Фраза Олексія Арестовича про “про**али (Херсон - ред.), будем розбиратись”, яку він сказав в інтерв’ю, коментуючи швидке захоплення Херсонщини росіянами, мабуть здивувала багатьох в Україні. Херсонців така позиція влади неймовірно обурила. Вони вважають, що війна нічого не спише. Бо 96 днів живуть у пеклі. Відчувають себе покинутими та все одно — вірять у визволення та чекають на ЗСУ.
Ворог зайшов на Херсонщину у перші хвилини війни
На другий день війни російські війська були вже у Херсоні. Першого березня росіяни розстріляли бійців місцевої тероборони у Бузковому гаю на підступах до міста. Вони були майже без зброї. Добровольці намагалися захистити Херсон від вторгення російських військ. Тіла хлопців знайшли у Бузковому гаю в мікрорайоні Шуменський. Місцеві спорудили саморобний меморіал, щоб вшанувати мужність цих сміливців. Імена багатьох загиблих і досі невідомі. З цього моменту почалося життя населення в окупації.
Саморобний меморіал загиблим добровольцям, які захищали Херсон
Люди, які повністю провалили ситуацію з підготовкою до оборони міста - покинули його першими. Хтось до 24 лютого, останні виїхали зранку 25 лютого: керівники Херсонської державної адміністрації, обласної ради, поліції, різноманітних державних служб. В місті залишилися одиниці. Так само одиниці подалися до лав ЗСУ: щоправда, в самому місті навіть до лав ЗСУ вступити було неможливо.
Набагато пізніше, у квітні, з’ясувалось, що голова Херсонської ОДА Геннадій Лагута (призначений на посаду Президентом Володимиром Зеленським 26 жовтня 2021 року) знаходиться у Кривому Розі. Вперше після початку гострої фази війни херсонці побачили його “в ефірі” 15 квітня.
Голова Херсонської обласної ради Олександр Самойленко (висуванець партії “Слуга народу”), за інформацією містян, знаходиться десь на Західній Україні.
Начальник управління Служби безпеки України в Херсонській області Сергій Криворучко, призначений у 2019 році на цю посаду Указом Президента Зеленського, виявився зрадником. У 2021 році Зеленський підвищив його в званні, у 2022 році - позбавив його звання генерала за зраду.
Попри попередження західних партнерів, заклики громадських активістів - ніхто на Херсонщині не будував фортифікації, не організував та не озброював територіальну оборону, не вимагав від центральної влади прикрити головні напрямки ударів, не розпочав евакуацію найбільш вразливих категорій населення - дітей, людей похилого віку, людей з інвалідністю.
Ігнорувалися всі попередження держав-партнерів про наявність у ворога так званих “розстрільних списків”. Їх підтверджують ті, хто потрапив у них. Зокрема, мер Бучі Анатолій Федорук, якого росіяни схопили, але не впізнали, розповів, що його врятувала помилка - у переліку був “Федорчук”, а не Федорук.
За таким же списком у Херсоні пізніше будуть викрадати та катувати місцевих проукраїнських діячів та активістів.
Єдиний представник влади, який залишився з містянами - міський голова Ігор Колихаєв. До 25 квітня він зміг продовжувати виконувати свою роботу. Але в цей день колаборанти разом з російськими військовими вдерлися до міської ради. Колихаєв запевняє, що він залишається в Херсоні та разом з містянами чекає на визволення міста Збройними силами України. Також він звернувся за інструкціями до Офісу Президента, як діяти в такій ситуації, щоб не отримати тавро - зрадник.
Херсонський міський голова Ігор Колихаєв звернувся до Офісу президента України та попросив офіційної заяви від української влади про те, що Україна бореться за свій український Херсон та цінує кожного його жителя, який не залишив місто.
Перший місяць окупації: херсонці боролися та протестували
Люди були дуже активними. Херсонці зламали “кримський сценарій” захоплення контролю над містом. Вони виходили на мітинги, акції протесту, кричали окупантам - геть, йдіть додому, тут Україна, ми не хочемо бути росією, ми вас тут не чекали. Це все активно знімалося та поширювалося. Світ побачив, що росіяни - не визволителі, а загарбники.
Перша хвиля виїздів 24 — 26 лютого минула — чимало міських чиновників ще були на місцях. Було відчуття нереальності того, що відбувається. Хотілося вірити, що все дуже швидко повернеться до звичного життя. Містяни намагалися організуватися - волонтерили, підтримували один одного.
Мітинги в окупованому Херсоні, березень 2022 рік
За весь час окупації для херсонців не було жодного офіційного коридору для евакуації. Люди виїжджали на свій страх та ризик. Багато чоловіків виїхали, щоб вивезти дітей, батьків, але вже не змогли повернутися додому через бої та окупацію міста.
Тут вже вперше всі побачили “міць” російської армії. Росіяни вчиняли мародерства магазинів — просто розбивали і виносили все, що могли.
Другий місяць окупації: місто взяли в облогу
Чиновники потроху роз'їзджаються. За ними потягнулися люди. Місто порожнішає. Однак навіть ті, хто виїжджає - продовжують надавати Херсону допомогу. Наприклад, беруть участь в патріотичних акціях, передають волонтерські вантажі, організовують круглі столи з деокупації міста та області.
Життя в окупації стає нестерпним. З полиць зникають медикаменти, продукти харчування. Все життя містян точиться навколо черг - за їжею, за ліками. У місто прориваються окремі волонтери, але на блок-постах їх часто не пускають або “віджимають” вантаж для потреб загарбників.
Окупанти повністю заблокували шляхи виїзду із захоплених територій Херсонської області – командування "Південь" Більше читайте тут:
Були випадки розстрілу волонтерських вантажів або підривання на мінах сміливців, які рушили в обхід офіційних блок-постів.
Третій місяць життя в окупації. У Херсоні не поменшало патріотичних настроїв. Поменшало людей
Херсонці переживають шалений тиск окупантів. Вони перетворили місто на в'язницю. Вони в ній конвоїри, а містяни - заручники та арештанти. Росіяни ходять тільки по кілька людей, озброєні до зубів. Можуть зупинити будь-кого, почати обшукувати, дивитися, чи немає на тілі патріотичних татуювань, робити фото людини. Ніхто не знає, навіщо - є припущення, що показують ці фото колаборантам, шукають патріотів та партизанів. Адже росіяни тут чужинці. Вони не знають місцевих активістів в обличчя.
По місту купа блок-постів. Зупиняють машини, автобуси, влаштовують обшуки. Викрадають людей та катують. Змушують на камеру говорити зізнання в тому, що люди не робили.
Понад сто херсонців перебувають у полоні в російських загарбників. Викрадали херсонців з патріотичних мітингів, до деяких вдирались додому або виманювали дзвінком раніше викрадених друзів.
Механізму визволення з полону терористів - немає. Про це не кажуть нічого й представники офіційної української влади.
Місто живе також в блокаді інформаційній - тут немає змоги відправити чи отримати пошту, випускники шкіл не знають, як отримати свідоцтво та не втратити шанс на вступ до вузів, як зареєструвати новонароджену дитину громадянином України. Затримуються державні виплати, частину - взагалі не виплачують. Чому, як з цим бути - пояснень немає. Хоча центральна влада мала б вже народити за 98 днів окупації чіткі інструкції з усіх цих питань.
Поліції взагалі не видно, прокуратура працює дистанційно - переважно, як кажуть місцеві, “катає підозри про державну зраду, як дика”. Якщо викликати поліцію, то потрапляєш до іншої області - там можуть лише прийняти заяву, або на росіян, які віджали десь пульт. Виїхали охоронні агенції, або ж працюють на фіксацію інформації про пограбування. Можуть повідомити власників, що їх магазин, який у них на охороні - пограбували голодні росіяни. Ти не можеш викликати Швидку, бо часто немає Інтернету та телефонного зв'язку.
Містяни без роботи, а значить - без доходів. Анархію, беззаконня, біду, горе та терор - лише це принесла росія в окуповане ним місто. Ворог хоче зупинити спротив та змусити херсонців скоритися та прийняти окупацію.
Всі люди в окупованому Херсоні - заручники ворога
Наші співрозмовники в окупованому місті підкреслюють - жодного офіційного зеленого коридору для евакуації з Херсона центральна влада не організувала. Для росіян всі містяни - це заручники, якими зручно прикриватися.
Однак незважаючи на відсутність безпечного виїзду, люди все одно намагаються виїхати. Територію тимчасово окупованої Херсонщини покинув кожен п'ятий мешканець, з обласного центру виїхала майже половина людей, повідомив голова Херсонської ОВА Геннадій Лагута в інтерв'ю Укрінформу.
Розуміючи, що втрачає заручників, яких можна використати в своїх цілях, ворог у травні озвірів остаточно — та заблокував місто. Поодинокі сміливці, які ризикнули виїхати, ночують в полях по 3-5 діб, проходять по 50 блок-постів.
Ворог хоче, щоб херсонці думали, що Україна їх кинула йому на поталу — блокує зв'язок, чотири дні херсонці прожили без нього, намагається вмикати свою пропаганду.
Херсонцям треба не осуд, а підтримка
Наші співрозмовники розповідають, що є фрази, які з неокупованих територій краще не говорити їм.
- Чому ви не виїхали? Була ж можливість. По-перше, можливості — не було. Всі їхали на свій страх та ризик. Тобто треба бути готовим до обшуків, обстрілів, розвороту додому і навіть смерті. Обабіч доріг — чимало спалених авто, подекуди є тіла людей. По-друге, у кожного і кожної — є свої причини залишатись у Херсоні та області. З’ясовувати їх — це щонайменше порушувати особистий простір людини, а може й травмувати. У когось тут літні батьки, у когось немає власного автомобіля, у когось — домашні тварини, яких неможливо евакуювати тощо.
- У вас спокійно — не стріляють же. По-перше, не стріляють — це хибне уявлення. Щодня херсонці чують обстріли на околицях, а також автоматні черги в місті. Були випадки вбивства людей окупантами. По-друге, життя під дулом автомата спокійним назвати важко. На Херсонщині понад два місяці не вмикають сигнали тривоги: ані у вигляді сирен, ані в додатку. Нас немає кому попередити. Для нас сигнал тривоги лунає в голові 24\7. Херсонці живуть у постійному очікуванні чогось страшного. Херсонці живуть в страшному моральному тиску - змушені знищувати свої архіви фото та відео, приховувати особистості - стерти своє життя, щоб зберегти його. Це приниження, це жахливий компроміс з собою, який ламає людей. Не кожен після цього буде здатен відновитися.
- Що у вас там вже рубль ходить, Інтернет російський? Встроміть собі ножа в груди та проверніть. Саме так для херсонців лунає це питання. В Херсоні гауляйтери (представники окупаційної влади) анонсували і «референдум», і російський рубль, і ще багато чого. Втім, нічого з цього не прижилось: жодного референдуму не провели, мережа російська є, але нею не користуються, російським рублем намагаються розраховуватись в деяких громадах Херсонщини та в самому Херсоні, але неохоче. Люди розуміють, що їх обманюють щонайменше на курсі. Також працює банківська система України — це головне. Рубль може опинитись в Херсоні як валюта лише у випадку, якщо Україна як держава заблокує можливості отримання гривні. Херсонці цього не хочуть.
- В Херсоні залишились зрадники. Такі тези стали поширювати в приватних розмовах чиновники, які виїхали та кинули місто в перший день масштабної війни. Згодом подібне «розповзлося» за межі приватних розмов. Звісно, тут є поодинокі зрадники серед тих, хто залишився. Вони себе не приховують давно. Так званим головою області призначили ексмера Херсона (2002-2012 років) - екснардепа від Партії регіонів, який голосував за “закони 16 січня” Володимира Сальдо. Його заступники - місцеві колаборанти Кирило Стремоусов та Віталій Булюк. Головним у місті, як стало відомо з розслідування Бігус.Інфо, призначили "темну конячку" Олександра Кобеця. Про нього відомо те, що у радянський час Кобець працював у КДБ, а потім, на початку 2000-их – в українській СБУ. Зокрема, в центральному апараті СБУ, звідки був звільнений до 2010 р. З 27.04.2017 по 27.04.2022 Кобець 22 рази виїжджав з України за кордон. Більшість з цих виїздів він здійснював напряму до Росії та Білорусі.
У Херсоні чимало й інших людей. Хтось не має змоги виїхати через особисті причини, хтось боїться долати такий ризикований шлях, хтось - немає на чому це зробити. Однак є багато прикладів партизанської війни - розвішують стрічки в кольорах українського прапору, відмовляють від співпраці з окупантами, карають псевдоволонтерів, які продають гуманітарну допомогу. Вони намагаються зберегти Україну в Херсоні, всіма силами чекають на звільнення Херсона від окупантів. Той, хто поширює інформацію, що у Херсоні залишилися тільки зрадники - сам зрадив рідне місто та Україну.
Що можна зробити, аби підтримати Херсон
Дуже багато питань є до центральної української влади від тих, хто залишився в окупації та виїхав з неї.
Їх озвучують херсонці на всіх можливих майданчиках. Так, під час пресконференції в Укрінформі на тему: «Херсонщина в умовах окупації. Врядування, пропаганда, репресії» херсонська громадська активістка, експертка Ольга Жукова, яка виїхала на початку травня на територію, що контролюється ЗСУ, зазначила, що спротив окупації жителі Херсонської області чинитимуть довше за чіткої підтримки з боку держави – і психологічної, і інформаційної, і фінансової.
Виконавча директорка громадського центру «Нова Генерація» (м. Херсон) Оксана Глєбушкіна зазначила, що жителі області в окупації мають єдине завдання – вижити фізично. Вона вважає, що дуже важливо казати про те, що ті, хто залишився у Херсоні – це не зрадники, дати інструкції та чіткі рекомендації щодо цього.
Потрібно дати відповідь про зарплати для героїчних освітян, які не йдуть на домовленості з окупаційною владою, але наражають себе на голодну смерть: більшість дітей виїхали.
Володимир Зеленський присвоїв місту звання - місто-герой, але за ним мають йти конкретні кроки на підтримку мешканців-героїв, які не залишили місто та захищають його українську ідентичність.
Ви також можете підтримати херсонців. Запитуйте у друзів, рідних, навіть віддалених знайомих звідти - як вони, як справи, чим допомогти. Кажіть, що молитеся за них, вірите в їх звільнення. Після перемоги - запитайте у центральної української влади, чому ворог за шість годин зміг пройти КПВВ з Кримом. Херсонці в окупації кажуть, що Україна живе в їх серцях та вони чекають ЗСУ на вулицях рідного міста.
