Повз будинок цієї біляївської родини не можна пройти, не зупинившись. Їх садибу можна сміливо включати до марштуту екскурсії. Адже з ранньої весни і до пізньої осені квітуче подвір’я там схоже на казку, де хочеться залишитись і розглядати кожну деталь. Створили і доглядають за цим царством дві господині – невістка та свекруха, дві тезки - Світлани Бойчук. Майже за кожним предметом тут зберігається цікава історія. Жінки жартують, що в них у гостях можна навіть дізнатися і побачити секрет сімейного щастя.
Як прикрашати простір - підказує фантазія
Світлана (молодша) говорить, що у всьому винен син Олексій. Адже коли він народився, виникло особливе бажання оточувати його комфортом і красою. Неочікувано все це вийшло за стіни будинку.
Більше 90% зі всього, що створене на подвір'ї, родина зробила своїми руками. Куплених або коштовних елементів декору ви тут не знайдете. Прикрашали простір з усього, що було під руками, і що підказувала фантазія.
Розпочалося все з альтанки. На її місці раніше росла малина. Тепер тут родина проводить більшу частину часу і зустрічає гостей.
Родина Бойчуків
- Ось люстра, це дубове колесо від воза. А, можливо, і з брички, на якій 100 років тому якийсь пан їздив, - з посмішкою розповідає Світлана. - Привіз його товариш з Ананьїва, бо у нас тут такі колеса знайти не могли. Попросили привезти ще одне – встановили його біля млина, як декор, і кажемо, що візьмемо ще. А товариш говорить: жінка вже запитує, що вони там з тих коліс роблять, може і нам теж такі треба?
- Зробили люстру, кажу, треба ще якийсь декор. В городі у мами знайшли великий дрючок, обтесали, пофарбували, прикрасили і зробили іншу люстру – прямокутну.
- Валялась у кутку поламана лавочка, а тепер це столик. Чоловік Віталік змайстрував. Він втілює багато моїх ідей, - пояснює Світлана.
- Чашки мама хотіла викинути, кажу: ні, фіалки в них посадимо. І посадили – ростуть.
- Залізла якось на горище, побачила штахетинки, думаю, можна зробити квітничок. І заходились. Тобто у нас так: знайшли щось, і думаємо: а що з нього зробити?
- Є у нас млин та хатинка з казки – це залишки з покрівлі даху, не пропадати ж їм, використали.
Квітів насадила у все, що могла. Закінчились горщики. Вирішила, що гарно буде і в казани старі посадити, лише пофарбувала їх. І знайомі взяли цю ідею собі на замітку.
- Приходила навіть ідея фарбувати камінчики. Привозили нам якось пісок, відсів, і там такі гарні камінчики були. Я їх повідбирала і розфарбувала. Порозкладала скрізь. Вони так полюбились гостям, особливо дітям. Це був для них найкращий подарунок.
Як знайшли секрет сімейного щастя
У альтанці родина зберігає багато цікавих речей, серед них - і секрет сімейного щастя.
- Якось ми сиділи з чоловіком в альтанці і голосно розмовляли, в чомусь не могли один одному поступитись, - згадує Світлана. - Біля нас сидів наш собака Арчі. Він розвернувся і пішов десь у мамині сарайчики. А потім приходить і приносить щось у зубах. Дивимось, а це книжечка з назвою "Секрет сімейного щастя". Це якась релігійна книжка, але натяк ми зрозуміли. Тому її вирішили залишити, як пам'ять. І всі, хто не приходить, звертає на неї увагу та запитує, чи є там дійсно інструкція?
Згадують жінки, що колись їх родина брала участь у конкурсі, флешмобі "Україна - це всі ми" до Дня Незалежності. Треба було прикрасити подвір’я у патріотичному стилі. Тоді в хід пішли доріжки, а щоб усі виглядали відповідно, вишиванку та шаровари зробили навіть для песика Арчі.
За свої старання родина отримала садового гнома, який гарно вписався у їх ландшафт подвір’я і прикрашає його й досі.
З квітами любов взаємна
Але головною окрасою подвір’я жінки називають все ж таки квіти. Бо це давня їхня любов. Вони – скрізь: над вікнами, на підвіконнях, під вікнами, вздовж стін. Це той випадок, коли все навколо потопає в квітах.
- Є люди люблять десь відпочивати і отримують від цього задоволення, а ми любимо біля квітів попрацювати і так відпочиваємо. Особливо зараз це добре піднімає настрій і відволікає від тривоги, - говорить Світлана.
У квітів, згадують жінки, теж своя історія. Спочатку клумба з’явилася на вулиці. А звідти квіти почали пересаджувати сюди. Пані Світлана живці троянд укорінювала в ґрунті просто під банками.
- Якось купили ми горщик хризантем. Поробили теж живці і навесні висадили в землю, вони прийнялися. Тепер ростуть скрізь, і тут, і на вулиці, і навіть по людських клумбах, бо ми ділилися, - розповідає пані Світлана.
Про кольорову гаму жінки не хвилюються, кажуть, що усі квіти і кольори гармонізують між собою, бо це природа, вона не помиляється. Єдине, садили квіти різні, щоб заквітали по черзі і радували око з ранньої весни до пізньої осені.
Починається квіт з пролісків, гіацинтів, нарцисів, тюльпанів, а потім на перший план виходять троянди, гортензія, півонії, флокси, ромашки, зовсім скоро заквітнуть хризантеми.
Господині навіть не беруться згадувати усі назви квітів, які у них є, бо раптом якусь забудуть, і квітка образиться.
- В нас не тільки на подвір’ї, а і на городі цілий квітник. Люди щось пристойне на городі садять, а ми квіти, - говорить пані Світлана. – Але разом з квітами там сусідять і кавунчики, і диньки, і огірки, і баклажани. Знайомі приходять і дивуються, Свєта, а де твій бур'ян на городі?
Пані Світлана запевняє, що працювати біля квітів, на землі, це для неї за щастя. Мінімум дві години на день.
Вона – з родини довгожителів і вважає, що фізична праця з любов’ю додає ще більше сил і гарного самопочуття.
- Мабуть, з квітами у нас любов взаємна, - говорить Світлана, - бо такі сорти виявились, що самі засіваються. В цьому році думала нічого не садити на вулиці, бо хотіли паркан фарбувати, щоб не потовклися. Але де там - чорнобривці так насіялись самі. І на подвір’ї бачу, то там, то там в нових місцях квіточки посходили.
- Нам якось навіть пропонували здавати квіти у магазин на продаж. Але, по-перше, у нас не ті масштаби, а по-друге, цінність їх в тому, щоб вони щодня радували нас саме на подвір’ї. А якщо комусь теж хочеться, щоб і їх радували, ми можемо поділитись саджанцем, подаруємо, - кажуть жінки.
