Щоденні хроніки з кількістю хворих на коронавірус давно сприймаються як буденність. І лише ті, хто перебувають в епіцентрі, можуть знати, яка ситуація насправді. У вересні Біляївська районна лікарня стала опорною у лікуванні COVID-19. Ми поговорили із завідувачкою відділення Світланою Бондарчук. Вона розповіла, як змінилася робота лікарні під час пандемії.
Робота з лютого до жовтня змінилася кардинально для медиків інфекційного відділення. Офіційний робочий день завідувачки інфекційного відділення Біляївської районної лікарні Світлани Бондарчук починається о 9.00. Але вона на роботі вже о 8.00-8.15. Спочатку треба вирішити багато організаційних питань.
– Запитую у чергової зміни, кого лихоманить, у кого яка сатурація (рівень кисню у крові), чи були нові пацієнти, чи є у когось алергія на препарати, яка динаміка, чи були скарги на самопочуття, – розповідає лікарка. – Розмовляю зі зміною, яка заступає на чергування. Весь час намагаюся змінити акценти їхньої роботи. Для них дуже важливо навести візуальну чистоту та порядок. Закликаю, щоб спочатку доглянули всіх хворих, були на посту. Зараз дуже гаряча пора. Така п’ятихвилинка спочатку відбувається у відділенні, потім – у головного лікаря, де зустрічаються всі завідувачі відділень.
Повернувшись на робоче місце, лікарка переодягається у спецодяг та починається обхід пацієнтів.
– Зараз беру із собою медсестру. Мені зручно, щоб вона почула якісь рекомендації, призначення, щоб не виникало непорозумінь: кому треба перевірити цукор, кому зробити ЕКГ (електрокардіографію), кому кисень треба подати, – каже лікарка.
Після обходу починається робота з документами – заповнення листів призначень, історій хвороб, виписок, а ще до лікарки приходять на консультації десятки хворих. Мова йде про тих, хто може лікуватися у домашніх умовах. Зараз госпіталізують тільки важких хворих, у яких значно падає рівень кисню у крові, є серйозні хронічні захворювання.
– Я ніколи не кину людину, мовляв йди з Богом, – говорить лікарка. – Завжди перегляну результати аналізів, випишу призначення, розпишу, якщо треба, крапельницю, таблетки, даю номер телефону. Щодня маю зробити чи відповісти до 100 телефонних дзвінків. Навіть якщо не беру слухавку, коли працюю, то намагаюся перенабрати людину. Завжди відповім на дзвінок, скільки б не було часу.
Ближче до 15.00 з’являється вікно випити першу за день чашечку кави або чаю. Потім до 16.00 знову пацієнти та вирішення організаційних моментів. О 16.00 робочій день офіційно завершується.
– От сьогодні, коли ми з вами розмовляємо (спілкувалися телефоном 13 жовтня – прим. редакції), – передсвятковий день, зараз майже шоста, а я тільки додому прийшла, – говорить пані Світлана. – Завжди хтось із пацієнтів досидить до вечора, хтось влаштує скандал з проханням госпіталізувати його, а трапляється, що комусь просто стає погано і я маю бути поруч. Але на цьому не все. Буде тисячі дзвінків, тисячу питань. Без цього нікуди. Мені телефонували і о першій ночі, і о п’ятій ранку. Така у мене професія. Тим паче у такий складний час. Я завжди на зв’язку зараз 24\7.
Після обходу у спецодягу
Робота важка, але не тільки фізично, а й морально. Весь час тримати в голові купу інформації.
– Я роблю купу нагадувань у телефоні, ставлю будильники, – розповідає завідувачка інфекційного відділення. – Боюся, що щось забуду і все піде не так, весь час у напрузі: все намагаюся контролювати, пам’ятати, немає часу на сім’ю, мамі можу тижнями не телефонувати. Дуже хочу, щоб все повернулося у звичне русло.
Так виглядають руки лікарки після щоденної роботи у рукавичках та з деззасобами
Яку “моду” диктує коронавірус
До епідемії в інфекційному відділенні не було поділу на “чисту” та “брудну” зони. Медперсонал працював у звичайному медичному одязі – халат, рукавички, маска.
– Для того, щоб потрапити на другий поверх у бокси, я маю одягнути повністю захисний одяг, обійти будівлю навколо, піднятися на другий поверх. Повернутися, переодягнутися. За час епідемії втратила 5 кг ваги через постійну біганину та “сауну” від костюму. Щось повернулося, поки сама була на лікарняному. Попри всі заходи безпеки, все ж таки підхопила коронавірус. Але зараз знову повернулася у той же ритм, – розповідає лікарка.
Зараз у медиків є кілька варіантів захисного одягу – літній, зимовий, прорезинений, одноразовий, багаторазовий. Є халати і комбінезони. На осінь Світлана вже купила спеціальні резинові чоботи, бо вже по вулиці не походиш у капцях. Тут жартують, що навіть можуть зробити показ мод у різних костюмах.
Під час карантину
Погода, сезон диктують "коронавірусну моду" на спецодяг, а медики хочуть повернутися до звичайного життя
– Я навіть не уявляю, не вірю, що колись зможу увійти до палати без захисного костюма, – говорить вона. – Мій костюм став моєю другою шкірою. Хочеться працювати зі звичайними інфекційними хворобами, а не лише з коронавірусом. Тим паче, що вони нікуди не ділися. Щодня до мене “приходить” вітрянка, краснуха, гепатит. Хочеться вже ось таких спокійних та тихих хвороб.
Як змінилася робота колективу
Тут тепер не знають слів “не можу”, “не знаю”. Колектив став армією, яка виконує, як єдиний організм, усі накази та робить неможливе. Вони працюють на рівні із завідувачкою.
– Наприклад, коли у пацієнта піднялася сатурація, була 80, а стала 90+, я не буду тримати його в палаті, де є точка доступу до кисню, – говорить лікарка. – Переводжу його до звичайної, бо тут має лежати людина, яка почувається гірше. Медперсонал повинен вимити та обробити дві палати – одну, з якої переводимо пацієнта, і другу, куди переводимо. Це щодня подвійна робота. Медсестри зараз можуть спокійно зробити ЕКГ, взяти ПЦР-тест. Після зміни статусу зі звичайної в опорну лікарню, нам перевели дівчат з прийомного відділення. Розумниці. Взагалі немає до них питань. Заходять і підколюють (ставлять крапельниці внутрішньовенні) таким пацієнтам, де вен не знайдеш. Це моя команда. І я безмежно вдячна кожній з них за роботу.
З 1 жовтня після того, як лікарня стала опорною згідно з рекомендації НСЗУ в інфекційному відділенні працює команда, до складу якої входить, крім завідуючої інфекційного відділення, лікар-реаніматолог та лікар іншої спеціальності (педіатр, терапевт, хірург, акушер-гінеколог). Крім того, разом з кожним лікарем до інфекційного відділення ввели у допомогу кожному лікарю по 3 середніх та молодших медпрацівника. Тобто, щодня працюють три лікаря та девять медпрацівників.
Лікарі чекають так само, коли все повернеться до звичного життя
– Із квітня до вересня я була одна з лікарського складу, – говорить Світлана Бондарчук. – Це було дуже важко. Зараз мені є з ким порадитися. Одна голова – добре, дві – краще, а три – взагалі прекрасно. Я вдячна нашому керівництву, які так склали графік роботи, що тепер ми трішки розвантажені. Навіть якщо людина надходить з коронавірусом о першій ночі, є лікар, щоб оглянути пацієнта. Якщо потрібна моя консультація, мене наберуть. Це значно покращило роботу відділення. І вдячна колегам, які сприйняли цю ситуацію з розумінням, що це наш обов'язок допомогти впоратися з поширенням епідемії.
Після того, як Біляївська лікарня стала опорною, медикам нарешті змінили посадові оклади, але чи буде це 300 відсотків доплати, стане відомо наприкінці жовтня.
Не можна вмирати з кожним пацієнтом
За час епідемії у відділенні від підтвердженої коронавірусної інфекції померло п’ятеро людей, загалом через відділення пройшло за цей період 202 людини з 950, які захворіли в Біляївському районі. Частина лікувалися в опорних лікарнях Одеси, частина - вдома.
Лікарка каже, що кожну смерть вона переживала, як особисту трагедію.
– Ми робили все можливе і неможливе. Ці випадки були запущені тривалим самолікуванням. Сатурація у нормі 95-100, у них під час госпіталізації була ледве 60. Пневмонії катастрофічні. Вони були вдома до останнього, не вірили в складність перебігу хвороби, не вірили у коронавірус.
Якщо треба було, вночі телефонували в опорні лікарні, щоб прилаштувати їх, якщо бачили, що зробили все, а людині не стає легше. І до апаратів штучної вентиляції легень підключали… Але лікарі - не всесильні.
Які вони ідеальні пацієнти?
– Пацієнти різні. Трапляються вдячні, трапляються, які залишаються незадоволеними, кажуть, що це я вирішила, що у них коронавірус. Хоча вирішую не я, а лабораторія в Одесі, звідки приходять результати тестування. Навіть були випадки, коли люди тяжко хворіли, а потім усім розповідали, що це була не “корона”, а їм “приписали” її. Це наші люди. Різні. Є такі, які вбили собі щось в голову, і їх не переконати, – каже лікарка.
Пані Світлана закликає усіх перевіряти інформацію і не слухати людей, які не мають медичної освіти. Знайдіть лікаря, якому ви довіряєте, і дізнатися у нього: чи реально існує коронавірус, які симптоми, яка смертність, яка завантаженість у лікарнях.
– Далі насамперед – гігієна. Що краще і частіше ми будемо мити ручки, то більше бактерій ми змиємо. Це значить, що менше бактерій потраплять на наші слизові оболонки та шкіру. Ще б рекомендувала одягати маски в громадських місцях. Ви ж не знаєте, яка людина перед вами, хто стоїть поруч на зупинці, хто торкався баночки молока. Одягайте маски в автобусі, в магазинах. Це така дрібниця, але вона рятує життя. Хоча я розумію, що наш народ нічим не переконати, хто вірить у різні теорії зради. Раніше таких запрошувала до нас у відділення волонтерами попрацювати хоча б один день, щоб подивилися на завантаження лікарні, на стан пацієнтів, побігали по 200 разів на день з лікарні в аптеку за ліками, яких не вистачає… Зараз просто змирилася, – говорить лікарка.
Для неї ідеальним є той пацієнт, який не втручається у схему лікування. Багато людей, які намагаються допомогти, насправді шкодять.
– Не треба розповідати, як лікували вашу тітку за кордоном або маму два роки тому, – говорить Світлана Бондарчук. – Кожна ситуація – індивідуальна. Не можна лікуватися по інтернету. Якщо я кажу, що не можна лежати 24 години на добу і треба ходити, значить треба. Якщо кажу, що цей препарат потрібен – значить це зважене рішення. Зараз дуже вже багато тих, хто перехворів у різних формах. Задишка до місяця-двох, сухий кашель – до місяця і більше. Тут допоможе час, гімнастика для дихання, чаї від кашлю, вітаміни – групи B, Д, цинк.
В інфекційному відділенні Біляївської лікарні більше за інших хочуть, щоб ситуація з епідемією коронавірусної інфекції пішла на спад, а всі повернулися до звичного способу життя. Тому закликають усіх дотримуватися нескладних протиепідеміологічних правил.
Проєкт реалізується за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Чеської Республіки у рамках Transition Promotion Program. Погляди, викладені у спецпроєкті, належать авторам і не відображають офіційну позицію МЗС Чеської Республіки.
