На початку нового року у нашій рубриці "некролог" ми згадуємо людей, мешканців нашої Біляївської громади, яких забрав рік, що минув. Ми не можемо знати імен всіх жителів нашої громади, які пішли з життя у 2021. І тому за традицією називаємо людей відомих, кого знали більшість мешканців, хто був активним та ініціативним, хто відзначився особистими досягненнями, гарними справами, залишив добрий слід в житті Біляївської громади. Разом з тим пропонуємо вам додавати у коментарях усіх тих, кого ми не вказали (забули, пропустили), кого немає у нашому переліку, але кого добре знаєте ви. Вшануємо їх пам'ять разом і помолимося за їх душі.
Анатолій Долготер
Підприємець, громадський діяч, екс-депутат Біляївської міської ради. Активний біляївець, який залишиться в пам'яті багатьох людей своїми добрими справами, громадськими ініціативами, людиною, якій притаманне почуття гумору. Він багато років підтримував Біляївську школу №3, займався розвитком та підтримкою місцевого козацького осередку, на всіх святах пригощав біляївців смачною фірмовою "долготерівською" юшкою, збудував автобусну зупинку у селищі станції Дністер, а також підтримував місцеві храми.
Валентина Селіна
Це була Людина з великої літери, чудова, мудра жінка, екс-голова Біляївської міської ради. Валентина Федорівна була по життю борцем, вміла віддаватися роботі і родині, впевнено йти до мети. Вона не була корінною біляївчанкою, але усім серцем любила місто. Завдяки її старанням, наполегливості багато років тому Біляївка взяла курс на розвиток та процвітання і впевнено крокує ним зараз. Пам'ять про неї, про її справи на благо міста назавжди залишиться в серцях біляївців.
Дмитро Панта
Дмитро Іванович багато років працював вчителем історії Біляївської школи №1. Його пам'ятатимуть як людину щирої душі, патріота своєї країни, гарного фахівця та прекрасного педагога, який знав та вмів викладати свій предмет так, щоб закохати в нього учнів.
Євгенія Котлова
Євгенія Афанасіївна була учасницею бойових дій у Другій світовій війні, шанованою, щирою людиною. На фронт потрапила у 16 років і пройшла війну від дзвінка до дзвінка. За плечима ветерана 62 роки трудового стажу. Останні декілька років життя через перелом вона не могла ходити. Але залишалась життєрадісною, оптимісткою, любила завжди дізнаватися свіжі новини. Євгенія Афансіївна була останньою у Біляївці з живих учасників бойових дій.
Тетяна Захаренко
Тетяну у Біляївці знали як добру і чудову господиню. Вона була активною і постійною учасницею багатьох міських ярмарків, завжди щедро частувала відвідувачів своїми неперевершеними фірмовими стравами, коронною з яких був плов.
Олександр Кушнір
Олександр Петрович був викладачем образотворчого мистецтва Біляївської школи №3. Чудова людина, вчитель за покликанням і за професією. Він виховав не один десяток місцевих художників-любителів, художників, які обрали мистецтво у якості професії. Працюючи з дітьми, Олександр Петрович не тільки вчив основам образотворчого мистецтва та естетики, а й виховував своїх підопічних - прищеплював їм основи етики взаємовідносин, любов до рідного краю, повагу і шанування до свого роду. Їх багато - учнів і друзів, які пам'ятатимуть, шануватимуть та цінуватимуть Олександра Петровича Кушніра, вчителя та друга.
Ігор Вигоняйло
Один з ліквідаторів ЧАЕС. Його життя обірвалося передчасно на 56-му році. Захворювання, що призвело до смерті, було пов‘язане з виконанням службових обов‘язків з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Виконувати службові обов'язки його відправили туди у 1988 році, оскільки працював у Чорнобильскому РОВД Київської області. За мужність та відвагу був нагороджений знаком народної пошани "За громадський подвиг", пам’ятною відзнакою МВС України "20 років Чоробильскої катастрофи", відзнакою Асоціації ветеранів МВС України "100 років Служити і захищати" та відомчою заохочувальною відзнакою-нагрудним знаком "За безпеку народу". Після повернення додому із зони екологічної катастрофи протягом 18 років та 11 місяців служив у лавах Збройних сил України в Одеській області. Був чуйною, доброю, відповідальною людиною, люблячим батьком та турботливим чоловіком.
Анатолій Гритенко
Життя старости села Градениці, голови Асоціації місцевих рад Біляївського району, у минулому багаторічного Яськівського сільського голови обірвалося на 66 році. Його знали як доброго господаря, позитивну, оптимістичну та порядну людину. Він любив односельчан, поважав своїх земляків. Будучи старостою Градениць, мав дуже багато планів щодо його розвитку, постійно лобіював інтереси Градениць, закликав згуртовано дбати про село, любити та доглядати, цінувати труд двірників, поважати один одного. Всі, хто знав Анатолія Гритенка, пам’ятатимуть також його почуття гумору, його оптимізм, ставлення до життя та людей, мудрість та завзяття.
Валентина Тіосса
Валентина Іванівна корінна біляївчанка. Велику частину свого життя вона присвятила роботі на благо рідного міста та району. 20 років пропрацювала на керівній посаді у Біляївському фінансовому відділі, а після створення Державної податкової інспекції у Біляївському районі, до самого виходу на пенсію була першим заступником начальника ДПІ. За свою відданість службі отримала спеціальне звання «Радника податкової служби». Окрім цього Валентина Іванівна була чудова господиня, мати і дружина.
Лідія Носкова
Лідія Микитівна більшу частину свого життя присвятила лікарській справі. Працювала у Біляївській лікарні. Навіть знаходячись на пенсії, на прохання колег або пацієнтів, надавала їм консультації. Також жінка захоплювалася квітами і мала вдома надзвичайний сад з рідкісними рослинами. Наразі у садах та квітниках багатьох біляївців ростуть квіти, саджанці які колись виростила Лідія Микитівна.
Катерина Солнцева
Катерина Петрівна була однією з найстарших довгожительок Біляївки. До свого 99-річчя вона не дожила декілька днів. Жінка була учасницею Другої світової війни, ветераном праці, вчителькою з 50-річним стажем.
Раїса Гусельнікова
Раїса Олексіївна працювала вчителькою у Біляївській першій школі. Віддала цій справі велику частину свого життя, навчаючи та виховуючи підростаюче покоління.
Павло Легкий
Передчасно на 46 році пішов з життя Павло Легкий, вчитель фізичного виховання Мирненскої школи. Він був тренером мирненської дівочої волейбольної команди, яка постійно займала перші місця у Південній лізі. Для своїх вихованок він був більше, ніж тренер - наставником, другом, який завжди підтримував та вболівав. На знак пам’яті про Павла Легкого у громаді започаткували волейбольний турнір.
Леонід Довгань
Леонід Васильович довгий час очолював ПРАТ Мирний, підприємство, яке займається сільським господарством. Свого часу, як керівник, долучався до будівництва першого газоводу у Мирному. Був людиною у селі авторитетною і шанованою.
Михайло Донєв
Михайло Гаврилович - з Кагарлика і все своє життя пропрацював в селі трактористом. Любив свою роботу і був професіоналом у цій справі, його добре знали і поважали. Навіть знаходячись на пенсії, він був затребуваний як фахівець серед односельчан. Його запрошували на допомогу, і він не відпомляв, радо ділився своїм досвідом, навчав молодь всьому, що вмів і знав сам.
