дочки, вона чудова дівчинка».
-
Майте друзів і поважайте їх. Нехай ваш підліток побачить, що дружба цінується у вашій родині і може продовжуватися, незважаючи на розбіжності у поглядах.
-
Підкресліть, що ви цінуєте людей, які мають друзів. Нехай це буде фактором, який позитивно вплине на ваших друзів і людей загалом.
-
Навчіть дитину саморефлексії. Задавайте йому питання: «Який ти друг? Що ти можеш дати друзям? Що ти робиш для своїх друзів?».
А ось якщо проблема у високій тривожності, депресії або низькій самооцінці, краще звернутися за допомогою до кваліфікованого фахівця, щоб для початку розібратися з причинами.
