Кілька років тому я почала щодня гуляти пішки на свіжому повітрі. Це була для мене альтернатива фізичному навантаженню. Проходила досить великі відстані – до 10 000 кроків. Сьогодні це заняття переросло у традицію, захоплення, яке заряджає енергією, дарує чудовий настрій, оздоровлює, допомагає утримувати вагу. А ще я знайшла подругу-однодумницю Майю, з якою тепер ми прогулюємось і радіємо життю разом.
Щоденна прогулянка для мене, це той випадок, коли матч відбудеться за будь-якої погоди. Ну, виключенням може бути лише сильна злива, що прямо з ніг збиватиме. А якщо просто дощик, то беремо парасольки і йдемо. Така ж історія і зі снігом.
Відстань прогулянки залежить від самопочуття і настрою. Найбільшою була десь 12 кілометрів. Спочатку обираємо шлях. Захотіли – йдемо до річки або до парку Ялинки, інколи з селища аж на Дитячий пляж, а буває просто вулицями міста.
А почалося все з того, що мене непокоїли мої зайві кілограми. Я обмежила себе у харчуванні. Бо вага була така, що і спорту мені не хотілося. Коли трішки схудла, підключила і фінтес. Але згодом стала лінуватися, були перерви у спорті. Врешті зрозуміла, що так справа не піде, навантаження все ж таки має бути. Тому почала ходити на довгі прогулянки.
Спочатку з кумою влаштовували прогулянки увечері. Однак взимку рано темніє, і ми перенесли це заняття на день.
Зараз з подругою Майєю робимо це переважно після робочого дня, приблизно після 17.00. Просто приходимо додому, збираємося і йдемо.
Найулюбленіші маршрути – до води. Прямуємо до дач у селищі, спускаємось до озера Піщане, обходимо Дністер, якщо погода дозволяє, ще й охоплюємо Ялинки. Добре те, що біля річки є невеликі пагорби, і доводиться йти вверх-вниз, це додаткове і корисне навантаження.
Зараз вага вже не зменшується. Але завдяки таким навантаженням і не піднімається. Однозначно стало кращим самопочуття. Якщо раніше мені важко було підняти ногу на бордюр, то зараз на п’ятий поверх піднімаюсь легко і без задишки.
Якщо раніше я йшла з селиша у Промінь десь протягом години, і це була проблема - пройти пішки, то зараз це у радість.
Ще один великий плюс таких прогулянок – спілкування з природою. Ми, наприклад, з Майєю дуже спостережливі. Якось йшли, і я кажу: дивись, які хмаринки, схожі на серце. А вона доповнює: одна половинка – це чоловічий профіль, а інший – жіночий. Він її цілує.
Ось такими заходами сонця можна милуватися під час прогулянок
Буває, з горки спускаєшся, і такі незвичайні хмаринки, вони так низько, наче руки простягнеш, і ти їх вже тримаєш. Інколи голову піднімеш, в одній частині вони низькі, а в іншій - далекі.
Зустрічаємо на шляху часто тварин. Буквально сьогодні бачили черепаху, а поруч з нами стежкою прогулювався їжачок.
Прогулянки - це чудовий час для веселощів. Ми можемо впасти у сніг, восени – у купу листя, засипати ним одна одну, сміятися і фотографуватися. Або просто повалятися у траві, як у дитинстві. Від цього отримуєш неабияке задоволення. Можемо присісти і дивитися на воду, хмари, захід, любуватися цим, навіть мовчки.
Не завжди, звісно, виходить пройти бажану відстань з бажаним темпом. Не вистачає сил, настрою. Однак ми все одно собою пишаємось: нехай прогулянка була для відмітки, але ми ж її не пропустили. Часом до нас долучаються інші подруги.
Такі прогулянки перезавантажують. Навіть одному це можна робити. Бо інколи дуже корисно побути наодинці з собою, з природою, очистити думки і отримати порцію натхнення.
Спробуйте, вам теж сподобається.
Фото Світлани Продан
