Сьогодні, 22 жовтня Біляївській школі №1 виповнюється 85 років. З нагоди такого ювілею ми підготували для вас цікаві факти з її історії та сьогодення. А також поспілкувалися з випускниками, які й досі ніяк не можуть залишити стіни рідної школи.

З чого все почалося

Перші освітні заклади у Біляївці з’явилися у 1903 році. Це були церковно-приходська школа та реорганізовані в народні земські школи №1 та №2. У 1929 році у Біляївці відкрили 7-річну школу. А за кілька років вирішили запровадити середню шкільну освіту. Так розпочалось будівництво Біляївської середньої школи №1. Вона будувалася у надзвичайно важкий час – у 1933 році, в охопленому голодом та колективізацією селі. Це було народне будівництво, участь в ньому брали колгоспи і жителі села. Завершили роботи у 1935 році.

перші учні Біляївської Успенської церковно-парафіяльної школи разом зі своїми вчителями.перші учні Біляївської Успенської церковно-парафіяльної школи разом зі своїми вчителями.

Згідно з наказом Біляївського ДККПУ від 22 жовтня 1935 року першим директором школи призначили Козяра Дмитра Івановича. Оскільки це був перший і єдиний освітній середній заклад в районі, в ньому навчались діти з сусідніх і навіть придністровських сіл. У 1939 році школа дала свій перший випуск 10-класників. Тоді її закінчили 14 учнів.

Учителями в ті часи працювали: Робачків Л. Ф., Собачкіна Г. А., Терехов М. І., Худолей В. І., Могильда А. С., Величко Я. Ф., Прахова В. І., Чорний Ю.С., Чернявська В.І.

Під час німецько-румунської окупації школа продовжувала свою роботу протягом двох років - до 1943. Це була школа лише для хлопчиків. Викладання велося румунською мовою, давались елементарні знання, закон Божий та румунська мова. Юнаків готували до роботи. Була жорстка дисципліна та муштра. Директором тоді працював розвідник під прикриттям Малай Матвій Миколайович. Завдяки йому багато біляївців були врятовані, хоча сам він за це поплатився життям.

Через декілька років після війни Дмитро Козяр знову очолив школу і працював її директором до 1964 року.

Вчителі Біляївської ЗОШ №1, 80-ті рокиВчителі Біляївської ЗОШ №1, 80-ті роки

На початку 70-х років постало питання про необхідність будівництва нового корпусу школи. Адже старий вже не міг вмістити щорічно зростаючу кількість учнів. Завдяки голові райвиконкому В. С. Бендяку, голові міськвиконкому В. Г. Дудка почалося будівництво сучасної 4-поверхової будівлі. Директором в той час працював В. К. Дикий. У 1972 році в новій будівлі школи відбулися перші уроки. Тривають вони там і сьогодні.

За ці десятиліття Біляївська перша школа набула значних перевтілень. За останні кілька років, коли школа перейшла на баланс громади, там відремонтували фасад, благоустроїли подвір’я та територію навколо, збудували нові спортивні майданчики, оснастили необхідним інвентарем і технікою класні кімнати, їдальню. Дбали і продовжують дбати про те, щоб заклад ставав ще більш сучасним, комфортним та безпечним для дітей.

За 85 років школу очолювали 14 директорів: Козяр Дмитро Іванович, Соколенко Іван Іванович, Козленко Павло Григорович, Котляренко Володимир Єфремович, Підмазко Василь Миколайович, Чорний Юхим Семенович, Козленко Галина Микитівна, Дикий Василь Кирилович, Сніцер Леонід Григорович, Васильєва Неля Іванівна,  Яковішина Ганна Дмитрівна,  Верес Михайло Йосипович, Бручкус Валентина Яківна, Турбіна Тетяна Миколаївна.

Випускники, які на десятиліття затримались у школі

У цій публікації неможливо перерахувати поіменно вчителів, лікарів, службовців, землеробів, правоохоронців, юристів, бухгалтерів, робітників, підприємців, спеціалістів різних галузей та просто хороших людей, які можуть з гордістю сказати, що вони є випускниками Біляївської ЗОШ № 1.

Серед них багато людей, які творили і продовжують творити історію Біляївки, Одещини та України. А також багато тих, хто продовжує творити історію своєї рідної школи. Цікавий факт, що серед нинішніх працівників школи 50% є саме її випускниками. І сьогодні ми розповімо про кількох з них, яких школа до свого ювілею відзначила номінаціями.

Горюхіна Валентина Сильвестрівна, вчителька математики. Номінація "Сім'я = школа". Випускниця школи, яка пов’язала з нею свою долю.

Усе пам’ятаю, наче вчора: 1968 рік – я випускниця, 1973 – я знову тут, але вже у статусі вчителя. За роки було багато випробувань, але я ніколи не жалкувала про свій вибір. Школа стала частиною моєї родини. Тут вчилися сестри, брат, зараз навчаються 4 онуків, старший нещодавно її закінчив. Мені пощастило з колегами, батьками, учнями. Завжди вболіваю за рейтинг школи, пишаюся учнями та радію їх досягненням.

 

Головчук Ксенія Сергіївна, вчитель англійської мови. Номінація "Positive spirit of school". Випускниця школи, яка продовжила педагогічний шлях своєї мами.

Я дуже люблю дітей. З ними ніколи не сумно. Вони дарують стільки гарних емоцій, добра. І цьому треба в них повчитися. Я так намагаюсь і робити. Люблю життя, посмішку. Вважаю, що якщо ти даруєш людям позитив, він до тебе повертається знову і знову. У школі з дітьми я забуваю про погане і відчуваю себе щасливою.

 

Олексюк Катерина Петрівна, вчитель української мови та літератури. Номінація "Безмежний простір душі". Випускниця школи, людина з великим серцем. Саме вона стояла у витоків соціального проєкту з допомоги дітям позбавленим батьківської турботи, які тимчасово перебувають в Центральній районній лікарні.

Ідея проєкту - разом з класом обладнати ігровий майданчик для знедолених дітей, для яких домом стала лікарняна палата. Мені хотілося виховати в своїх учнях відповідальність і розуміння, що чужих дітей не буває. Є ті, хто завжди потребує їх підтримки, допомоги. Зараз цей проєкт продовжують інші учні. Щодо школи, то тут я почуваюся своєю, рідною, де все знайомо до дрібниць.

 

Касьяненко Надія Миколаївна, вчитель трудового навчання. Номінація "Господарочка". Її шкільна історія надзвичайно колоритна: випускниця, секретар, піонервожата, заступник директора з виховної роботи та перемогла любов до творчості: готує, шиє, вишиває, ще й дітей цьому навчає, справжня майстриня із хенд мейду.

Дійсно, люблю господарювати, і в школі теж. Не пройду повз, якщо побачу невимкнене світло, незакриту воду. Працюю тут 47 років і 8 місяців. Так, були спокусливі пропозиції піти, але ні. Лише тут я, як вдома. Люблю творити і передаю цю любов дітям. Як раділа, коли під час карантину вони засипали мене фотографіями своїх робіт. В школі я не витрачаю енергію, а навпаки, черпаю її для наснаги.

 

Величко Микола Олександрович, викладач автосправи. Номінація "Знай наших".

Також випускник школи, який багато років поспіль навчає молоде покоління оволодівати вмінням безпечно керувати автомобілем.

Я починав на виробництві. А потім мене запросили до першої школи. З 1986 року і по сей день тут. Перш за все, через колектив. Я хоч і не педагог, маю технічну освіту, але з перших днів відчував підтримку і допомогу колег-вчителів. Ця атмосфера і ставлення зберігаються і сьогодні. Єдина складність для мене зараз – встигати за усіма нововведеннями щодо комп’ютеризації. Але, думаю, справлюся.

 

Дегтярьов Микола Миколайович, вчитель трудового навчання, номінація "Майстер-клас". Випускник школи, здається, що він вміє все, безвідмовно приходить на допомогу і втілює в життя всі творчі та проєктні ідеї.

Мені завжди було цікаво працювати у школі. Адже учні часто приносили цікаві ідеї, що можна було на уроці створити своїми руками. Вони вчилися в мене, а я - в них. Чого ми тільки не виготовляли: шпаківні, стільчики, інтентар для дому. Якось учень запропонував зробити підставку для подачі їжі у ліжко. І зробили! Приємно, що багато з тих речей використовували за призначенням в побуті вдома.

 

 

Читайте нас в Google News.Клац на Підписатися