Одні міста занепадають тому що їм не везе на мрійників та фантазерів, які йдуть проти обставин та звичного укладу життя. Саме ці люди ламають стереотипи та змінюють реальність.
Нашому місту щастило з такими. Більшість благ, які ми маємо сьогодні, створені завдяки таким мрійникам та фантазерам. Але були кілька ідей, які не вдалося реалізувати. Вони могли змінити місто, але залишилися в історії втраченими можливостями Біляївки. Біляївка.City згадали чотири такі факти.
Електричка “Біляївка-Вигода” могла замінити станційну “Кукушку”
Протягом сорока років від водоочисної станції “Дністер”, яка знаходиться в Біляївці у напрямку станції Вигода, залізничною колією ходив легендарний паровоз “Кукушка”.
Він доставляв на станцію паливо. Окрім того, на спеціальних майданчиках перевозив пасажирів. У Біляївці “Кукушка” проїжджала нинішньою вулицею Заводською, відомою жителям як Лобанівка. З часом станція з опалення вугіллям та дровами перейшла на електрику.
В 50-их минулого століття роках вузькоколійку, якою рухалася “Кукушка”, закрили та розібрали. Станційну будівлю у Біляївці передали спортклубу ДОСААФ (зараз там знаходяться курси з навчання автосправі).
Маршрут вузкоколійки пролягав від залізничної станції села Вигода до станції, яка в Біляївці називалася, “у Лобанова”. Так звали майстра, який чергував на станції та видавав працівникам інвентар
Хоча, за спогадами старожилів, багато місцевих жителів виcтупали проти закриття вузькоколійки, мріючи, щоб жителі Біляївки могли паровозом діставатися до залізничного вокзалу станції Вигода. У багатьох країнах вузькоколійки відновлюються та зберігаються хоча б у якості музейно-туристичних об’єктів, у нас, на жаль, її зруйнували.
Вулицею Головатого (колишня Леніна) міг ходити трамвай
Цю ідею запропонував колишній голова райвиконкому Віталій Степанович Бендяк.
Віталій Степанович взагалі є легендарною постаттю в історії Біляївського району. Один з найбільших мрійників, який за кілька років з невеличкого села зробив досить комфортне для життя селище. Асфальтував дороги, будував РБК, лікарню, птахо та тваринницькі ферми, попри суворі заборони партії звів спортивну школу. За спогадами, був дуже гарною людиною із золотим серцем.
Але народився він, набагато випередивши свій час. Тому його ідеї та мрії нечасто знаходили підтримку у місцевого та обласного партійного керівництва.
Вулиця Головатого (Леніна) найдовша в місті та достатньо широка, щоб по ній міг ходити травмай;
Однією з мрій було збудувати центральною вулицею Леніна (зараз Головатого) трамвайну колію. За задумом, травмай мав йти вулицею в один бік, робити коло і повертатися в зворотному напрямку, поєднавши Біляївку.
На жаль, як і багато інших ідей, ця не знайшла підтримки в досить консервативних керівників місцевого осередку партії. Хоча, як згадують колеги Віталія Степановича, він вже домовився навіть за трамвай та колії.
В районі нинішнього офісу ПП “Саша” могли швартуватися катери та паром
Деякий час від нашого міста у напрямку Білгород-Дністровського річкою ходила ракета.
Саме вона наштовхнула Бендяка на ідею, чому б не поглибити прибережну смугу та не запустити паром або катер від Біляївки у напрямку одного з містечок, які знаходяться біля моря.
Задум був таким. Вранці жителі сідають на паром. Приємна прогулянка річкою і за нетривалий час вони поряд з морем у Затоці чи на Кароліно-Бугазі Покупалися - і ввечері так само повертаються назад.
Річковий порт планували збудувати в районі нинішнього офісу ПП “Саша”, проривши канал до Турунчука.
До цього проекту Віталій Степанович навіть долучив тоді фахівців з Міністерства воднотранспортного господарства, що знаходився у Москві. Виготовили кошторис, порахували витрати, оцінили можливі наслідки. Всі висновки були позитивними.
Після будівництва низки гідроелектростанцій на Дністрі Турунчук страждає від відсутності води, але раніше тут цілком реально було збудувати невеличкий річковий порт
Втім згодом цей проект так само заморозили. Основна причина – партійне керівництво боялося природних катаклізмів, якщо воду підвести занадто близько до житлового масиву.
Однак з інших джерел відомо, що тут роль зіграла банальна заздрість до мрійника та фантазера Бендяка з боку його недоброзичливців.
В Біляївці міг з’явитися унікальний туристичний центр “Козацький кордон”
Біляївка є останнім українським кордоном війська козачого перед тим, як його перевіли за Дунай.
Саме це наштовхнуло один з козацьких осередків на створення на території Біляївки музейного комплексу під відкритим небом “Козацький кордон”. Проект передбачав побудову цілого комплексу з двадцяти споруд.
Це мало бути відтворення першого місцевого житла, млина, капличка, корчми, конюшні та споруд, які використовувались козаками для спостереження за ворогом та під час ведення бою. Виставлено декілька козацьких бойових та рибацьких човнів.
Поряд з парком “Дністер” можна збудувати музей під відкритим небом “Козацький кордон”, на ескізі загальний вигляд на музей
Цей проект пройшов громадські обговорення. Отримав схвальні відгуки громади та підтримку з боку тогочасної ради. Під проект навіть запропонували земельну ділянку поряд з парком “Дністер”.
Однак поки що не знайшовся інвестор, який взявся б за будівництво “Козацького кордону”. Хто знає, можливо, ця мрія все ж таки стане реальністю?
