А хіба можна влаштовувати кампанію з вакцинації у період епідемії, часто пишуть у коментарях під будь-якою інформацією про щеплення. Чому не відкласти це до моменту, коли епідеміологічна ситуація нормалізується? Треба зачекати, а потім подивимося. Часто у таких коментаторів є цілком, їм здається, логічний аргумент: раптом я вже хворий\хвора?
Дійсно, є рутинна вакцинація, яка робиться від народження дитини за національними календарями щеплення.
Мета – не допустити виникнення пандемії, спалаху інфекційного захворювання, приймаючи кожне нове покоління громадян країни під парасольку з колективного імунітету. Таким чином за останнє століття людство забуло про більшість хвороб, від яких вмирали мільйони у попередні часи.
Якщо простежити поширення всіх, до цього відомих інфекційних хвороб та вибудувати графік, то точкою зниження буде момент, коли інтелектуали з медицини, епідеміології винаходили вакцину та розпочалася кампанія зі щеплення.
Зараз спалахи інфекцій, від яких давно винайшли вакцину, стаються тільки в тих країнах, в яких з різних причин (антивакцинаторські рухи, релігійні переконання частини населення, низький рівень освіти чи погана ситуація з економікою) знижується рівень вакцинації.
Віспа
У давні часи людство сподівалося на вищі сили, а не науку.
Індуси, древні китайці “духу віспи” молилися та приносили дари, щоб хвороба їх пощадила.
Віспа не щадила нікого – серед коронованих осіб, чиї життя вона забрала, були Вільгельм II Оранський, герцог Бургундський з дружиною та старшим сином, принц Йосип-Фердинанд Баварський, королева Анна, юний імператор Петро II, королева Марія, принцеса Стюарт.
Російська імператриця Катерина II страшенно боялася віспи і після того, як під час епідемії 1768 року від неї померла молода графиня Шереметєва, імператриця зробила собі і цесаревичу Павлу противіспне щеплення, модним тоді методом варіоляції. Це такий метод щеплення проти віспи, який стихійно виник і поширився по Азії та Африці, і в якийсь момент був привезений і в Європу. Він полягав у тому, що у хворого на віспу брали гній та струпи зі шкіри і втирали здоровій людині. Десь у 90% випадків цей метод допомагав, але 10% навпаки дуже хворіли важко, а подекуди саме ця процедура викликала спалахи хвороби.
Найбільш стійку вакцину від віспи винайшов англієць Едвард Дженнер. До речі, Едвард Дженнер відмовився від продажу винаходу, вважаючи, що він має належати людству, як природне благо.
Щеплення від віспи – це й був перший приклад екстреної вакцинації, щоб зупинити поширення хвороби.
На фото: між цими кадрами майже 300 років. Перший плакат – це реакція на першу вакцину від віспи, яку винайшов Едвард Дженнер у 1798 році. Її він назвав за назвою хвороби, яка допомогла винайти вакцину, Variolae Vaccinae, коров’яча віспа. Саме це спонукало противників малювати карикатури – ніби люди, які вакцинуються, набуватимуть ознак корови, у них виростуть роги, вим’я тощо. Такі настрої панували тільки у дуже погано освічених та забобонних низів суспільства. Другий плакат – це наші дні.
Однак попри винайдення вакцини, спалахи захворювання ставалися весь час. Найбільшу роль відігравала, як не парадоксально це звучить, ефективність вакцинації. Як тільки захворюваність знижувалася, у нового покоління відбивало пам'ять. Вони починали відмовлятися від щеплення, відповідно знижувався колективний імунітет.
на фото: Канада, 1919 рік. В провінції Онтаріо лютувала епідемія віспи. Влада почала обов'язкову вакцинацію школярів. Тут же активізувалися антивакцинатори, які доводили, що вакцинація – це спецоперація Німеччини та світова змова. Щеплення були названі "бійнею невинних".
В Європі остання хвиля віспи прокотилася у 1870-1871 роках, під час Франко-Пруської війни. Однак, що дивно, маючи у попередні роки летальність до 30% серед заражених, вона забрала життя всього 5,4% серед пруських солдат, де відбувалася ревакцинація від віспи кожні сім років, і 18,7% життів французів, де з ревакцинацією та вакцинацією було значно гірше.
Натуральна віспа лютувала у Швеції у 1873 році. Тоді з релігійних переконань деякі регіони почали відмовлятися від вакцинації, хоча у решті було до 90% вакцинованих. Вони поширювали буклети, в яких говорили про право людей самим вирішувати, чи щеплюватися, а не під тиском влади.
Досить ліберальна країна погодилася з правами людей, хоча епідеміологи попереджали про наслідки. Лише після спалаху хвороби були запроваджені більш жорсткі вимоги до щеплення та екстреною вакцинацією.
на фото: історичний правовий прецедент в США також належить шведу Хеннінгу Джейкобсону, 50-річний священик, вірив у власну свободу. У рідній Швеції у дитинстві він мав погану реакцію на вакцину. Тепер він був американським громадянином, служив пастором Шведської лютеранської церкви в Кембриджі, штат Массачусетс. До Конституції США він апелював, коли в країни почалася екстрена вакцинація від віспи. Однак суд виніс рішення: свобода та права однієї людини не можуть перевищувати свободу всіх інших.
У XX столітті спалахи, але не такі масштабні, відбувалися на території Європи. Зокрема, є відомий випадок спалаху віспи у 1972 році у тодішній Югославії. Місцевий священик заразився під час паломницького візиту у Мекку. Від нього – 11 близьких йому людей, від них спалах охопив всю тодішню провінцію Косово. Загалом 124 людей, 26 з яких померло. Один із заражених виїхав в іншу провінцію, там віспу підхопили 38 людей, 8 з них померло. Після цього в країні оголосили карантин та загальну екстрену вакцинацію.
Черга на щеплення від віспи, 1972 рік, Югославія
До речі, саме вакцинація в місцях спалаху в країнах, що розвиваються, зробила можливим найважливіший останній крок у подоланні віспи. Через низький рівень освіти населення, розпорошеність населених пунктів на великі відстані, а подекуди їх відсутність на будь-яких картах, важко було організувати пункти щеплення.
Інколи за людьми, які захворіли, доводилося відправляти цілі розшукові бригади. Такий випадок стався у Кенії у 1976 році. Із Сомалі сюди приїхав молодий чоловік в гості до батьків, незабаром у нього з’явився характерний сип. Про це місцеві мешканці заявили до пункту ВОЗ. Але коли бригада медиків виїхала в поселення, хлопець разом з родиною зник. Їх розшукували 30 людей медичного персоналу. Родину знайшли, взяли під контроль, а всіх контактних (потенційно хворих) людей – вакцинували.
Чума
Якщо зараз не всіх людей можна переконати у необхідності вакцинуватися, то у минулі часи було неможливо людей переконати навіть дотримуватися простих протиепідеміологічних заходів.
Історій про це багато, але ми пригадаємо “чумний бунт” 1771 року, що стався у Москві. Лікувати чуму в той час не вміли, змусити людей дотримуватися карантинних заходів – теж. Через спалах чуми у місті закінчилися гроби для поховання. Москву охопила паніка, натовпи йшли в єдине місце, де хотіли отримати якусь розраду та захист – до ікони Боголюбської Божої матері.
Архієпископ Московський, розуміючи, що у натовпі чума почне ще швидше розповсюджуватися, заховав ікону та тару, куди люди клали свої дари. Втім серед людей пішли чутки, що ніби архієпископ присвоїв собі подарунки та хоче втекти з Москви.
Озвірілі люди кинулися всередину Кремля, розгромили Чудів монастир, штурмом взяли Донський та вбили архієпископа, що там ховався.
Тоді порядок у місті навів граф Орлов, який стратив організаторів бунту, а частину учасників відправив до Сибіру. Тоді зробили те, що і зараз до винайдення вакцини від covid-19.
Підняли грошове забезпечення лікарям, запропонували страхування від смерті (компенсацію родині), збільшили кількість лікарень, встановили правила захоронень, а місто почали посилено мити та наводити в ньому порядок.
Звільнив Росію від чуми українець, який народився на Вінниччині, здобував середню освіту у легендарному Ришельєвському ліцеї, потім університеті Одеси - академік Данило Заболотний, а також ще один українець єврейського походження – Володимир Хавкін (автентичне ім’я Валдемар Мордехай Волф Хавкін).
Останній винайшов дві вакцини – від холери та від чуми. Досліди з цими вакцинами Хавкін найчастіше проводив на власному організмі. Саме він у розпал епідемії в Європі ввів вакцину та намагався довести власним прикладом, що можна знаходитися в епіцентрі хвороби, але не захворіти самому.
Однак ні в Росії, ні у Франції, ні в Італії, де лютувала холера, ніхто не хотів прислухатися до нього. Повірили йому тільки у Великобританії, відправивши вакцинувати мешканців Індії. На той час це була колонія Великобританії.
У розпал епідемії він щепив 4 мільйони людей, зупинивши хворобу. Смертність знизилася вдесятеро. Хавкін врятував щонайменше 35 мільйонів життів. Вакцину від холери, яку вигадав Хавкін, використовують до цього часу, тільки модернізувавши її.
Данило Заболотний дослідив, як поширюється чума та довів на практиці, як потрібно діяти у випадку її спалахів, а у 1918 році створивши Бюро щеплювальних загонів та Вакцино-сироваткову комісію, зупинив поширення холери у Петрограді. У місті панувала кричуща антисанітарія, його охопила революція, але заходи з вакцинації зуміли зупинити епідемію.
Туберкульоз
За інформацією ВОЗ, це все ще одна з 10 хвороб, від яких найчастіше помирають люди. Щорічно туберкульоз вбиває більше людей, ніж СНІД і малярія.
Якщо почитати літературу будь-якого століття, то там можна зустріти героїнь чи героїв серед будь-якого соціального стану, які страждали на мокроти. У списку померлих від туберкульозу – десятки відомих людей.
У 1900 році французи Альберт Кальметт і Каміль Герен почали дослідження протитуберкульозної вакцини з ослабленої туберкульозної палички. Спочатку вони здобували її з молока туберкульозної корови, а вакцинацію почали зі щеплення великої рогатої худоби. Їх плани та експерименти порушила війна, але вони змогли повернутися до досліджень, бо й німецька сторона була зацікавлена у подоланні хвороби.
Вакцину, яка отримала всім відому назву БЦЖ, почали випробовувати на людях у 1921 році. Першу дозу отримало немовля, чия мати померла від туберкульозу. А вже у 1924 році почалося масове виробництво вакцини та масова вакцинація немовлят, яка показала падіння смертності. Навіть попри те, що деякі народжувалися в хворих матерів, або виховувалися у сприятливих умовах для поширення хвороби.
Поліомієліт
Найчастіше вірус поліомієліту вражає ноги, але кожен десятий пацієнт помирає в результаті паралічу легеневих м’язів. Єдиною надією таких людей були спеціальні камери, які створили у 1920 році. Вони отримали назву “Залізні легені”, у цих металевих коконах люди проводили тижні, інколи все життя.
На поліомієліт звернули увагу лише у XX столітті, коли почалися почались спалахи інфекційної хвороби. У 1905 році шведський лікар Івар Вікман довів інфекційну природу походження хвороби.
Історія створення вакцини від цієї хвороби є досить трагічною. Спочатку був невдалий експеримент професора Джона Кольмера, США. Він створив живу вакцину, однак вона виявилася невдалою, спричинила спалах поліомієліту.
У схожому напрямку працював дослідник Моріс Броді, його вакцина була більш ефективною, але через негатив від експерименту Кольмера, Броді наразився на шквал критики, був звільнений з лабораторії та покінчив життя самогубством.
Через майже 50 років до розробки вакцини повернулися американські дослідники Джанас Солк та Альберт Сейбин, оскільки в країни почалися знову спалахи хвороби. Найбільш вдалою була вакцина, яку запропонував Сейбин. Її капають у рот, так само і вірус потрапляє в організм. Зараз же обидві вакцини комбінують.
Спочатку дітей щеплюють вбитим вірусом, а потім через кілька процедур переходять на ослаблений. Таким чином людина отримує потужний захист майже без жодних побічних ефектів. Солк, який за життя став легендою, що позбавив світ “хвороби, яка наводила жах на батьків”, відмовився запатентувати свій виріб. Коли його запитали, чому, адже він був безпрецедентно, на той час, дорогим у дослідженнях, відповів: “А ви б запатентували сонце?”
26 квітня 1954 року в початковій школі Франкліна Шермана в Макліні, штат Вірджинія, розпочалися польові випробування вакцини проти поліомієліту Солка, в яких взяли участь 1,8 мільйона дітей.
У 1988 році ВОЗ почала програму викоренення поліомієліту у світі. У 1994 році вільними від хвороби визнали США, Японію, Китай, Південну Корею, у 2002 – Європу, у 2014 році – Південно-Східну Азію.
Однак спалахи все ще стаються у країнах так званого “третього світу”. Це Пакістан, Камерун, Сірія, у зоні ризику Афганістан, Нігерія, Сомалі, Ефіопія, Екваторіальна Гвінея, Малі, Ірак тощо. У цих країнах намагаються спалахи гасити як раз екстреним щепленням.
Так, досить показовою є ситуація, що сталася у 2004 році на Африканському континенті. Через позицію місцевої влади у деяких країнах, зокрема Нігерії (провінція Кано), відмовилися від рутинного щеплення. Через це декілька дітей паралізувало, а хвороба вийшла з-під контролю.
Діти, які постраждали від інфекційної хвороби у 2004 році, вакцину від якої вигадали у 50-их роках минулого століття. Все - через невігластво лідерів думок та місцевої еліти
Раніше місцева влада вирішила, що це вакцинація здоров’ю дівчат та майбутніх матерів. Нічого не нагадує вам це?
З Нігерії хвороба перекинулася на інші африканські країни. І тільки під тиском міжнародної спільноти лікарів, науковців та політиків, влада Нігерії дала добро на щеплення. Завдяки екстреному щепленню спалахи вдалося подолати. У 2020 році, ВОЗ звітувала, що епідемія поліомієліту - подолана завдяки екстреній вакцинації.
З листопаду 2020 року продовжується спалах поліомієліту в Таджикистані, наразі проводиться додаткові тури імунізації всього дитячого населення.
Нещодавно у переліку, де відновилася циркуляція вірусу, з’явилася Україна. У вересні 2021 року зафіксували та підтвердили випадок паралічу, який був зафіксований у 1,5 річної дитини з Рівненської області. Хвороба викликана дериватом вакцинного штаму поліовірусів 2 типу (Sabin 2). Батьки свідомо відмовились від щеплень, передбачених медичними стандартами, через релігійні переконання.
До речі, тривалий час вважалося, що поліомієліт – це хвороба розвинутих цивілізацій. Вірусом поліомієліту, наприклад, був уражений один із найавторитетніших президентів США Франклін Рузвельт. Єдиний Президент США, який чотири рази переобирався на цю посаду. Через поліомієліт у юному віці він опинився прикутим до інвалідного візку.
Однак щеплення довело, що це не так. Просто в цих країнах кожен випадок ставав відомим та трагедією.
Кір
Вакцину від кору винайшли у 1963 році, до цього хвороба щороку забирала по 2,6 мільйонів життів у всьому світі.
Через високу заразливість колективний імунітет настає лише тоді, коли щеплені 95% людей. Тому поки що побороти цю інфекцію не вдалося остаточно. Окрім того, рівень щеплення час від часу падає навіть у цивілізованих країнах.
Поштовхом цього став британський медик Ендрю Вейкфілд. У 1998 році він опублікував гучну статтю про те, що комбіноване щеплення від кору, свинки та краснухи нібито викликає у дітей аутизм. “Дослідив” він це на 12 дітях.
Попри незначну вибірку, присутній конфлікт інтересів дослідника, рівень охоплення вакцинацією КПК у Великій Британії наприкінці 90-х - початку 2000-х знизився до 80%. З найнижчим показником охоплення з початку програми — 79% у 2003 році. Водночас зросла кількість випадків на кір, паротит та краснуху, особливо в наступне десятиліття після 98 року.
Після публікації дослідження Вейкфілда, його почали перевіряти компетентні світові науковці та не знайшли жодного (!) взаємозв’язку між вакциною та аутизмом. Науковці спостерігали за випадками вакцинації більш ніж 600 тисяч дітей, що народилися в період з 1999 до 2010 року. Журнал Lancet надрукував вибачення й докази, що дослідження базується на хибних даних.
Вейкфілда визнали винним у порушенні професійної етики та виключили з медичного реєстру Великобританії.
Однак це вже не зупиняє хвилю. У 1999-2000 роках спалах кору стався у Нідерландах. Він пройшовся по так званому “біблійному поясу”, де живуть представники місцевої протестантської спільноти. Через відмову від щеплення (84% тих, хто захворів саме цим мотивували відсутність у них щеплення) у цей період стався спалах - 2961 випадків кору, 3 смерті і 68 госпіталізацій. У відповідь на цей спалах місцева система охорони здоров’я відреагувала, перш за все, екстреним щепленням контактних осіб та нещеплених дітей, посиленням інформаційної кампанії про вакцинацію, контролем за кожним випадком.
Спалах кору стався також в Україні у 2017 році. Тоді було зареєстровано 1627 випадків, двоє дітей померли в Одеській області. Його також змогли зупинити проведенням екстреної вакцинації нещеплених дітей, яких перестали приймати у дитячі садочки та школи.
Центр масової вакцинації, Одеса
Випадки проведення кампаній зі щеплення під час спалахів інфекційних хвороб, термінова необхідність щеплення контактних осіб, які потенційно можуть бути вже хворими, доводить, що екстрена вакцинація, яка використовується зараз під час пандемії covid-19 є виправданим та необхідним кроком, щоб зупинити поширення та мутацію вірусу.
