Війна спонукала нас переосмислити багато речей. Хтось наважився здійснити свою мрію і зробив те, що умовно відкладав на кращі часи. Люди навчилися жити в моменті, висаджують квіти, роблять ремонти, бо цей простір їм потрібен тут і зараз. Саме так вчинили мешканці Повстанського. Кажуть, що давно мріяли про красиву ялинку у центрі селища і вирішили не чекати поки закінчиться війна, а здійснили свою спільну мрію зараз.
Для цього у Повстанському оголосили збір серед мешканців на живу ялинку. Ініціатива належить Катерині Домброван. У селищі раніше вже проводили подібні акції. Збирали кошти на саджанці троянд, інвентар та фарбу для дитячих майданчиків. Як почалася війна, жителі допомагали коштами та продуктами місцевим господиням, які готували обіди для захисників. Повстанці кажуть, що такі збори не просто об’єднують людей, а викликають відчуття причетності до спільної справи.
Збір на ялинку у Повстанському
Тож, у такий спосіб вирішили збирати і на головну новорічну красуню. Раніше на свята у Повстанському прикрашали ялинку біля Будинку культури. І діти, і дорослі були дуже цьому раді. Але оскільки дерево росте вздовж траси, то було відчуття, що настрій воно створює не скільки мешканцям, а водіям, які проїжджають повз. Разом з тим турбував момент безпеки: поруч дорога, і страшно було відпускати туди дітей.
- Ми постійно говорили про те, що було б добре перенести святкову локацію у центр селища. Так само її прикрашати на Новий рік та Різдво. Щоб нею милувалися не лише діти, а люди, які повертаються з роботи чи вийшли на прогулянку, - пояснює Катерина.
Спочатку, каже дівчина, була ідея купити невелике дерево. Бо є розуміння, що багато речей зараз не на часі. Тому в оголошенні про збір на ялинку вказали, що сума внеску неважлива. Кошти можна було залишити в магазині, там стояла спеціальна банка, або перерахувати Каті на картку. Збір тривав близько місяця.
- Поки збиралися кошти, ми декілька разів з’їздили на плантацію, де вирощують ялинки. Придивлялися, радилися з господарями, що потрібно врахувати при пересадці, щоб дерево прижилося на новому місці.
Катерина каже, що обрати серез розмаїття ялинок саме ту - було нелегко
Коли відкрили банку, підрахували всі кошти, то з’ясувалося, що назбирали на кількаметрову красуню. Дівчина зізнається, було особливо приємно та символічно, що до збору долучилися мешканці, які давно не живуть у Повстанському. Це земляки, які і серцем, і ментально відчувають зв'язок з рідним селищем і навіть на відстані хочуть підтримувати його перетворення. З іншого боку, дивувало, коли гроші передавали люди, які, швидше за все, ніколи не були у Повстанському. Про збір дізнавалися від знайомих або через групи у соцмережах і також захотіли підтримати. Наприклад, 50 гривень на мрію повстанців передали мешканці Ізмаїла.
- Обрати саме ту ялинку було непросто, бо це дуже відповідальний момент, - говорить Катя. Довелося кілька годин погуляти по ділянці. Хотілося знайти ідеальне дерево з симетричними гілочками, пишне та без дефектів. Заганяли навіть продавчиню. Але врешті вибором задоволені.
Із доставкою ялинки допоміг староста Повстанського Олександр Новак та мешканець села Майори - Андрій Демченко. Чоловік привіз дерево на своєму маніпуляторі та допоміг його встановити без пошкоджень.
Ялинку висадили на території дитячого майданчика. Це паркова зона у центрі селища. Місце для посадки обрали сонячне та відкрите, щоб і рослині було комфортно, і людям зручно підійти до красуні та помилуватися нею на свята.
Тепер на місці пустиря росте красуня-ялинка
Як розповіла Катя, також цієї осені вони висадили у парковій зоні саджанці ялівцю, а клумби поповнили тюльпанами, хризантемами та ірисами.
- Ми кожного сезону намагаємося озеленювати територію селища і навіть попри війну не хотіли зраджувати цій традиції. Дякуємо усім, хто допомагає нам у цих перетвореннях. А сьогодні це стало можливим ще й завдяки нашим захисникам. Дякуючи їм, ми відчуваємо себе у безпеці, не боїмося мріяти і, всупереч усім подіям, стараємося наповнювати життя наших дітей радісними моментами. Вони роблять це заради їх майбутнього на фронті, а ми їм допомагаємо у цьому тут і зараз.
Фото у публікації - з архіву Катерини Домброван
