23 червня на пленарному засіданні Облрада відмовилася розглядати заборону московського патріархату. Народний депутат Анатолій Урбанський, зокрема, зазначив, що наразі це питання не на часі, адже найбільш криваві війни - релігійні. При чому, зазначимо, що рішення про заборону УПЦ МП ухвалили низка регіонів: обласні ради Київщини, Житомирщини, Рівненщини, Хмельниччини, Закарпаття, Львівщини, Вінничини, Тернопольщини, міська рада Сум, Чернівців.
Джерело: видання "Інтент" з посиланням на трансляцію засідання Одеської обласної ради.
Подробиці: за внесення питання про заборону упц мп до порядку денного проголосували лише 8 депутатів.
Питання заборони московського патріархату давно розглядається в Україні. Так, в травні депутати Знам'янської сільської ради Березівського району Одеської області закликали парламент заборонити діяльність філій рпц.
У своєму зверненні депутати називають церкви московського патріархату останнім форпостом з підтримки держави-агресора, а їхню діяльність характеризують як таку, що має відвертий антидержавницький та антиукраїнський характер.
Водночас, народний депутат Анатолій Урбанський, говорив тезами, якими часто послуговуються представники УПЦ МП, які по суті є погано прихованою погрозою: "Це питання не на часі, адже найбільш криваві війни - релігійні".
Відзначимо, що загалом найбільш лояльне ставлення до УПЦ МП фіксується в областях, які найбільше потерпають від російської агресії. Це Миколаївщина та Херсонщина. Вони мають найнижчі показники переходу УПЦ МП до ПЦУ.
Зазначимо, що експерти коментують, що рішення місцевих рад про заборону УПЦ МП не носять юридичний характер, а більш декларативний. Він має дати сигнал релігійним громадам, що суспільство очікує від них більш чіткої комунікації проукраїнської позиції та закриття дверей у "російській мір".
Відповідних повноважень у місцевої влади забороняти релігійні осередки просто немає. Припинення діяльності релігійної організації, відповідно до ст. 16 профільного Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», відбувається виключно у судовому порядку. Тобто ні місцева, ні навіть центральна державна влада не мають повноважень закрити церкву чи заборонити Московський патріархат в Україні. Сам закон також містить виключні причини заборони.
Є інші важелі впливу, які можуть використати місцеві ради. Так, УПЦ (МП) досі не виконала норм закону про перейменування і не змінила офіційної назви у своїх статутах.
Закон зобов’язав Мінкульт провести спеціальну релігієзнавчу експертизу, в якій, шляхом аналізу статутів, встановлено 5 церков, що мають центри в країні-агресорі: Російська істинно-православна церква, Російська старообрядницька церква (поморянє), Російська дрєвлєправославна церква (новозибківська згода), Російська православлавна старообрядницька церква та УПЦ (МП).
Перші чотири і так мають у своїй назві слово «Російська» тобто Закон фактично не виконує лише УПЦ (МП). Більше того, профільний департамент Мінкульту тоді зібрав повний список усіх парафій УПЦ (МП), які підпадають під дію цього Закону. Там перелік юридичних організацій на 900 сторінок, та мають мати у назві позначення, що це церква, яка належить до Московського патріархату.
Зокрема, в цьому переліку є й громади Біляївки та колишнього Біляївського району
Місцева влада могла б ухвалити документ, який би закликав громади УПЦ (МП) виконати Закон про перейменування. Місцева влада у разі відмови від приведення статутів релігійних організацій до вимог чинного законодавства, може залишати за собою право розірвати усі договори про комунальне обслуговування (водо- і газопідведення, електропостачання, вивіз сміття тощо), на земельні ділянки, які перебувають в оренді, з тими релігійними організаціями, чиї статути порушують чинне законодавство.
