Євгену Блінову 21. Він працює менеджером у провайдерській компанії і може не лише спілкуватися, а й писати японською. Зміг вивчити мову абсолютно безкоштовно. І зараз в оригіналі дивиться японські фільми, новини, слідкує в соцмережах за японськими блогерами і готовий ділитися своїми знаннями та досвідом з іншими.
Цікавитись японською культурою, мовою Женя почав у 13 років. До цього, за його словами, ніщо, окрім погуляти з друзями, його не захоплювало. Все змінилося, коли у 2010–х почали набирати популярності японські аніме.
- Я і багато моїх однолітків тоді дивилися ці аніме. Переклад був, але, переважно, такий кустарний, що зрозуміти більшість реплік було важко. Інколи можна було почути живі діалоги персонажів. І хоч я не розумів, що вони говорили, слухати подобалось. Тоді, власне, в мене і зародилася думка: а що як вивчити японську і дивитися все в оригіналі?
За словами Жені, звісно, він не почав реалізовувати задум наступного дня. Минуло ще багато часу, поки якось на ютубі він натрапив на пропозицію уроків "Японська за тиждень".
- Хочу одразу засмутити, ні за тиждень, і навіть за місяць, рік японську не вивчити. Але тоді цей урок став для мене відправним. Автор пропонував обмежений набір слів для початківців. Щось на зразок коротенького розмовника, щоб людина могла спитати про найнеобхідніше, якщо опиниться в Японії.
Після завершення тижневого курсу Женя вирішив самотужки продовжити навчання. Скачував з інтернету підручники з вивчення японської, шукав різноманітні матеріали, які б допомогли з її опануванням. Так і натрапив на сайт BUSUU.COM. Це міжнародна платформа, де можна було знайти носія мови, зокрема і японської, який пропонував навчати бажаючих. А ті, натомість, могли вчити його своїй мові.
- Мені пощастило натрапити на платформі на японця, завдяки якому мої знання в японській дуже просунулись. Його звали Накадзіма, він жив у Токіо. Йому було близько 70 років, принаймні, на стільки він виглядав. Займалися ми з ним протягом півтора року. Зустрічалися два-три рази на тиждень у скайпі.
Оскільки японець не знав ні української, ні російської, спілкуватися треба було англійською. І тут перед Євгеном постало ще одне випробування – підтягнути англійську.
- В школі я був учень не надто старанний, зізнатися. Тож, з англійською теж було не дуже. Але вибору в мене не було. Я не міг нічого питати у японця російською, він би не розумів. І який сенс був би тоді у навчанні? Тож довелося паралельно вивчати-наздоганяти англійську. Займатися з Накадзімою ми почали навесні, а влітку, коли у школі складав ДПА, то показав з англійської непогані результати, - згадує Євген.
Вчитель з Японії, за словами нашого співрозмовника, дуже відповідально ставився до цих зустрічей. Готував для нього спеціальні таблиці, в яких пояснював усі тонкощі мови. Усі їх юнак і досі зберігає на своєму гугл диску. Інколи переглядає і не виключає, що зможе за ними вчити також інших.
- Вчитель був дуже пунктуальним. Мабуть, це одна з характерних рис японців. Якось у нас в Біляївці вимкнули світло, і я не міг вийти на зв'язок з ним. Накадзіма дуже образився тоді. Він не міг зрозуміти, коли я йому пояснював причини, як таке може бути, щоб у цивілізованій країні вимикали світло так надовго.
Женя запевняє, що японська мова є не стільки складною, скільки незвичною для нас. По суті, вона містить дві складові азбуки, ієрогліфи. Але якщо засвоїти ці особливості, все буде зрозумілим. Найскладнішою є писемність.
- Ієрогліфи необхідно вміти не просто писати і знати їх значення, а писати рисочки у певному напрямку і послідовності. В мене у смартфоні є додаток, який у формі тесту перевіряє, наскільки ти правильно пишеш ієрогліфи. Я ним часто користуюсь, щоб не забувати. Є у телефоні також японська розкладка клавіатури. Інколи використовую її для пошуку.
Найбільше здивувало Євгена, що у японській відсутній майбутній час. Про майбутнє там розповідають у теперішньому, є лише певні нюанси, за якими можна зрозуміти, що дія тільки відбудеться. Незвичайна і вимова деяких звуків. Те, що японці вважають «р», у нас більше схоже на «д». Присутні в мові багато часток, унікальних форм дієслів, інші частини мови на зразок артиклів тощо. Є стала побудова речення. Щось схоже з англійською, але більш заплутано.
За вісім років володіння японською, Женя достатньо вільно на побутовому рівні нею спілкується. Любить слухати японські підкасти, дивиться японські новини, фільми, аніме без перекладу і слідкує в соцмережах за деякими японськими блогерами. Усе це теж дуже допомагає йому вдосконалювати мову.
Зараз, за його словами, він розуміє 85% з того, що чує японською. Інше - це вузько спеціалізована лексика, якої він поки не знає.
- Якось я допоміг товаришу з інструкцією до мопеду "Хонда". Вона була написана японською, і він не міг розібратися з деякими функціями. Я прочитав, деякі слова не знав, подивився і переклав. Потім показав, що і як діє, - говорить Женя.
Отримував комплімент щодо рівня своєї японської Женя і від японця, який довгий час живе в Україні.
- Я працював барменом в кафе в Одесі. І до нього майже щодня заходив чоловік, зовні схожий на японця. І я не помилявся. Виявилось, що він давно живе в Одесі, одружився на одеситці. Я сказав йому кілька слів японською, а він зауважив, що у мене гарна вимова і знання. Ми потім інколи спілкувалися, - згадує наш герой.
Женя впевнений, якби він мав сертифікат, то міг би викладати японську бажаючим.
- Знайомі, друзі, знаючи про моє хобі, просили їх навчати. Я погоджувався, але, на жаль, вистачало їх запалу на тиждень, не більше. Тому що необхідно було терпіння, посидючість, наполегливість, зацікавленість. Це їм здавалося досить складним. Але ж хіба можна будь-яку мову вивчити без цього?
Мріє Женя потрапити до Японії у якості туриста, адже окрім мови захоплюється і культурою країни.
- Мені подобається їх філософія, стиль і відношення до життя, консерватизм. Дещо з японської мудрості навіть запозичив для себе. Наприклад, що важливо в житті саме бути, а не здаватися, - наголосив Євген.
