На фото: так українці зустрічають своїх героїв. Солдат, які не шкодуючи життя, пішли захищати східні кордони України від підступного сусіда. Якби не вони, не їх мужність, не їх сила - не відомо, де б сьогодні проходила лінія фронту. Так - на скріні - житель Біляївки Віталій Конюх прокоментував загибель одного з українських солдат, який віддав життя за вільну, соборну та Незалежну Україну.
Обуренню користувачів соціальних мереж не було меж. Особливо, коли вони побачили, що людина працює в державній установі, а саме в Біляївській районній державній адміністрації.
В соціальних мережах обурювалися, що на сторінці Біляївської РДА не з'явилося жодного офіційного коментаря з цього приводу. Відомо, що чоловік працює в одному з управлінь на технічній посаді. Хвиля обурень була такою, що почали з'являтися заклики до вчинення "профілактичної бесіди" з людиною, яка спаплюжила пам'ять українського героя. Обговорювали це і серед представників депутатського корпусу Біляївської міської ради. Зокрема, депутат Олег Кукушкін, зазначив:
- Про це треба написати. Люди мають знати, що така поведінка - неприпустима. Ми не підтримуємо, засуджуємо в громаді такі висловлювання та таке ставлення.
Таку ж думку висловили місцеві воїни АТО. Вони були обурені цими словами. За нашою інформацією, зацікавилися коментарем і в СБУ.
Представники Одеського автомайдану навіть розмістили у себе на сторінці коментар та відео. Там місцеві бійці АТО провели роз'яснювальну роботу з чоловіком.
- Ми пройшли дві війни - Афган і Схід України. Пішли туди, щоб ти міг спати в теплому ліжку, щоб війна не дійшла до Біляївки.
Коментар Автомайдану Одеси
Попередньо, Віталій Конюх написав на своїй сторінці, що він вибачається за сказане, бо писав той пост у нетверезому стані.
На останок додамо, що свій коментар Конюх залишив під фото В'ячеслава Кирилова, відомого як Козак.
Він загинув 15 лютого 2015 року в с. Широкине, Волноваського району, Донецької області.
Журналісти записали з ним інтерв'ю за кілька днів до загибелі. Він сказав:
- Особисто я тут через сина, щоб в майбутньому йому жилося добре! За справедливість, за те, щоб люди, які мене оточували і оточують, повірили в мене, повірили в те, що можна щось змінити, серйозно і кардинально змінити. І щоб зовсім в іншому напрямку країна пішла!
Він не хотів, щоб війна прийшла сюди, в мирні міста. Він віддав життя, щоб, зокрема, хтось міг, сидячи в теплому кріслі, вдома, не під кулями, не в підвалі, не страждаючи від тортур, писати все, що заманеться в Інтернеті.
