Владислав Немченко – 28-річний стоматолог-терапевт з Херсона. З перших днів повномасштабного вторгнення сім’ю вивіз за кордон, а сам оселився в Одесі. Тут він влаштувався в одній з місцевих стоматологічних клінік, але не забуває про дім – регулярно зі своїми колегами виїжджає на Херсонщину та надає безкоштовну стоматологічну допомогу військовим. Детальніше про стоматологічну волонтерську ініціативу лікар розповів Біляївка.City.
- Коли я провів сім’ю до кордону та повертався назад – це було якраз 2-ге березня, Херсон фактично вже був під окупацією, - згадує Владислав Немченко, - тому я прийняв рішення зупинитися в Одесі. Перші дні – був повний хаос та нерозуміння, що робити далі. Але сидіти склавши руки – це не про мене, тому взявся шукати якісь шляхи, як я можу бути корисним. Почав збиратися разом з іншими активістами на пляжах, пакувати мішки з піском, копати окопи, будувати укріплення, закладати вікна. Паралельно моніторив вакансії по роботі. Через колег дізнався, що відновлює роботу стоматологічна клініка “Profident Dreamhouse”. Так я став частиною крутої команди однодумців і зрозумів, що допомагати країні можна, зосередившись на тому, що виходить найкраще.
Як так, в Херсон без мене?!
Виявилося, що клініка, в яку потрапив Владислав, ще з 2014-го року підтримувала різні волонтерські проєкти. Зокрема, головний лікар Сергій Олексійович Бас неодноразово брав участь в ініціативі Тризуб Дентал, їздив і надавав стоматологічну допомогу на Сході. Під час повномасштабної війни в клініці започаткували безкоштовний прийом для військових та знижки для ВПО. З літа 2022-го почали виїжджати на Миколаївщину та Херсонщину і в прифронтовій зоні надавати допомогу військовослужбовцям. Адже розуміють, як це, коли дошкуляє зубний біль, а часу і можливості звернутися до лікаря немає.
- Я дізнався про цю ініціативу, коли головний лікар вже здійснив без нас декілька виїздів, - розповідає Владислав, - пам’ятаю, як підходжу до нього на емоціях, кажу: “Ну як так? Ви знаєте, звідки я, ви їдете туди і не берете мене з собою?! Дайте я теж поїду!”
Довгий час Владиславу відмовляли, так як робочі процеси на “волонтерці” ще не були відпрацьовані, про ініціативу мало знали, а, отже, і запитів було не так багато. І нарешті у жовтні чоловік таки дочекався своєї черги. Це була одноденна поїздка у Миколаїв. Там стоматологам виділили кабінет в одній з лікарень. З устаткування було лише крісло, умивальник та електричні розетки. Усе інше стоматологи везли з собою: інструменти, розхідники, рідини, дезінфектори, портативний рентген тощо.
- Ми їхали разом з парою одеських волонтерів. Вони якраз везли їжу військовим на полігон. Я взяв собі в помічники студента-випускника. Пам’ятаю, що в той день ми встигли пролікувати, здається, 13 чи 14 нацгвардійців, кілька поліцейських та хороброго малого, чий тато-коп не зміг до нас доїхати через терміновий виклик. Це був мій перший виїзд в Миколаїв з 24-го лютого. Мене не стільки вразили ті руйнування і прильоти, які раніше я бачив лише з екрану телефону, скільки те, що попри все там вирувало життя: жінки гуляли з дітьми, пили каву біля кав'ярень, громадський транспорт їздив за графіком, люди поспішали у своїх справах. Так, ніби довкола нічого й не відбувалося. Пізніше – таке ж я бачитиму і в рідному Херсоні.
“Зубайстер” - стоматологічний кабінет на колесах
Взимку у команди стоматологів з’явився власний кабінет на колесах, і вони почали виїжджати ще ближче до фронту, зокрема в деокупований Херсон та різні села на Херсонщині.
Машину, що отримала назву “Зубайстер”, лікарям надали військові, вона знаходиться на балансі однієї з бригад ЗСУ. Виявилося, що це колишній пересувний стоматологічний кабінет, який колись вже використовувався для подібних цілей. Ремонт та обладнання кабінету коштували чималих грошей. Залучивши власні кошти, допомогу меценатів, колег-лікарів та партнерів по бізнесу, кабінет на колесах підготували до прийому військових в прифронтових зонах.
- Ми облаштували машину так, щоб вільно себе почувати і надавати стоматологічну допомогу у прифронтовій зоні на такому ж рівні, як ми це робимо в Одесі, - каже Владислав, - усе обладнання таке ж саме, як в нашій клініці, єдина проблема – воно в обмеженій кількості, тому треба розраховувати свої сили.
Пломбуємо зуби, а поруч гинуть люди
Про безпеку стоматологів дбають військові. Вони намагаються знайти якомога більш безпечне місце за 10-15 хвилин їзди від лінії фронту. Перед виїздами в прифронтову зону кожному лікарю чи асистенту видають бронежилет, шолом та турнікети, якими вони навчені користуватися.
- Ми вже звикли працювати під звуки арти на фоні, намагаємось просто абстрагуватись та зосередитись на своїй справі, - каже Владислав, - втім, якщо починається дуже щільний обстріл поруч – ми переїжджаємо на нове місце і продовжуємо роботу. Всього я здійснив близько 20 одноденних виїздів зі своїми колегами, і за цей час ми вже не один раз потрапляли під обстріл. Найбільше запам’яталась поїздка 21-го лютого. Тоді ми працювали в центрі Херсона, і в кварталі-двох від нас росіяни обстріляли з “Граду” зупинку. Буквально на наших очах загинули люди, дивом до нас не долетіло.
Якщо не воюєш - роби, що вмієш
Владислав каже, що найбільше його мотивує внутрішнє переконання, що він робить щось важливе. Його позиція чітка: якщо ти не воюєш, то маєш бути корисним в тому, чим займаєшся, по-максимуму залучати свої знання і навички для допомоги армії та державі.
Коли він бачить чергу із військових біля “Зубайстра”, чує від захисників, як їм дошкуляв зубний біль в окопі чи під час виконання важливого завдання, як жоден препарат з аптечки не допомагав, а можливості поїхати в лікарню не було, він розуміє, що він на своєму місці.
- Нещодавно мене дуже зворушив один випадок, - розповідає Владислав, - ще півроку тому ми надавали допомогу одній з бригад, яка перебувала на ротації на Миколаївщині. Начмед пообіцяв, що нам відправлять подяку від командування бригади. Майже одразу після нашого візиту бійці з тієї бригади відправилися на фронт в напрямку Сватове-Кремінна (Луганська область), і з ними втратився зв’язок. А два місяці тому нам знову зателефонував начмед, сказав, що вони пам’ятають про нас, запитав, куди відправити подяку, та вибачився, що із запізненням, бо на фронті було дуже гаряче. І ти потім сидиш і думаєш, там же ж такі важкі бої, вже пройшло 4 місяці або навіть більше, люди в надскладних умовах, і вони все одно пам’ятають про твою допомогу.
Владислав переконаний, зробити свій внесок в перемогу може кожен. І це стосується працівників будь-яких сфер. Наприклад, якщо ти SMM-ник – можеш паралельно безкоштовно вести сторінку підрозділу, допомагати зі зборами, адже війна зараз дуже медійна. Якщо власник магазину одягу – допомагати із забезпеченням речами бійців та ВПО. Якщо стоматолог – знайти пересувний кабінет або якусь клініку в прифронтовому місті і домовитись, що раз чи два на тиждень будеш приїжджати та безкоштовно надавати допомогу військовим чи цивільним, що там залишилися.
Якщо не воюєш, то роби те, що вмієш, щоб наблизити перемогу!
