Вимушений переїзд, втрата дому, оточення та звичного способу життя – це проблеми, з якими зіткнулися мільйони українців через жорстоку війну, яку розв'язала росія. Люди виїжджають, щоб знайти порятунок у відносно спокійних регіонах. Тільки Одещина з початку повномасштабної війни прийняла понад 100 тисяч переселенців, з них сьогодні близько 1000 проживає у Біляївській громаді. Люди вимушені починати життя з чистого аркушу: шукати житло, роботу, хтось сам хоче створювати робочі місця, бо має такий досвід. Реалізувати це на новому місці, без підтримки, допомоги, соціальних контактів, непросто. Але в Україні є успішні приклади інтеграції внутрішньо переміщених осіб. Це рішення, які знайшли місцеві громади, щоб залучати переселенців, їх потенціал у життя громад, та допомогти їм адаптуватися на новому місці. Ними можуть скористатися й інші громади.
Рішення №1 - створення креативних хабів, інтеграційних зустрічей, просторів для спілкування
У Бережанській громаді, що на Тернопільщині, проживає майже три тисячі переселенців. Для того щоб реалізовувати спільні ініціативи на користь громади та її жителів, вони заснували креативний хаб. Підтримали переселенців у цій ініціативі міська рада та місцеві громадські організації. Спочатку організували комунікаційні зустрічі для ВПО, щоб люди могли познайомитись один з одним, обговорити ідеї, пропозиції. Потім найактивніші запропонували об’єднатися в громадську організацію. Так з’явилася ГО "Креативний хаб Бережан".
Зараз у команді працює близько 30 осіб, це люди з Харківщини, Луганщини, Донеччини, Миколаївщини. Один із засновників організації – підприємець Віктор Груб’як. 20 років він займався фермерством у Харківській області. Через окупацію його агропідприємство припинило свою діяльність. За словами чоловіка, ідея з хабом виникла, щоб підтримати переселенців, які так само, як і він, вимушені починати все спочатку.
- Коли приїхав у Бережани, я побачив що наші переселенці мало чим зайняті, і мені захотілося цих людей організувати, створити таке місце зустрічі, де усі могли б приходити і просто говорити. Багато людей розуміють, що додому вони повернуться не швидко, тому що комунікації розбиті, і налагодити роботу буде не так просто. Ми вирішили розвивати бізнес тут і бути корисними вже там, де ми є, - пояснив Віктор Груб’як.
У хабі можна отримати різні послуги, а саме — безкоштовні юридичні консультації, консультації для підприємців від бізнесменів з досвідом. Також команда створює соціальні проєкти та допомагає їх реалізовувати. Зокрема, за ініціативи креативного хабу та підтримки міської ради у Бережанах відкрили школу-ательє для переселенців та місцевих жителів. Допомогла у цьому переселенка з Миколаєва Алла Петровська, яка навчає усіх бажаючих швейній справі.
Школа-ательє у БережанахФото: Суспільне Тернопіль
Надалі команда планує розвивати швейний бізнес у громаді. При школі-ательє хочуть відкрити студію дизайну, а згодом і професійне виробництво. Уже зараз ательє виготовляє спальні мішки для військових за стандартами НАТО.
Ще один напрямок роботи – це благоустрій. За ініціативи переселенців у Бережанах пройшли толоки, а також облаштовують дитячі майданчики - в команді є ландшафтні дизайнери, які розробляють проєкти. Працюють безкоштовно, так хочуть віддячити місту, яке їх прийняло. Наразі на одному з майданчиків вже побудували пішохідні доріжки, висадили квітники, туї. Команда хабу також допомагає новим переселенцям облаштуватись у місті, знайти житло та роботу.
Переленці допомагають облаштовувати дитячий майданчик Фото: Суспільне Тернопіль
Схожу ідею з хабом реалізували в Черкасах. З початку повномасштабного вторгнення місто прихистило майже 30 000 переселенців. І люди продовжують прибувати. Поруч з вирішенням потреб у житлі, гуманітарній допомозі їм потрібен простір для спілкування. Для цього в місті створили соціально-інтеграційний хаб "Черкаси – твоє місто". У приміщенні, де він знаходиться, є кабінет психолога, дитяча кімната, зона для коворкінгу та кімнати для інтерактивних зустрічей.
У міській раді переконані, що хаб допоможе внутрішнім переселенцям об’єднатися та інтегруватися в їх громаду. Там можна отримати психологічну допомогу, знайти корисну інформацію про роботу, навчання, обмінятися пропозиціями, взяти участь у зустрічах. Також у громаді планують розробити стратегію співпраці, зокрема, створити при міській раді консультативно-дорадчий орган, куди увійдуть внутрішньо переміщені особи.
- Люди, які знайшли прихисток у Черкасах, стали додатковим потенціалом для нашого міста. Тож наше головне завдання сьогодні – дати можливість їм стати на ноги, реалізувати себе як особистість,- відзначили у міській раді.
Рішення №2 - допомога у пошуку роботи, марафони вакансій, ярмарки
Одна з найактуальніших проблем для людей, які змінюють місце проживання, це пошук роботи. В умовах війни, на новому місці – це особливо складно зробити. Переселенцям, які проживають на Одещині, організували для цього марафон "Ярмарок вакансій". Для цього запросили підприємства, які шукають робітників, а також навчальні заклади, де можна здобути професійну освіту. Марафони пройшли у багатьох громадах. В Біляївці участь в ярмарку взяли фахівці Біляївської філії Одеського обласного центру зайнятості, загалом представили себе 35 підприємств, які мають потребу у понад 100 фахівцях. Це підприємства, які знаходяться на території Маяківської, Яськівської, Вигодянської та Теплодарської громад.
На ярмарок у пошуках роботи завітали більше 100 переселенців. Серед вакансій були: бухгалтери, психологи, вчителі, лікарі, продавці, водії, зварювальники, технологи, автослюсарі, електрики, працівники фермери та інші.
Відвідувачам пропонували заповнювати на місці анкети, залишати свої контакти, щоб потім пройти співбесіду і вирішити питання з працевлаштуванням.
Марафон "Ярмарок вакансій" у Біляївці
Презентував на ярмарку себе Одеський центр професійно-технічної освіти державної служби зайнятості. Бажаючі здобути нову професію, могли ознайомитися з переліком, який пропонує заклад. Це професії кухар, швачка, перукар, зварювальник, сантехнік, штукатур-лицювальник, плиточник тощо.
Марафон "Ярмарок вакансій" у Біляївці
Рішення №3 - освітні хаби для дітей-переселенців
З початком повномасштабної війни освітній процес на територіях, де розпочалися активні бойові дії, призупинився. Люди ховалися від обстрілів, хтось з вчителів пішов на фронт, родини з дітьми виїхали в інші регіони країни.
Учням, які припинили навчання у лютому, потрібно було підтягнути знання зі шкільної програми. Для цього в Києві та Ужгороді створили освітній хаб "Inspiration Cafe". Проєкт заснував київський приватний ліцей Educator за підтримки Уряду Німеччини. Навчання для дітей-переселенців, військовослужбовців та працівників критичної інфраструктури - безплатне.
Окрім уроків за шкільною програмою, учнів вчать створювати міні-проєкти, долучають до добровільної волонтерської роботи у громаді. Програма побудована з акцентом на ранню профорієнтацію. За психоемоційним станом дітей стежать психологи. Додаткова цінність проєкту полягає у працевлаштуванні вчителів з числа ВПО.
У хабі в Києві найбільше дітей з Херсонської області, а також з Донецька та Луганська. В ужгородській філії- пережно переселенці з Харківщини та Маріуполя.
Під час навчання учнів також забезпечують гарячим харчуванням. Для безпеки передбачена закрита територія, охорона, укриття.
Рішення №4 - база житла, модульні містечка
За інформацією Офісу Президента, модульні містечка для переселенців, а також тих, хто втратив житло внаслідок бойових дій, збудували вже у п'яти областях України – Львівській, Чернівецькій, Запорізькій, Київській та Чернігівській областях.
Найбільше їх на Львівщині, лише офіційно область прихистила понад 240 тисяч ВПО. Модульні будиночки для переселенців Львова передав польський уряд за підтримки Міністерства розвитку громад та територій. Натомість міська рада забезпечила локацію відповідними комунікаціями - водою, світлом, каналізацією, облаштувала побут, благоустрій. У кожному будиночку є мінімально необхідні меблі. Окремо - блоки з душовими, пральня та їдальня. Між будинками - місця для відпочинку, дитячі майданчики.
Проживають у них переважно жінки, діти та люди похилого віку. Щоправда, зазначають у міській раді, комфортно перебувати у цих містечках можна лише до середини осені. Тож, міська рада спільно з Урядом та Офісом Президента напрацьовувала варіанти, куди пересилити людей далі. Зокрема, готувала базу житлового фонду для купівлі повноцінного житла для ВПО.
Модульне містечко також облаштували у селі Чорногузи Чернівецької області. В кожному будинку є меблі та побутова техніка, кімнати опалюються конвекторами. Загалом таких будинків у містечку планують розмістити близько 200 штук. Саму конструкцію збирають на виробництві, а потім встановлюють на території. Тут вимушені переселенці можуть жити безплатно впродовж двох років, а потім матимуть можливість викупити житло.
Проєкт будівництва міні-містечка для переселенців також затвердили у Біляївській громаді, що на Одещині. Його реалізовуватимуть за кошти іноземних партнерів-донорів. Меморандум про співпрацю підписали Біляївська міська рада, Одеська районна військова адміністрація та громадська спілка "Фундація підтримки ветеранів "Обличчям до життя".
Основний предмет меморандуму - земельна ділянка. Її орієнтовна площа сім гектарів, знаходиться вона на східній околиці Біляївки, це територія колишніх ферм. Саме там і збудують міні-містечко. Але за проєктом це буде не просто зведення житла для переселенців, а комплексна програма, в якій буде кілька кластерів: курс психологічної та медичної реабілітації, далі - можливість отримати професію. Останнім етапом буде соціалізація, людину забезпечать робочим місцем та допомагатимуть їй в цьому.
План-проєкт майбутнього містечка передбачає житлову зону - гуртожиток на 2000 мешканців та сектор реабілітації. Також на території буде дитсадок, спортивно-оздоровчий комплекс з футбольним полем, льодовим катком, спортивною залою, дитячі майданчики. Окреме місце передбачили під промислову зону з робочими місцями.
План-проєкт міні-містечка для переселенців у Біляївці
Рішення № - клуби вихідного дня для родин з дітьми, інтеграційні зустрічі між поколіннями
Ще одна проблема, з якою зустрічаються внутрішньо переміщені особи - розірвані соціальні контакти. У багатьох родин бабусі-дідусі залишаються вдома, у декого - взагалі немає родичів.
Що з цим робити? Якщо навіть дітей немає на кого залишити, щоб зайнятися власними справами, та й просто - хоча б трішки побути на самоті?
В Польщі, бо в Україні таких прикладів небагато, ми знайшли кілька рішень. Одне з них - клуби вихідного дня для дітей. Поки мами, переважно це вони тут з дітьми, займаються власними справами, діти залишаються під наглядом волонтерів. Ті проводять з ними заняття, майстер-класи, влаштовують чаювання. Діти знайомляться, заводять друзів, так само знайомляться між собою батьки.
Діти, які відвідують клуби вихідного дня у м.Глівіце, Польща. На останньому занятті вони писали листи Святому Миколаю. У них одне спільне бажання - хочуть додому
Ще один варіант - проведення інтеграційних зустрічей між поколоніннями. На них теж проводять майстер-класи, учасники - представники старшого покоління місцевої громади та вимушені мешканці громади з України. Вони спілкуються, починають дружити. Молодше покоління може подбати про старше, старше - інколи навіть доглянути за дітьми емігранток.
Ці рішення варто ухвалювати всім громадам, які зацікавлені в тому, щоб максимально підтримати тих, кого росія позбавила дому. Одноразовими акціями, коли видають гуманітарну допомогу їх інтеграція в нові громади не вирішується.
