Олександр Берекет з Біляївки, йому 27 років. Він працює водолазом у водолазно-рятувальній частині ДСНС в Одеській області. Початок його кар’єри припав на важкий період, він прийшов на службу за місяць до повномасштабної війни. За півтора роки здобув багато різного досвіду. Зокрема, був одним з тих, хто попри небезпеку, обстріли добровільно відправився до Херсону після підриву ГЕС, щоб допомагати евакуювати людей.
За освітою Олександр еколог, спеціальність водні біоресурси та аквакультура. Два роки тому він дізнався, що ДСНС потрібні водолази, оскільки на Одещині їх небагато, і зацікавився.
- Моя попередня спеціальність певним чином теж пов’язана з водою, але тепер зв’язок став ще тіснішим, - говорить Олександр. – Ще, мабуть, вплинуло і те, що виріс я біля води, у дитинстві любив плавати, пірнати. Чому б вміння не використовувати на користь людям. Пройшов тримісячні курси у водолазній школі і прийшов служити до ДСНС за контрактом.
На перший погляд може здаватися, що водолазом стане кожен, хто одягнув костюм, пояснює Олександр. Однак все не так просто. Адже є низка важливих правил, і люди недосвідчені, не знаючи їх, легко можуть травмуватися. Наприклад, атмосферний тиск на ґрунті, і плюс під водою додається ще одне атмосферне повітря. І треба знати заходи безпеки, щоб не пошкодити легені, вуха, не травмуватися через обжим тощо.
Водолази-рятувальники займаються ліквідацією наслідків катастроф, збором доказів для слідчих, обстеженням дна акваторії Чорного моря і річок за заявками. Ще одне завдання – пошук і діставання тіл потопельників. І такого досвіду, за словами водолаза, навіть за його короткий час роботи, на жаль, достатньо.
Евакуювати херсонців - пропозиція, від якої не можна було відмовлятися
Нещодавно Олександр разом зі своїми колегами брав участь у спільних навчаннях з водолазами Великобританії на Дністрі. Англійці приїхали поділитися досвідом і методами, але вийшло так, що власними напрацюваннями ділились з ними і одеські водолази. Адже частина з них евакуювали херсонців, коли підірване росіянами Каховське водосховище затопило вулиці і будинки міста. І це безцінний досвід. У складі цієї групи був і Олександр.
Під час спільних навчань одеських водолазів та водолазів з Великобританії.
- Після катастрофи на ГЕС керівник частини підійшов до мене і запитав: чи хочу я поїхати до Херсону евакуювати людей? Звісно, я погодився, - згадує водолаз. - Нас зібралася група, усі, хто зголосилися їхати і допомагати людям. Хоч, по суті, і запитувати нас не мали б, бо ми службовці і повинні це робити. Навіть якщо там небезпечно.
Олександр Берекет під час евакуації мешканців Херсону
Основною зоною евакуації була Корабельна площа, Острів.
- Заявки з адресами надходили телефоном, і ми туди виїжджали на човні. У складі екіпажу був водій і два водолаза-рятувальника. Але проїжджаючи, забирали усіх, кого бачили. Бо люди кричали з вікон, з дахів. Прислухалися, дивилися уважно, щоб нікого не пропустити, підбирали усіх, і тварин – котів, собак, - розповідає Олександр.
Одеські водолази-рятувальники під час евакуації мешканців Херсону
- Переважно, парадні вже були затоплені водою вище грудей. Люди рятувались на верхніх поверхах. Ми заходили, піднімались і забирали людей, переносили їх у човен. Намагалися завантажувати човен максимально, щоб не втрачати цінний час. Але більше, ніж дев’ятьох за один виїзд взяти не могли.
Під час евакуації людей у Херсоні
Найбільше серед врятованих було людей похилого віку, людей з інвалідністю. Бо хто встиг і міг - врятувався самостійно. А їм без сторонньої допомоги це зробити неможливо. Після евакуації з човна ми одразу передавали їх до лікарів швидкої.
- Евакуювали родину з немовлям, а також запам’ятав літню жінку, вона була важко хвора, обмежена у русі. Ми її у ковдрі з 9 поверху спускали. Вона хоч і говорити не могла, але в її очах було стільки болю, що і у самого сльози наверталися.
Олександр Берекет (ліворуч) під час евакуації мешканців Херсону
Люди в човні невпинно дякували нам. Вони це казали також зі сльозами на очах, що, зізнатися, не витримував, так все це торкало. Важко, дуже важко було психологічно. Всіх жаль було, - ділиться Олександр.
Евакуація під обстрілами
Небезпека була в тому, що евакуацію водолази проводили під обстрілами. Адже зона евакуації знаходилась у 3,5 км від окупантів.
- Рашисти обстрілювали місто з ранку і до вечора, з мінометів, з артилерії, градів. З усього. Звісно, страшно було. Але ж хто тих людей забере, як не ми? - говорить Олександр.
- Тому почався обстріл - десь сховались за будинком, перечекали трішки і поїхали далі. Люди ж чекають. І з 6 ранку до 9 вечора треба встигнути евакуювати якомога більше мешканців.
Одеські водолази-рятувальники під час евакуації мешканців Херсону
- Ця вся ситуація є підтвердженням, що росіяни – нелюди і терористи. Адже люди, які займаються евакуацією, знаходяться під захистом норм Женевської конвенції, міжнародного права, але росія всім цим зневажає, і наносить удари і по мирному населенню, і по рятівникам.
За ті дні Олександр з колегами врятували сотні людей. За його словами, евакуацію надавали швидко, це якщо говорити про правий берег. А на лівому березі, окупованій території, на жаль, люди через жорстокість російських військових були позбавлені такої можливості.
- Ми намагалися виїжджати і у сіру зону, де були сильні обстріли. Але, треба сказати, були й такі люди, які відмовлялися евакуюватися. Вони вирішували залишатися і чекати, поки спаде вода.
Допомагали і підтопленій Миколаївщині
Коли у Херсоні вода почала спадати, групу Олександра направили на Миколаївщину, туди, де населені пункти теж постраждали від затоплення. Там вони більше співпрацювали з волонтерами. Возили в села, які опинилися відрізаними від суші, як на острові, гуманітарну допомогу: одяг, продукти, воду тощо.
Після повернення до Одеси, за свою роботу і службу Олександр отримав грамоту від командира частини та багато приємних слів від колег. Але він не вважає, що вчинив героїчний вчинок.
- Є люди, які роблять набагато більше, щодня ризикують і віддають за Перемогу свої життя. Ось то – справжні герої, - зазначає Олександр. - Серед моїх знайомих, друзів, товаришів по службі є багато тих, хто на фронті. Їм варто завдячувати за все і брати приклад. Якщо твоя місія рятувати, евакуювати людей – виконуй її гідно, будь-що.
