П’ять років тому Віталій Масний допомагав батькам у родинній справі - вирощував квіти. У 18 років пішов на строкову службу в армію. Перший досвід захисника довелось отримувати під час подій на Майдані. Звідти добровольцем пішов в АТО.
- Я давав присягу захищати Україну та її народ,- говорить Віталій. - Це на першому місці. Тому, коли над країною нависла загроза, не міг стояти осторонь. Не міг сказати, що я залишуся вдома. Слова присяги - для мене не просто були словами.
У зоні АТО був тричі. Перший раз – у Донецьку. Після повернення звідти прийняв для себе рішення продовжити службу - підписав контракт та вступив до лав Національної гвардії України. І знову – вже вдруге, потрапив в зону АТО. Перебував у містах Ізюм, Славянск, Краматорськ. Пізніше його направили у сектор М. (Маріуполь). Там, біля села Тельманове, отримав поранення.
- Ми йшли в колоні і потрапили під обстріл, - згадує хлопець. - Втратили тоді п’ятьох побратимів. Ще дванадцять отримали важкі поранення.
Після шпиталю Віталія комісували, і він повернувся додому. Але залишився вірним даній присязі, знайшовши для себе зайняття по духу. У складі ГО "Варта міста" разом з іншими земляками, які також повернулися з АТО, вони захищають громадський спокій у Біляївці, патрулюючи вулиці міста.
- Понад усе хочеться, аби війна скінчилася, - говорить боєць. - Якою має бути Україна, щоб усі захотіли її захищати? Для мене не має значення, яка твоя країна: багата чи бідна, сильна чи слабка, заможна чи потребує допомоги. Вона - як матір. Ти її просто любиш. Ти маєш про неї дбати. Якщо виникне потреба і мене знову покличуть на її захист - піду!
До речі, ми дізналися, як саме "Варта міста" патрулює Біляївку та села громади.
