У Біляївці з початку травня працює волонтерський міні-цех з пошиву військового спорядження. Там шиють плитоноски, підсумки, аптечки та інші необхідні речі для захисників. Займаються цим шість жінок, усі за фахом - вчительки. Військові зазначають, що їх вироби не поступаються фірмовим. За цей час дівчата виготовили і передали воїнам близько 200 одиниць різного спорядження. Наразі серед тих, хто хоче його отримати, вже навіть створилася черга.
Зараз волонтерок у цеху шестеро: Юля Кирилюк, Олена Ковальова, Марина Андрощук, Антоніна Шматко, Катерина Дмитренко, Оксана Касаткіна.
За словами дівчат, вони раніше і подумати не могли, що колись займатимуться шиттям, та ще й військового спорядження. Але війна у бажанні наблизити перемогу змусила багатьох людей віднайти в собі сили і здібності, про які вони не підозрювали.
Як все почалося
Почалося все ще у березні. Тоді постала гостра потреба у забезпеченні наших захисників необхідним спорядженням. І військові шукали волонтерів, щоб запустити його виробництво. Першою шити розгрузки і плитоноски згодилась місцева підприємниця Оксана, вона мала своє ательє. Матеріали для цього закупили на волонтерські кошти. Але потім у жінки не було можливості цим займатися. І це стало викликом.
Ініціатором створення міні-цеху дівчата називають Олега Косенка, саме він вірив, що все це реально зробити. Знайшов приміщення, де треба оплачувати лише за електроенергію. Звернувся до Біляївської міської ради, і там допомогли знайти професійну швейну машинку.
- Олег сказав, Оксана, є всі умови, будь ласка, займіться. А для мене це був шок. Бо де я, а де шиття? Я вчителька математики, - ділиться Оксана Касаткіна. – Ми не знали, за що беремося, але почали щось робити. Матерали були, їх перевезли, але потрібні були швачки. І я зателефонувала Юлі, бо вона мала навики шиття. Попросила: можеш мені трішечки допомогти. Отак це трішечки триває вже третій місяць.
- Коли я вперше зайшла у цех, подумала: боже, на що я підписалася? Тканина була така тверда, груба. Не уявляла, як ми будемо з неї щось шити, - згадує Юля Кирилюк.
Цех працює завдяки підтримці благодійників
Дівчата дали клич про допомогу. І так поступово до них приєдналися інші волонтерки. Зібралася невелика компанія.
Переважно шиттям займалась Юля, а інші малювали, кроїли, вирізали, обрізати - робота знаходилась для всіх. Але потім вони зрозуміли, що однієї швейної машинки замало. Дівчата знову кинули клич, і завдяки Олександру Петченко і волонтерам з Одеси у цеху з’явилась друга швейна машинка. Ще одну згодом принесла Катя Дмитренко. Процес прискорився.
Щодо інструментів, деякі волонтерки принесли з дому, деякі - закупили.
- Мій батько закрійник, і я принесла спеціальний ніж, яким можна різати товсті шари тканини. Інструмент небезпечний. Ми його усі боялися. За це взялася Антоніна Георгіївна. Перший раз, коли вона різала, я думала: боже, тільки б не відрізала пальці. Але вона справилася. Тепер лише їй довіряємо цей процес, - говорить Юля.
Під час пошиву спорядження для військових. Міні-цех у Біляївці
Закупкою матеріалів переважно займається Оксана. Але це завдання спочатку було для неї випробуванням.
- Я раніше і не знала, де це все треба купувати. Мені написали список і сказали – вперед. Голки, нитки, розходники, тканина. Про що ви? Приїхала на 7-ий, почала людям на ринку показувати список, фото, кажу: для військових, – де? Вони мене і направляли. Зараз приїжджаю, і там мене вже знають, навіть сама можу інших направляти.
Дуже допомагають, за словами дівчат, люди. Які збирають або перераховують кошти на ці потреби. Ті, хто проводить благодійні заходи, або бере в них участь. Декілька таких нещодавно відбулося у Біляївці, Граденицях. Також днями жінки з ансамблю "Від серця до серця" влаштували благодійний виступ на ринку і всі гроші - більше чотирьох тисяч передали для швейного цеху.
Під час пошиву спорядження для військових. Міні-цех у Біляївці
- Завдяки цим коштам у нас є можливість купувати все необхідне, щоб шити. Ми відчуваємо підтримку звідусіль, навіть від вищих сил. Якось, пам’ятаю, їхала на ринок на закупку, а на картці всього тисяча гривень. Це замало, але, думала, якось буде, і все одно поїхала. Дорогою на картку зайшло ще кілька тисяч благодійних внесків. І так було не раз. Хіба не диво? - каже Оксана, - нам сам Всесвіт допомагає, бо наша війна - за визволення рідної землі.
Розробили власні універсальні моделі
Розпочали дівчата з пошиву плитоносок. Вони були найнеобхідніші. Взяли у військових кілька готових варіантів, добре роздивилися їх, щось допрацювали і створили свій універсальний. Цікаво, що тканина, з якої шиють плитоноски – біла. А роблять її зеленою військові, хлопці фарбують і виварюють.
Процес створення плитоносок відбувався за такою схемою: шили пробний варіант, несли до військових, ті одягали і казали вердикт. Що треба допрацювати, що змінити, додати.
Виробництво плитоносок для захисників, міні-цех у Біляївці
- Ну, перший варіант був ще більш-менш, - говорить Юля. – Хлопці попросили дещо змінити і зробити широкі лямки. Ми пішли допрацьовувати. Сиділи до дев'ятої вечора. А він вийшов такий страшний. Ми вирішили його і не показувати навіть. Я тоді так засмутилася, подумала: нічого у нас не вийде. Але наступного ранку виникла ідея – ми замінили підкладку, ще кілька деталей, і третій варіант хлопці оцінили. Зараз жартують. Кажуть, що наші плитоноски найкращі, поступаються трішки лише натівським.
Пошив військового спорядження, міні-цех у Біляївці
Потім з’явилась потреба у підсумках. І дівчата почали робити їх. Сценарій був той самий. З кількох моделей, які знайшли, розробили власну. Волонтерки кажуть, що таких підсумків ніде не знайти. Вони використовують систему молі, яку підгледіли у турків. Підсумок у них тройний, щоб входили навіть два магазини.
Дівчата згадують, що для виготовлення підсумок необхідні були маленькі деталі з пластику. Так в хід пішли папки зі старих шкільних календарних планів, благо – усі вчительки і цього добра вистачає. Це була ідея Олени Ковальової.
Вироби, які шиють для захисників у міні-цеху у Біляївці
Після підсумків почали шити сумки для гранат, для рацій, для турнікетів. Потім - аптечки. Останнє ноу-хау – це ремінно-плечова система. На неї зараз є багато запитів. Модель пробна готова, пройшла оцінку і скоро піде у конвеєр.
- Нас інколи питають, а де ви берете лекала? А ми сміємось. Ніде, все самі робимо. Метод один – проб і помилок. Якщо не підходить - перемальовуємо, - пояснює Оксана.
Окрім пошиву знаряддя, часто звертаються до дівчат хлопці за звичайним ремонтом: комусь форму відремонтувати, іншим кепку чи сорочку. Їм не відмовляють. Щоб віддячити за роботу, хлопці пригощають дівчат морозивом.
Запити ростуть – потрібна фізична допомога
Дівчата ведуть облік всього, що шиють. Скільки виготовили, скільки і кому передали, що саме. Фіксують усі надходження і витрати.
У міні-цеху у Біляївці волонтери ведуть усю бухгалтерію
- Ми передаємо кожен виріб захисникам особисто в руки або через рідних, часто хлопці самі приїздять, бо знають, що ми тут, і отримують, - говорять дівчата.
Вони зазначають, що їх виробами користуються військові навіть на передовій. Наразі вже створилася черга з тих, хто очікує свого спорядження.
- Запити ростуть, і ми просто фізично не встигаємо їх виконувати. Катастрофічно не вистачає рук, зокрема тих, що можуть шити. Тому ми будемо дуже раді, якщо до нас долучиться хтось, хто має такі навики. Не обов’язково бути професіоналом. Якщо є поняття, як строчити, вже добре, а все інше покажемо і розкажемо, - пояснює Оксана.
Дівчата говорять, що працюють у цеху 2,5 дні на тиждень. Бо є основна робота, родини. Скоро розпочнеться шкільне навчання, і часу буде ще менше. Тому їм дуже необхідна допомога, щоб темп роботи цеху не спинявся. Тож, якщо у когось є таке бажання, долучайтесь до команди. Телефонуйте: 063 571 02 65.
Фото Біляївка.City
