14 грудня біляївець Павло Шинглер відзначив 82 день народження та офіційно поповнив ряди біляївських пенсіонерів. У чоловіка - 62 роки загального трудового стажу, 42 з них - у приватному підприємстві агрофірма "Промінь". Тут він працював на фермі їздовим.
- Сорок два роки поспіль мій робочий день розпочинався о четвертій ранку, - розповідає чоловік, - транспорт, яким керував - це підвода та коні. Ними я доставляв на роботу працівників господарства, потім їхав на ферму та підвозив зелену масу, корма для годування худоби. Коли треба - допомагав ветеринару у різних зоотехнічних заходах. Відпустки, вихідні брав неохоче, тільки, щоб КЗпП не порушувати.
Цими днями Павло Шинглер передав коней в інші руки та пішов на заслужений відпочинок. Це було його рішення, хоча далося воно йому непросто.
- Робота - це моє життя, - говорить чоловік.
Зорька - найгонорливіша кобила з усіх, з якими довелося працювати Павлу Шинглеру
- Пішов, бо здоров'я підводить, - говорить він, - але вдома відпочивати не збираюся. Якщо будуть сили - заведу курочок, візьму курчат. Телевізор - не люблю. Тому буду шукати, куди сили докласти.
Порося, за яким доглядав Павло Шинглер дуже вередувало, не хотіло фотографуватися, але в знайомих руках - притихло
Незамінний працівник
- Добрий, відповідальний, трудолюбивий, - говорить Катерина Родідял, керівник свинотваринницької ферми, - дуже любить тварин, а вони його. Павло Михайлович - наш мудрий наставник. Не дивлячись на вік, він весь час вчився новому, а ми черпали у нього безцінні поради, накопичені довгим життєвим досвідом.
Павло Шинглер разом з економістом агрофірми "Промінь" Петром Балагурою: господарство вдячне чоловіку за багаторічну роботу
Чоловік про твариництво знає все: як підійти до порося, як взяти правильно, як заговорити до нього. Приручив не один десяток коней, виростив сотні поросят та корів.
Буде сумувати
В агрофірмі за своє робоче життя чоловік працював під началом кількох директорів, але найбільше поважає нинішнього директора Ольгу Вовченко. Душа-людина, говорить він.
- І ми дуже пишаємося, що в нашому колективі працює така чудова, мудра, виважена та добра людина, як Павло Михайлович, - говорить керівниця приватного підприємства агрофірма "Промінь" Ольга Вовченко, - від колективу дякуємо йому за багаторічну та віддану працю, зичимо міцного здоров'я, оптимізму та довгих років життя.
У чоловіка безліч грамот та нагород, серед них навіть відзнака Кабінету Міністрів України
Польща - Біляївка
Виявляється, хоча прізвище Шинглер, скоріш за все, має німецьке походження, під час операції "Вісла" родина разом з малим Павлом була переселена з Польщі до України. До речі, що цікаво, коли шукали інформацію про прізвище родини, то знайшли Google-запит від однофамільця, який розшукує історію родини та точно знає, що його прадід жив у Німеччині, мав конюшні та розводив коней.
Спочатку - до Дніпра (колишній Дніпропетровськ), звідти чоловіка призвали до армії.
- В армії був кухарем, - розповідає Павло Шинглер, - готував два роки їжу на цілий полк. Потім цей навик знадобився "на гражданці". Готував їжу для своїх дітей. Вони любили її навіть більше, ніж дружинину.
Після армії завербувався на роботу в Казахстан. Саме там пішов працювати у тваринництво.
- До Біляївки переїхали, бо звідси був мій друг, - згадує Павло Шинглер, - точніше він родом з Маяк, але там не було школи з російською мовою викладання, а діти не знали української. Тому ми поселилися у Біляївці.
Багатодітний тато
У Павла Шинглера було п'ятеро дітей (на жаль, одна донька померла), дев'ять онуків та десять правнуків.
- У нас чудовий тато, - говорить одна з доньок Ніна, - він нічого для нас не жалів, готував для нас, цукерки-печиво купував ящиками. Ми навіть ділилися з сусідськими дітьми. Хоча так сталося, що батьки розлучилися, ми завжди знали, що у нас є тато. Навіть тітки та родичі з маминого боку приїздили до тата, так його поважали та любили.
У святковий день діти до тата прийшли з пригощанням та солодощами - він у дитинстві їх так само балував смачним
Усі діти теж пробували себе в сільському господарстві. Біляївці добре знають сина Павла Шинглера - відомого біляївського футболіста та музиканта-аматора Геннадія. Пишається дідусь своїми онуками та правнуками. Наприклад, правнучка Євгенія Шабатура отримала стипендію губернатора Одеської області та премію Одеської обласної ради як талановита юна співачка. Дівчинка привозить до Одещини нагороди з різних українських та міжнародних конкурсів.
Донька розповідає, що давно вмовляли батька піти на заслужений відпочинок, готові допомагати та підтримувати, а він не погоджувався.
- У мене пенсія була знаєте, яка? 1600 гривень, уявляєте, за 62 роки стажу. А тут перерахували, добавили - і вже 3300, - говорить чоловік, - можна і на пенсію.
