Чи варто їхати до Біляївки у пошуках скарбів? Варто - відповів би відомий біляївський краєзнавець Володимир Рєзнік. У своїй книжці "Біляївка. Історичний нарис" він розповів легенду про скарб, який нібито був заритий на території Біляївки.
Ця легенда виникла більше, ніж 180 років тому, за часів російсько-турецької війни 1828-1829 років. У ній брали участь і біляївці. Два жителя тоді ще села Біляївки, перебуваючи у складі російських військ, зупинилися в одному селищі. Господар житла, турок за походженням, розмовляв російською. Дізнавшись, що чоловіки з Придністров’я, з села Біляївки, турок поділився своїми спогадами.
Він розповів, що на місці нинішньої Біляївки при турках було турецьке поселення, яке називалося Калу-Дере. Була в цьому поселенні турецька кам’яна мечеть, за якою він доглядав. Нібито знаходилася вона в районі нинішньої автостанції, а в районі нинішнього Зеленого хутора було кладовище.
Коли турки йшли з Придністров’я, то служитель мечеті зібрав у казанок золото та інші цінності, що знаходилися там, і закопав їх. Звільнившись з армії, два біляївці повернулися додому. Вони взялися шукати закопані скарби. Таємно перерили всю територію навколо мечеті і кладовища, але нічого не знайшли.
Старожили Біляївки пам’ятають, що на початку двадцятого століття біляївці остаточно розібрали залишки мечеті, але на турецькі скарби вони так і не натрапили. Згодом також було чимало таких шукачів скарбів. Однак, все марно. Можливо, це була лише вигадка старого турка, або ж хтось вже давним-давно викопав скарб. Тож нам, напевне, вже не варто хапатися за лопати.
Але повернімося до турецького поселення. Чи не нагадує його назва Калу- Дере щось знайоме? На виїзді з Біляївки до Ясьок є місток. Місцевість по обидва його боки – праворуч до ставка і ліворуч - зарості очерету за городами, через струмок до території військової частини - старожили називають Колудером. Очевидно, ця назва походить від назви турецького поселення, яке, за переказами, було тут ще задовго до заснування Біляївки.
