Діабет І-го типу. Такий діагноз поставили Сашку, коли йому було 2,5 роки. Він живе з цією хворобою вже 14 років, навчається в одній з біляївських шкіл і займається спортом. Мама Сашка, Світлана, попросивши нас змінити імена, погодилась розповісти все про їх досвід у боротьбі з цією хворобою. Як вона вплинула на життя дитини, що найкраще допомагає їм підтримувати здоров'я, і чи дійсно можна радіти життю, маючи хворбу, яку неможливо вилікувати.
- Не вірте, якщо кажуть, що діабет мине, вилікувати його не можна - з ним треба просто навчитися жити. Тоді життя буде не менш щасливим, ніж у здорової людини, - говорить Світлана.
Ми часто чуємо про діабет у дорослих людей. Це другий тип діабету, він не пов’язаний з нестачею інсуліну, важливого для обміну речовин гормону. Клітини організму більше не сприймають його. Лікується він різними лікарськими засобами. Перший тип діабету зустрічається у чотири рази рідше. Це захворювання, коли підшлункова залоза раптом перестає виробляти інсулін. Як правило, цей діагноз ставлять у дитячому або підлітковому віці.
Перші тривожні сигнали хвороби
Причину, чому у малюка розвинулась хвороба, Світлана й досі не знає. Від народження дитина була здорова. Щодо спадковості, то ніхто з рідних на діабет не хворів.
Все почалось зі звичайного бронхіту взимку. Тоді родина ще жила в іншому місті. Лікарка оглянула Сашка і призначила йому антибіотики в уколах. Це стало дуже великим емоційним стресом для дитини, а також, припускає мати, можливо, саме велика доза ліків негативно вплинула на роботу підшлункової залози. Першим сигналом стало те, що малюк після лікування почав дуже багато пити рідини.
- Почалися новорічно-різдвяні свята, і я помітила, що він постійно пив воду, сік, компот і часто ходив до туалету, - згадує мати. – Але коли я запитала у лікарки, чому так відбувається, вона відповіла, що усі діти люблять багато пити і потім, відповідно, йдуть до туалету.
Другим тривожним сигналом стало те, що дитина почала худнути, швидко втомлювалась, стала слабкою. Тоді і вирішили негайно здати аналізи. А за день їм зателефонували з лікарні і сказали, що у Сашка рівень цукру у крові 14 і ацетон чотири плюси.
- Я хочу застерегти батьків, якщо проявляється хоч одна з цих ознак, одразу йдіть до лікаря, - зауважує Світлана. - Зволікання може коштувати дитині життя. Інтоксикація може викликати кому. Мій Сашко впадав у кому, нас рятували у реанімації, рівень цукру тоді був 30, і його важко було знизити.
Коли стан стабілізувався, батькам повідомили, що без інсуліна син жити не зможе. За словами Світлани, їм ніхто не пояснював, чому так відбулося, до чого треба бути готовими, і взагалі, як жити далі.
Діабетикам першого типу відразу дають інвалідність. Держава безкоштовно надає їм тест-смужки для вимірювання рівня глюкози та інсулін.
- Ми стоїмо на обліку в Одесі, і там отримуємо інсулін. Але я знаю ситуації, коли в інших містах його не було. Це значить, що хворі не могли отримати життєво необхідний препарат. Це страшно.
Як жити далі
Перший рік хвороби, розповіла мати, був дуже важкий. Треба було звикати до нового ритму життя. Опановувати страхи і власні істерики. Щодня кілька разів на день сину вимірювати цукор (для цього треба було колоти пальці), п'ять раз на день робити уколи інсуліну. Контролювати ацетон. Слідкувати за дієтою. Найважче було пояснити трирічній дитині, чому не можна їсти усе, що їй хочеться, і що терпіти уколи тепер їй доведеться щодня. Від цього залежатиме, чи буде вона жити.
- Ми говорили, що це в тебе така хвороба. В інших її немає, тому вони це не роблять. І завжди наголошували, що в іншому він звичайний хлопчик, як і всі інші, - розповіла Світлана.
З дієтою, як пояснила вона, все не так складно, як здається. Головне, що треба запам’ятати, це менше вуглеводів, більше білка, а також овочів.
- Овочеві салати, риба, юшка, супи, борщ, гречка, інші каші, м'ясо – все це в нашому рацоні є, і навіть солодощі. Син звик, що їсть переважно вдома або у бабусі. В гостях, на днях народженнях від страв зі столу утримується. Знає, які можуь бути наслідки. Хоча, інколи я знаходжу вдома обгортки від снікерсів, цукерок, або дізнаюся, що він їв піцу. Всі через це проходять.
Але лише одного інсуліну і дієти, пояснила Світлана, замало, щоб підтримувати організм в нормі. Раз на півроку необхідна профілактика у стаціонарі, пройти курс крапельниць, пігулок. Адже внаслідок хвороби страждають зір, печінка, сосуди, кінцівки, зокрема, пальці на руках і ногах. Діабет послабляє ріст. Тому необхідно обов’язково радитись з лікарем, щоб він призначав відповідні ліки, які б покращували ці функції.
Попереджає Світлана не вестись на розповіді про ефект лікування від народних засобів, гомеопатії. Вона теж свого часу давала сину сирий топінамбур, насіння, шкарлупу від кавуна, запарювала фасоль. Але все це – не діє. Як і БАДи, які теж активно пропонують діабетикам.
- Одного разу я так довірилась консультантам, що придбала БАДів майже на 700 доларів, - ділиться мати. - Як з'ясувалося пізніше, усі ці препарати не варті були цих грошей. В аптеці можна було купити ефективні ліки зі схожим складом, але у 10 разів дешевше.
На думку Світлани, дуже гарний ефект лікування від мінеральних вод.
- Щороку ми їздимо до Моршина або Трускавця на лікування, і я бачу, що це допомагає. Хочеться сказати: сила – у воді.
Є результат і від занять спортом. Жінка говорить, що діти з діабетом – це звичайні діти, які люблять грати і бігати. Якщо в них є бажання, не треба забороняти. Навпаки – це чудово, тому що спорт - найкращий помічник діабетика. Адже він може знижувати рівень цукру.
- Мій Сашко дуже непосидючий. Він любить футбол, відвідував секцію у споршколі, часто ганяє м’яча біля дому з друзями, і на фізкультурі у школі він в основній групі. Звичайно, він знає, як контролювати своє самопочуття, щоб не нашкодити здоров'ю, - пояснює Світлана. - В нас є знайомі родини, де дівчинка з діабетом займається тенісом, а інша – плаванням.
Як подарувати дитині щастя
За словами жінки, з 13 років Сашко сам вимірює собі цукор, колить інсулін і точно знає, коли і що йому необхідно поїсти. Він планує вступати до технікуму. Мріяв бути машиністом потяга або моряком, але розуміє, що за станом здоров'я не візьмуть. Однак ентузіазму не втрачає і розглядає інші професії.
Зараз Світлана отримує 2350 грн соціальної допомоги на дитину. Але за рік синові виповниться 18, і необхідно буде по-новому оформлювати групу з інвалідності. Держава забезпечуватиме лише інсуліном, а пенсія в такому випадку, як непрацездатній особі становитиме 1720 грн. Але таким Сашко вважати себе не хоче.
- З дитинства я привчала сина до самостійності, щоб він розумів – це його життя, і від його настрою, дій залежатиме, як воно складеться, - говорить мати. - Він це засвоїв, і ніколи не відчував себе не таким, як усі. Я знаю, що в нього великі плани на майбутнє. Тож, ніколи не опускайте руки, не слухайте і не вірте, що діабет – це вирок. Кожен випадок – індивідуальний, і від вас – батьків залежить, чи навчиться дитина жити з цією хворобою та бути щасливою.
