Від початку війни важливий внутрішній фронт боротьби з російськими окупантами утримують українські рятувальники. Вони першими прибувають на місця влучання російських ракет, вибухів, пожеж, гасять їх, розбирають завали, рятують людей. Довелося працювати на місцях ворожих ракетних ударів і біляївським рятувальникам з караулу пожежної частини №13.
За словами рятувальників, ліквідовувати будь-яку пожежу чи надзвичайну ситуацію – це для них звична робота. Наразі змінились лише причини виникнення пожеж.
Зараз на Одещині – це переважно наслідки ракетних обстрілів. Робота та обов’язки ті самі, ризик - більший.
Караул ДПРЧ-13 м.Біляївка: Олександр Тарасенко, Олександр Солодов, Андрій Якимчук, Євген Бугаєвський, Ігор Горковенко, Олександр Калиняк, Олександр Горлевий, Олег Зайцев, Євгенія Чорна та начальник частини Володимир Задзик
- Наша робота завжди вимагає посиленої уважності та обережності. Адже коли заходиш у палаюче приміщення, ніколи не знаєш, що на тебе чекає. А зараз, після обстрілів, тим паче. Складність ліквідації таких пожеж у їх масштабах, загасити вогонь важко, бо він під завалами, на це треба багато часу. Ну, і завжди думаєш, чи не прилетить слідом ще одна ракета, поки ми працюємо, - говорить начальник караулу Олександр Тарасенко.
- Ми ж не можемо чекати відбою тривоги, - доповнює колега Ігор Горковенко. - Надійшов виклик, і одразу виїхали. Бо кожна хвилина важлива, а раптом там люди під завалами, а навколо пожежа. Але ж ніхто не знає, чи не прилетить на це місце знову. Так було у Харкові, коли приїхали рятувальники, медики на місце вибуху допомагати людям, а туди одразу друга ракета прилетіла.
У Маяках з газової труби горіло полум'я, як факел
Хлопці згадують ніч на 27 червня, коли ракета влучила у будинок в Маяках. У той день їх караул заступив на чергування. І коли надійшов виклик, одразу виїхали два відділення. Допомагали їм також рятувальники з Овідіополя і Теплодара.
Рятувальники під час гасіння пожежі на місці ракетного удару село Маяки
- Коли їдеш, ще точно не знаєш, що там побачиш, яка ракета прилетіла, які масштаби пожежі, яка складність, чи є постраждалі. Ситуацію оцінюєш вже на місці і починаєш діяти, - пояснють пожежники.
За їх словами, першочергова задача - врятувати людей, а потім вже гасіння пожежі. Тому, поки йде бойове розгортання, проводять розвідку, група починає пошук.
- Ми мали перевірити одразу, може когось десь привалило, треба допомогти вибратись. Світили ліхтариками, зазирали в усі куточки, де могли між вогнем пролізти. Там навколо розтрощило усі комунікації, з газової труби факел горів. І це просто чудо, що не було важких поранених. Усім на місці надали допомогу, нікого не госпіталізували, - згадує Олександр Тарасенко.
- Таке полегшення, коли розумієш, що жертв немає. Бо дуже важко емоційно, коли треба людину по частинах з-під завалів діставати. Такого досвіду у нас, на щастя немає, але знаємо, як це буває у випадках під час смертельних ДТП. Коли тіло виймаєш, а воно хрустить у руках, бо скелет роздроблений настільки, що його тримає лише шкіра, - говорить Олександр Калиняк.
Рятувальники під час гасіння пожежі на місці ракетного удару село Маяки
Хлопці розповіли, що ще більшим було їх здивування, коли настав світанок, і вони добре роздивилися масштаб пожежі та руйнувань.
- Ми прибули на місце після 12 ночі і працювали там до сьомої ранку. Гасили пожежу у чотирьох будівлях. На цьому були зосереджені. Під кінець, коли почало світати, ми вже побачили повну картину наслідків обстрілу. Воронку, понівечені будинки навколо. Там кришу знесло, там вікна вибило, там машини привалені.
Щоб змусити світ голодувати, ворог не шкодує ракет навіть на свиноферми
Через два тижні, 13 липня саме цей караул рятувальників також виїхав на допомогу з ліквідації ще одного наслідку ракетного обстрілу. Це був Роздільнянський район, влучили у свиноферму.
- Повідомлення прийшло десь о четвертій ранку. Нас викликали на допомогу. Чотири будівлі були пошкоджені, один корпус, де якраз знаходились свині, завалився. Через влучання ракети там почала горіти солома, і загасити її було нереально. Ми краї гасимо, а вона у середині горить. Тому викликали спеціальну техніку, яка знімала плити, щоб ми могли дістатися до вогню. Працювали там аж до 10-ої ранку, - згадує Олександр Тарасенко.
Рятувальники ДПРЧ 13 м.Біляївка після ліквідації пожежі на місці влучання ворожої ракети
Разом з тим, пожежники зазначають, що й у мирні часи траплялися їм складні випадки.
- Якось взимку гасили пожежу на даху однієї сільської школи, - згадує Олександр Калиняк. - 3-й поверх, 20 градусів морозу, все у льоду, що і краги замерзають, ти скобзаєшся, але маєш працювати. Взимку складніше пожежі гасити.
Найбільша складність влітку – високий температурний режим. Спека на вулиці, пекло від пожежі плюс фізичне навантаження. Під бойовим костюмом від того сходить 300 струмків поту. Контролювати треба і рівень кисню у апараті, адже його вистачає на 40 хвилин.
Війна нічому не навчила
Хлопці кажуть, що сподівалися на те, що війна навчить людей цінувати життя, бути більш відповідальними до своєї безпеки. Але й зараз практично щодня вони та їх колеги виїжджають на пожежі, які виникають внаслідок необережного поводження з вогнем, через порушення правил пожежної безпеки, через спалювання сухостою. Як раніше, вони мають гасити загоряння сміття, сухої трави, посадок. Звичної роботи не стало менше.
Є у них одне важливе прохання-зауваження до людей:
- Хочеться, щоб люди пам’ятали, коли трапляються надзвичайні ситуації, ракетне влучання, пожежі, треба телефон у руки брати не для того, щоб познімати відео, а в першу чергу зателефонувати до певних служб: МНС, швидкої. Адже чим скоріше ми отримаємо сигнал, тим більше шансів врятувати людей, якщо вони під завалами.
Хлопці переконують, що настрій у них бойовий. Хоч розуміють, що треба бути готовими до всього, адже ніхто не знає, коли і куди може знову прилетіти ракета, які будуть наслідки.
Говорять, що війна навчила їх жити по-іншому, цінувати родинні відносини, дружбу. Не відкладати на потім важливі справи. Так, нещодавно у пожежній частині вони вітали свого колегу – пожежника, який вирішив у цей непростий час одружитися.
Рятувальники ДПРЧ-13 вітають свого колегу з одруженням
Також вважають рятувальники, що між усіма структурами та службами мають були порозуміння і повага. Щоб кожен виконував свою роботу на своєму місці.
- Якщо кожен буде на своєму місці, тоді Україна швидше переможе. Не можуть усі піти до ЗСУ, адже комусь треба залишатися, щоб рятувати людей на місцях і ліквідовувати пожежі, - зазначили рятувальники.
